Постанова № 29986307, 12.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р.Справа № 5017/2163/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

суддів: Петрова М.С., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участі представників сторін:

від позивача - Кабушева А.О., за довіреністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшинз"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012 р.

по справі 5017/2163/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіс-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшинз"

про стягнення 560467,17 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року у справі №5017/2163/2012 (суддя Никифорчук М.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-ЛІЗИНГ" задоволено частково стягнуто з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ"" на користь ТОВ "АІС-ЛІЗИНГ" заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 482679,94 грн., пені у сумі 13411,98 грн., 3% річних у сумі 31306,02 грн., інфляційних втрат у сумі 4150,05 грн., судового збору у сумі 10630,97 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а сума пені підлягає задоволенню в межах строку позовної давності.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить рішення в частині стягнення грошових сум з ТОВ "ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ" на користь ТОВ "АІС-ЛІЗИНГ" змінити, та стягнути грошову суму у розмірі 465659,11 грн. Суд не взяв до уваги заперечення представника відповідача щодо розмірів розрахунку лізингових платежів та наданих письмових доказів - актів звірки взаємних розрахунків, не застосував положення ст. 267 ЦК України щодо спливу позовної давності при наявності письмової заяви про це.

За заявою відповідача апеляційним господарським судом призначалась фінансово-бухгалтерська експертиза для визначення заборгованості платежів наданих позивачем. Провадження у справі зупинялось, однак експертиза не була проведена оскільки відповідач відмовився від оплати рахунку за її проведення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, та відповідача в попередніх засіданнях перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

В останнє засідання представник відповідача не з'явився про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином. Справа переглядається у його відсутність за наявними матеріалами справи з врахуванням пояснень наданих в попередніх судових засіданнях.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2008р. між сторонами у справі був укладений Генеральний договір фінансового лізингу № 281 (далі - Генеральний договір) та Лізингова угода до нього від 13.02.2008р., що є Додатком № 03-281 до Генерального договору (далі - Лізингова угода), відповідно до якої Відповідачеві у фінансовий лізинг було передано 1 (один) новий "кран гідравлічний автомобільний КТА-25 на шасі КАМАЗ 55111-1064-15"вартістю 806 820,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 11.03.2008р.

Лізингодавець свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. З метою виконання своїх обов'язків Позивач одержав кредит в ЗАТ "Донгорбанк" та придбав зазначений вище автокран у третіх осіб.

Порядок розрахунків та здійснення лізингових платежів визначені розділами "3" Генерального договору та Лізингової угоди.

Так, п. 3.1. Генерального договору визначає, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які будуть зазначені в лізинговій угоді; згідно з п. 3.3. Лізингової угоди сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно з наведеним в Лізинговій угоді Графіком сплати лізингових платежів.

Починаючи з листопада 2008р. лізингові платежі почали надходити з порушенням визначених лізинговою угодою умов, а починаючи з червня 2010р. Відповідач взагалі припинив здійснення лізингових платежів.

Строк лізингу за лізинговою угодою закінчився ще в березні 2011р., але станом на дату подачі позовної заяви передане в лізинг майно продовжує знаходитися у Відповідача, який і не сплачує лізингові платежі, і не повертає майно власнику (тобто лізингодавцю, позивачу в цій справі).

Станом на 12.07.2012р. заборгованість по сплаті лізингових платежів складає 482 679,94 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. та лізингової угоди №03-281 від 13.02.2008р. до вищезазначеного договору було куплено та передано відповідачу майно, загальною вартістю 806820грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі майна від 11.03.2008р., який в свою чергу підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень. Сторонами по справі у лізинговій угоді №03-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. було погоджено графік сплати чергових лізингових платежів та лізингової винагороди (комісії).

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та не спростовується відповідачем факт наявності за ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" на користь позивача 482679.94 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості майна за лізинговою угодою №03-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р.

Залишаючи без задоволення вимоги вказані в апеляційній скарзі щодо стягнення основної заборгованості та відшкодування винагороди (комісії) апеляційний господарський суд погоджується з вимогами позовної заяви, зазначеними в заяві доказами, що підтверджують позов, обґрунтованими розрахунками сум, що стягнуті та оспорені.

Як витікає з умов договору фінансового лізингу та поданих розрахунків основний борг 482679.94грн. складається із заборгованості по відшкодуванню частини вартості майна - 403100грн., і заборгованості по відшкодуванню винагороди - 79269.94грн.

Договором передбачено у випадку існування прострочених платежів, всі платежі які проходять то зараховуються в першу чергу - нараховані штрафні санкції, в другу - прострочені лізингові платежі, в третю - поточні лізингові платежі. При цьому лізингодавець має право самостійно перерозприділити отримані від лізингоодуржувача грошові кошти відповідно до наведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Обов'язок щомісячно сплачувати лізингові платежі і винагороду передбачено графіком платежів.

При наявності порушень строків щомісячних платежів лізингодавець отримавши 0412.2009р. 53631.49грн. не нараховуючи штрафних санкцій зараховував в рахунок погашення поточних платежів, аналогічно зарахована сума 91612.14грн.

Черговий лізинговий платіж нарахований 10.07.2009р. в сумі 28183.48грн. складається із суми 20170.50грн., що розподілений на відшкодування частини вартості майна та 8012.98грн. на відшкодування винагороди (комісії).

Відповідачем не доведено обставин, що мають значення для справи які можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу та винагороди лізингодавця.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо позовних вимог ТОВ "АІС-Лізинг" в частині стягнення з відповідача 31306.02 грн. 3% річних та 4150.05 грн. інфляційних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та приймає розрахунки трьох відсотків річних інфляційних витрат, як обґрунтовані та такі, що здійснені згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, за вказаними розрахунками ТОВ "АІС-Лізинг" з ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" на користь позивача підлягають стягненню 31306.02 грн. 3% річних та 4150.05 грн. інфляційних.

Щодо стягнення з ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" 13411грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в 1 рік.

Із розрахунків доданих до позову та графіку сплати лізингових платежів згідно додатку до договору №28 вбачається, що останній платіж апелянт зобов'язаний сплатити 10.03.2011р. Таким чином строк виконання зобов'язання сплинув на дату і з цієї дати почався перебіг позовної давності. Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність для нарахування пені сплинула 11.03.2012р.

Оскільки до суду першої інстанції була подана заява про застосування положень ст. 267 ЦК України, а позивач звернувся до суду 24.07.2012р. після сплину позовної давності то позовні вимоги стягнення пені не можуть бути задоволені, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшинз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012 р. по справі №5017/2163/2012. скасувати в частині стягнення пені в розмірі 13411грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського Суду України.

Повний текст постанови складено 15.03.2013р.

Головуючий суддя: П.Ф. Мацюра

Судді: М.С. Петров

Г.П.Разюк