Рішення № 29987958, 18.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1028/382/12 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д. Провадження № 22-ц/780/1155/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 4 18.03.2013

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про виділення частини будинку в натурі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просила визнати за сторонами право власності на окремі частини будинку та господарських споруд, що прилягають до нього, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи .

Вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона та відповідач є співвласниками жилого будинку разом надвірними господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу з відповідачем виникла необхідність поділу спірного будинковолодіння, оскільки останній перешкоджає позивачу володіти та користуватися належною їй часткою майна в спільній сумісній власності, зокрема і вказаного жилого будинку.

В добровільному порядку відповідач відмовляються поділити спірне майно, а тому позивач звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року позов задоволено та поділено між сторонами спірний жилий будинок разом з господарськими будівлями відповідно до другого варіанту, запропонованого судовою будівельно-технічною експертизою.

Визнано за позивачем право власності на 43/100 частини спірного будинковолодіння та виділено їй в натурі наступні приміщення: жилу кімнату 1-6 площею 11,5кв.м. вартістю 32518грн., жилу кімнату 1-8 площею 20,4кв.м. та загально вартістю 57684грн., кухню 1-10 площею 16,3кв.м. вартістю 34684грн., а всього по будинку 42,2кв.м. на суму 124886грн., що складає 46/100 частини будинку, а із господарських споруд виділено сарай «Б» вартістю 62754грн., 39/100 частини літньої кухні вартістю 110728грн., а всього по домоволодінню на загальну суму 298359грн., що складає 43/100 частини по будинковолодіння, що у вартості складає на 46256грн. менше ідеальної частки.

Визнати за відповідачем право власності на 57/100 частини житлового будинку та виділено йому в натурі наступні приміщення: веранду 1-1 площею 14кв.м. вартістю 29790грн., жилу кімнату 1-2 площею 12,9кв.м. вартістю 36477грн., жилу кімнату 1-3 площею 12,6кв.м. вартістю 35628грн., жилу кімнату 1-4площею 4,4кв.м. вартістю 12442грн., санвузол 1-5 площею 2,1кв.м. вартістю 5938грн., коридор 1-7 площею 3,6кв.м. вартістю 10179грн., коридор 1-9площею 5,7кв.м. вартістю 16118грн., а всього по будинку 55,3кв.м. на суму 146572грн., що складає 54/100 частини будинку, а із господарських споруд виділено 11/50 частини літньої кухні вартістю 31231грн., погреб під літньою кухнею вартістю 88958грн., гараж вартістю 124110грн., а всього по домоволодінню на загальну суму 390871грн., що складає 57/100 частини, що у вартості складає на 46256грн. більше ідеальної частки.

Зобов'язано сторін виконати роботи по переобладнанню виділених їм частин будинку.

Припинено право спільної власності сторін на спірне домоволодіння.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 422грн. судового збору, 2100грн. за проведення експертизи та 10843грн. в рахунок відшкодування різниці у розмірі часток, що були виділені сторонам.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким здійснити поділ спірного домоволодіння за третім варіантом згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи. Доводи обґрунтовувала тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно досліджено обставин по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивач як співвласник спірного майна має право на виділ в натурі належної їй на праві спільної часткової власності майна. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторонам на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_1. Вказане підтверджується рішенням Яготинського районного суду Київської області від 04 січня 2012 року (а.с.5).

Відповідно до ч.3ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норма закріплена в СК України, зокрема, ч.1ст.60 СК України зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу спільного сумісного майна подружжя слід застосовувати положення ст.70 СК України та ст.372 ЦК України, які зазначають, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а після такого поділу майна право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд першої інстанції, всупереч зазначеним вимогам закону та встановленим обставинам по справі застосував до спірних правовідносин норми закону, що не підлягають до застосування, зокрема, положення ст.ст.358, 364 ЦК України щодо права володіння та користування часткою майна у спільній частковій власності та виділення в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що позивачем ставилися вимоги саме про поділ спірного майна, а не виділення частки.

Таким чином, в даному випадку, поділ спільного майна має проводитися за правилами, що встановлюються, нормами СК України та ЦК України та відповідно регулюють відносини щодо поділу спільного сумісного майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення варіанту поділу смільного майна відповідно до другого варіанту поділу зазначеного у висновку №70 судової будівельно-технічної експертизи від 12 вересня 2012 року, як такого, що відповідає інтересам сторін, які погодилися на такий розподіл, а також узгоджується з відповідними будівельними та санітарними нормами.

При цьому, твердження апелянта про те, що сторони в судовому засіданні не погоджували розподіл спірного будинковолодіння за другим варіантом, оскільки позивач безпосередньо не приймала участі в судовому засіданні, а її представник не міг знати про зміну позовних вимог, не приймаються колегією суддів як такі, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_4, 01 червня 2012 року укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до умов якої останню наділено, зокрема такими повноваженнями: вести від імені клієнта переговори та давати пояснення, в тому числі свої доводи, міркування та заперечення (а.с.9).

Відповідно до ч.1,2ст.44 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Із зазначеного договору не вбачається, що представник позивача обмежений у своїх повноваженнях щодо вчинення будь-яких процесуальних дій під час ведення ним справи в суді.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в судовому засіданні, яке відбулося 06 грудня 2012 року представник позивача погодився з поділом спірного домоволодіння за другим варіантом відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, представник діючи в інтересах та від імені позивача висловив свою думку щодо можливості поділу спірного майна за запропонованими варіантами, що не може суперечити волі останнього, оскільки представник діяв на підставі та в межах укладеного договору та вимог закону.

Твердження апелянта про те, що представник не міг знати про зміну позовних вимог також не відповідають обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо зміни позовних вимог позивачем саме в частині визначення можливих варіантів поділу спірного майна.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, вирішуючи питання про стягнення різниці у вартості ідеальних часток з відповідача на користь позивача суд першої інстанції помилково стягнув лише різницю у вартості ідеальної частки будинку та не вирішив питання про стягнення різниці у вартості ідеальних часток щодо надвірних споруд та будівель, а тому колегія суддів, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути всього 46256грн. в рахунок відшкодування різниці у вартості ідеальних часток.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а саме - застосував до спірних правовідносин норми права, що не підлягали до застосування та не застосував правові норми, що регулюють вказані правовідносини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги, проте з інших правових підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про виділення частини будинку в натурі задовольнити частково.

Поділити житловий будинок разом з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 43/100 частини зазначеного будинку разом з господарськими спорудами, виділивши їй в натурі наступні приміщення: жилу кімнату 1-6 площею 11,5кв.м. вартістю 32518грн., жилу кімнату 1-8 площею 20,4кв.м. та вартістю 57684грн., кухню 1-10 площею 16,3кв.м. та вартістю 34684грн., а всього по будинку приміщення площею 42,2кв.м. на суму 124886грн., що складає 46/100 частини будинку, а із господарських споруд виділити сарай «Б» вартістю 62754грн., 39/100 частини літньої кухні вартістю 110728грн., а всього по домоволодінню на загальну суму 298359грн., що складає 43/100 частини будинковолодіння та на 46256грн. менше ідеальної частки.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 57/100 частин в натурі наступні приміщення: веранду 1-1 площею 14кв.м. вартістю 29790грн., жилу кімнату 1-2 площею 12,9кв.м. вартістю 36477грн., жилу кімнату 1-3 площею 12,6кв.м. вартістю 35628грн., жилу кімнату 1-4 площею 4,4кв.м. вартістю 12442грн., санвузол 1-5 площею 2,1кв.м. вартістю 5938грн., коридор 1-7 площею 3,6кв.м. вартістю 10179грн., коридор 1-9 площею 5,7кв.м. вартістю 16118грн., а всього по будинку 55,3кв.м. на суму 146572грн., що складає 54/100 частини будинку, а із господарських споруд виділено 11/50 частини літньої кухні вартістю 31231грн., погреб під літньою кухнею вартістю 88958грн., гараж вартістю 124110грн., а всього по домоволодінню на загальну суму 390871грн., що складає 57/100 частини та на 46256грн. більше ідеальної частки.

Зобов'язати ОСОБА_2 виконати роботи по переобладнанню виділеної їй частини житлового будинку з господарськими спорудами, а саме: залаштувати дверні прорізи між кімнатами 1-7, 1-8, 1-9, а також у перегородці літньої кухні на першому поверсі, як позначено на схемі №2 поділу літньої кухні у додатку №5 до висновку судової будівельно-технічної експертизи; закільцювати систему опалення; улаштувати автономну систему електропостачання.

Зобов'язати ОСОБА_3 виконати роботи по переобладнанню виділеної йому частини житлового будинку з господарськими спорудами, а саме: улаштувати глуху перегородку на першому поверсі та на другому поверсі літньої кухні, як позначено на схемі №2 поділу літньої кухні у додатку №5 до висновку судової будівельно-технічної експертизи; улаштувати дверні прорізи між кімнатами 1-7, 1-8, а також зовнішній стіні кімнати 1-6; в кімнаті 1-3 можливо обладнати кухню; встановити опалювальний котел та закільцювати систему опалення; улаштувати автономну систему електропостачання.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на житловий будинок разом з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 43/100 частини зазначеного домоволодіння.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 422грн. судового збору, 2100грн. - витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та 10843грн. в рахунок відшкодування різниці у вартості ідеальних часток.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: