Ухвала суду № 29990195, 25.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. справа № 2а-0870/11624/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»(далі -ТОВ «НВП «Техенергоснаб») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення № 0001582302 від 09.08.2011 року № 0001592302 від 09.08.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що відносини з контрагентами ТОВ «Екоінбуд-Сервіс», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбуд», ТОВ «Анклав-Техно»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були реальними, оскільки на підтвердження реальності укладених з ними угоди були надані необхідні документи.

Відповідач по справі надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу та докази на підтвердження висновків викладених в акті перевірки, щодо фіктивності угод укладених між ТОВ «НВП «Техенергоснаб»та зазначеними контрагентами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що інспекторами податкової служби ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Техенергоснаб»з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 1.32 ст.1, п.п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8270776 грн.;

- п.п.7.4.1 п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4204351,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 3225/23-31044540 від 26.07.2011 року.

На підставі даного акта ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001582302 від 09.08.2011 року, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 10039001 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 8046935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1992066,75 грн. та №000159232 від 09.08.2011 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5015865,25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 4025278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 990587,25 грн.

З акта перевірки вбачається, що зазначені порушення встановлені у зв'язку з не встановленням податковим органом за результатами проведеної перевірки фактичного здійснення протягом перевіряємого періоду господарських операцій з придбання позивачем послуг та товарів у його контрагентів, а саме: ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбут», ТОВ «Екоінбуд Сервіс», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено поняття господарської діяльності, згідно якого це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, апеляційний суд вважає такі висновки обґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2012 року по справі № 0814/10122/2012 ОСОБА_1 -заступника директора ТОВ «НВП «Техенергоснаб»визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року отримав від невстановлених осіб податкові декларації виписані від імені ТОВ «Майбуд», які містили завідомо неправдиві відомості про постачання продукції та виконанні робіт, ТОВ «Майбуд»в свою чергу не поставляла продукцію та не виконувала роботи для ТОВ «НВП «Техенергоснаб».

Також судом встановлено, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 в період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року до бюджету не надійшли кошти в розмірі 5920958,65 грн. несплачених податків від ТОВ «НВП «Техенергоснаб».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначені обставини підтверджують фіктивність діяльності позивача.

Щодо відносин ТОВ «НВП «Техенергоснаб»з ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Технолітбут», ТОВ «Екоінбуд Сервіс»апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з результатами перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Технолітбут», ТОВ «Екоінбуд Сервіс» встановлено, що дані підприємства за податковою адресою не знаходяться та місце знаходження їх не встановлено.

Крім того, встановлено відсутність на ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Екоінбуд Сервіс»та ТОВ «Технолітбут»працюючих осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів, складських приміщень та устаткування що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи викладені обставини апеляційний суд приходить до висновку, що діяльність між позивачем та ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Екоінбуд Сервіс», ТОВ «Технолітбут»протягом перевіряємого періоду не могла спричинити реального настання правових наслідків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції, повно, всебічно та в межах заявлених вимог, з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішено питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішено справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 20 лютого 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов