Ухвала суду № 29987990, 11.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1155/13 Головуючий 1 інст. - Гаврилюк С.М.

Справа № 2012/6386/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Макарова Г.О.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника комунального підприємства охорони здоров'я «Міжлікарняна аптека № 307» Корнієнко Наталії Олександрівни на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства охорони здоров'я «Міжлікарняна аптека № 307» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який у подальшому уточнила та просила стягнути з комунального підприємства охорони здоров'я (далі за текстом КПОЗ) «Міжлікарняна аптека № 307» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 8339 грн. 66 коп. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 03.05.2007 р. по 15.05.2012 р. вона працювала в КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» та наказом № 4-к від 15.05.2012 року була звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Заробітна плата виплачувалася не у повному обсязі та з порушенням строків, внаслідок чого заборгованість по заробітній платі склала 8339 гривень 66 копійок, наявність якої відповідач не заперечує, однак остаточного розрахуноку з позивачкою по теперішній час не проведено.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року позов задоволено.

Суд вирішив стягнути з КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 8339 грн. 66 коп., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 15 797 грн. 25 коп.

Стягнути з КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» на користь держави судовий збір у розмірі 241 грн. 36 коп.

В апеляційній скарзі представник КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» Корнієнко Н.О. просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким стягнути з КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» на користь ОСОБА_3 лише заборгованість по заробітній платі, в іншій частині позову відмовити. Вважає рішення суду необґрунтованим та неправомірним. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що підприємство є збитковим. Вказує, що ОСОБА_3 після звільнення претензій до КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» не мала, з моменту звільнення до моменту звернення до суду із позовом не зверталася до аптеки про виплату їй заборгованості по заробітній платі, а відповідно, зробила це навмисно, щоб пред'явити претензії до підприємства стосовно затримки виплати заробітної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При розгляді справи суд першої інстанції забезпечив сторонам можливість реалізувати їх процесуальні права і виконати процесуальні обов'язки.

Районним судом встановлено і не оспорюється сторонами те, що з 03.05.2007 р. по 15.05.2012 р. ОСОБА_3 працювала в КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» та наказом № 4-к від 15.05.2012 року була звільнена за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8-10).

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2012 року позивач отримала трудову книжку, але на момент звільнення і до теперішнього часу відповідач не провів з нею остаточний розрахунок.

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» після звільнення ОСОБА_3 не провело з нею розрахунку у строки, передбачені трудовим законодавством України.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає наданим доказам та вимогам ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З довідки КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» вбачається, що заборгованість по заробітній платі КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» перед ОСОБА_3 складає з грудня 2011 року по травень 2012 року 8339 гривень 66 копійок (а.с. 5).

Вказана заборгованість сторонами не оспорюється.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку у разі звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності.

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. До справ даної категорії такі випадки не відносяться.

КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_3

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представника апелянта на те, що ОСОБА_3 після звільнення претензій до КПОЗ «Міжлікарняна аптека № 307» не мала, з моменту звільнення до моменту звернення до суду із позовом не зверталася до аптеки про виплату їй заборгованості по заробітній платі, а відповідно, зробила це навмисно, щоб пред'явити претензії до підприємства стосовно затримки виплати заробітної плати - є безпідставними та не містять під собою правового підґрунтя.

Доводи апелянта зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду суду першої інстанції і яким суд дав належну правову оцінку.

Суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у справі, отриманим при розгляді справи доказам дав належну правову оцінку у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України і постановив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.

За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника комунального підприємства охорони здоров'я «Міжлікарняна аптека № 307» Корнієнко Наталії Олександрівни відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: