Постанова № 29989828, 14.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року 810/695/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Горкуша В.В,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області

про скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про скасування постанов відповідача про накладення штрафних санкцій від 24.01.2013 № 7 та № 8 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за результатами проведеної перевірки постанови про накладення штрафних санкцій від 24.01.2013 № 7 та № 8 є протиправними, оскільки прийняті відповідачем без правових на те підстав. Так, при проведенні перевірки перевіряючі наполягали на тому, що національні знаки відповідності товару мають бути розміщені саме на упаковці товару, а не на самому виробі, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності». Крім того, у акті перевірки зафіксовано порушення, що виявилось у відсутності декларацій про відповідність товарів. Проте, у той же час у акті перевірки міститься відповідний запис про наявність цих же декларацій, що, на думку позивача, свідчить про незаконність дій перевіряючих, та, як наслідок, тягне за собою безпідставне прийняття постанов про накладення штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився.

Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У січні 2013 року посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань характеристик продукції, за результатами якої було складено Акт від 21.01.2013 № 000005.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 7 та 12 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 № 1149 та пункту 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 № 785, а саме: встановлено відсутність на товарах (електрощітка для волосся, машинка для стрижки, ковш з кришкою, прилад для укладання волосся, кавомолка, міксер) національного знака відповідності та не пред'явлено декларації про відповідність на вказані товари.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято постанови про накладення штрафу від 24.01.2013 №7 та № 8, відповідно до яких на позивача накладено штрафні санкції на загальну суму 5100,00 грн.

Вважаючи вказані постанови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Технічним регламентом низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 № 1149 (далі-Регламент № 1149, в редакції, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин), Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 № 785 (далі-Регламент № 785) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» від 29.11.2011 № 1599 (далі-Постанова № 1599).

Так, пунктом 1 Регламенту № 1149 встановлено вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України.

Відповідно до пункту 5 цього Регламенту введення в обіг низьковольтного електричного обладнання (далі - електрообладнання) можливе тільки в разі, коли воно не загрожує безпеці людей, свійських тварин або майна за умови належного встановлення, обслуговування та використання за призначенням, для якого воно створене.

Згідно із пунктом 7 Регламенту № 1149 забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності".

Національний знак відповідності наноситься виробником або його уповноваженим представником безпосередньо на електрообладнання, а у разі відсутності можливості його нанесення - відповідно на пакування або документацію, що супроводжує електрообладнання (інструкцію з експлуатації, гарантійне свідоцтво тощо), так щоб забезпечувалася його чіткість, розбірливість та незмивність протягом передбаченого строку служби.

Пунктом 11 цього Регламенту встановлено, що оцінка відповідності електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту проводиться із застосуванням модуля А (внутрішній контроль виробництва), передбаченого Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 №1585.

За цією процедурою виробник або уповноважений представник гарантує і декларує, що електрообладнання відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до пунктів 12 та 13 цього Регламенту, за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник проставляє на кожному виробі електрообладнання, пакуванні, інструкції з експлуатації або гарантійному свідоцтві національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком до цього Технічного регламенту. Виробник або уповноважений представник складає зазначену нижче технічну документацію, зберігає її після виготовлення останнього виробу разом із декларацією про відповідність принаймні 10 років і подає їх для перевірки визначеним законодавством органам нагляду в установлених законодавством випадках. У разі відсутності виробника або його уповноваженого представника зобов'язання щодо збереження декларації про відповідність та технічної документації покладається на особу, яка ввела електрообладнання в обіг.

Опис національного знака відповідності (далі - знак відповідності) наведено в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (Постанова № 1599), де зазначено, що знак відповідності має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.

Відповідно до пункту 5 Постанови № 1599, знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Здійснення державного ринкового нагляду та контролю за нехарчовою продукцією покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до Закону України від 02.12.2010 № 2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами України.

Чинним законодавством покладається обов'язок на суб'єкта господарювання вводити в обіг та розповсюджувати лише безпечну продукцію.

Відповідно до статті 5 Закону України від 02.12.2010 №2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції» продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

За порушення вимог на встановлені вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами, суб'єкти господарювання несуть відповідальність, встановлену законами України від 02.12.2010 № 2736-VI та від 02.12.2010 № 2735-VI.

Зокрема, статтею 3 Закону України від 02.12.2010 № 2735-VI до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

1) розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) розповсюдження продукції без декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що законодавець покладає обов'язок нанесення знака відповідності товару на виробника або уповноваженого представника, а на розповсюджувача такого товару обов'язок реалізації його лише за умови наявності такого знака на виробі та/або на етикетці, тарі, пакуванні, експлуатаційній та товаросупровідній документації тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

При цьому, не єспорушенням вимог чинного законодавства відсутність знака відповідності на упаковці, достатньо лише його наявності на самому виробі.

Під час розгляду справи судом було допитано у якості свідка директора магазину ОСОБА_2, в присутності якої здійснювалась перевірка, яка пояснила, що на усіх, зазначених у акті товарах, за винятком ковша з кришкою, був нанесений національний знак відповідності, що було продемонстровано перевіряючим.

Проте, перевіряючі стверджували, що знак відповідності має бути не тільки на виробі, а й обов'язково на упаковці. Оскільки на упаковці товарів дійсно був відсутній знак відповідності, вона, у силу своєї необізнаності вимог Регламенту № 1149 та Постанови № 1599, погодилася з думкою перевіряючих про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Щодо наявності декларацій про відповідність на продукцію, відсутність яких зазначена в акті перевірки, пояснила, що всі декларації були нею надані перевіряючим під час перевірки, про що свідчить відповідна відмітка перевіряючих на п'ятій сторінці акта.

За таких обставин, суд вважає, що висновки перевіряючих про відсутність національних знаків відповідності на товарах та декларацій про відповідність товарів є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, до матеріалів позовної заяви позивачем додано фотографії товарів, зазначених у акті, з яких убачається наявність національних знаків на цих товарах.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що вказані фотографії зроблені набагато пізніше дати проведення перевірки, а відтак, нанесення знаку відповідності відбулося наразі після встановленого порушення.

Суд констатує, що обов'язковою умовою складення декларації про відповідність товару є наявність саме національного знаку на цьому виробі. А відтак, саме наявність під час перевірки вказаних декларацій підтверджує і факт наявності національних знаків відповідності на зазначених товарах.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що не відповідає дійсності також і встановлене відповідачем порушення товариством положення пунктів 7 та 12 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 № 1149 та пункту 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 № 785, а саме: відсутність національного знаку та декларації відповідності на товар - ковш з кришкою, оскільки вказаний вид товару ніяким чином не є електротоварам та підлягає лише сертифікації. Вказаний сертифікат якості був наданий перевіряючим, про що зроблена відповідна відмітка на п'ятій сторінці акта перевірки.

Суд зазначає, відповідно до статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Згідно із статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 №46-93 відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.

Згідно із Наказом від 01.02.2005 № 28 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» продукція, наведена в пункті 17 (посуд, в тому числі для кухні) підлягає обов'язковій сертифікації.

Таким чином, суд звертає увагу, що для реалізації такого виду товару як ковш (посуд кухонний) законодавцем чітко встановлено наявність сертифікату відповідності, а не декларації про відповідність, який також був наданий перевіряючим під час перевірки, про що зроблена відповідна відмітка на п'ятій сторінці акта перевірки.

Відповідно до статті 19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводів, які б спростовували твердження позивача, та доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач суду не надав.

За таких обставин та враховуючи той факт, що підчас розгляду справи позивачем спростовані ті обставини, на підставі яких ґрунтувались висновки відповідача про порушення позивачем вимог положень пунктів 7 та 12 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 № 1149 та пункту 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 № 785, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та скасування постанов про накладення на позивача штрафних санкцій від 24.01.2013 № 7 та № 8 як такі, що прийняті всупереч вимогам норм чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про накладення штрафних санкцій від 24.01.2013 № 7 та № 8.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» з Державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 березня 2013 р.