Рішення № 29984807, 26.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 23 Головуючий у 1 інстанції Воробйов С.А.

Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Новосядлої В.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

представника позивача Жили О.К.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» (третя особа - Красноармійська міська рада) до ОСОБА_2 про визнання договору оренди нежитлового приміщення припиненим, зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» (третя особа - Красноармійська міська рада) про примусове виконання обов'язку в натурі за апеляційною скаргою позивача за основним позовом - комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2012 року комунальне підприємство «Красноармійський центр єдиного замовника» (далі - КП «КЦЄЗ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа - Красноармійська міська рада) про визнання договору оренди нежитлового приміщення припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначало, що між комунальним підприємством «Красноармійський центр з ремонту та експлуатації житла» та ОСОБА_2 02 січня 2003 року був укладений договір оренди № 28 нежитлового приміщення загальною площею 16,9 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Красноармійської міської ради № 5/7-149 від 19 вересня 2006 року назву комунального підприємства «Красноармійський центр з ремонту та експлуатації житла» було змінено на комунальне підприємство «Красноармійський центр єдиного замовника».

Згідно п. 4.1. договору оренди № 28 термін дії договору визначається за угодою сторін: початок 01 січня 2003 року, кінець 01 червня 2003 року.

Пунктом 4.2. договору передбачено, якщо кожна зі сторін в строк за 1 місяць після закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах. Таким чином договір оренди нежитлового приміщення був пролонгований до 25 жовтня 2011 року.

25 жовтня 2011 року сторонами були підписані доповнення до договору оренди, згідно п. 1 яких термін дії договору оренди № 28 від 02 січня 2003 року закінчується 25 жовтня 2012 року.

15 листопада 2012 року представником позивача, як орендодавцем, відповідачу була вручена вимога № 1209 про передачу за актом орендованого майна 22 листопада 2012 року о 16.00 годині у зв'язку із закінченням строку дії договору та про сплату неустойки за порушення умов договору у розмірі 181,20 грн.

Дану вимогу відповідач проігнорував, у зазначений час за місцем знаходження орендованого майна не з'явився та його орендодавцю не передав.

Посилаючись на те, що у зв'язку із закінченням строку оренди відповідач зобов'язаний повернути його орендодавцеві, що відповідач цей обов'язок не виконує, відмовляється від повернення майна, просило:

- визнати припиненим договір оренди № 28 нежитлового приміщення загальною площею 16,9 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 16,9 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передати КП «КЦЄЗ» за актом приймання-передачі (а.с. 4-6).

04 січня 2013 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до КП «КЦЄЗ» про примусове виконання обов'язку в натурі.

Зазначав, що згідно договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2003 року № 28 він є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 16,9 м?, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є КП «КЦЄЗ». Згідно п. 2 договору приміщення йому було надано для розміщення гаража. Термін дії договору з урахуванням укладених доповнень до договору від 25 жовтня 2011 року становить 9 років і закінчується 25 жовтня 2012 року.

Після закінчення строку дії договору відповідач направив на його ім'я вимогу від 15 листопада 2012 року за № 1209 про повернення орендованого приміщення.

Посилаючись на те, що:

- зазначена вимога не відповідає нормам частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки не містить заяви орендодавця про припинення договору, в ній зазначено лише про закінчення строку дії договору оренди;

- протягом всього строку дії договору оренди він належним чином виконував свої обов'язки за договором, а саме, використовував приміщення за призначенням, щомісячно сплачував орендну плату в розмірі, встановленому договором, що підтверджується відповідними квитанціями за період з січня 2003 року по грудень 2012 року;

- після закінчення терміну дії договору продовжує користуватися спірним приміщенням та сплатив орендну плату за листопад та грудень 2012 року, яка прийнята орендодавцем, що свідчить про продовження відповідно до ст. 764 ЦК України дії договору за згодою орендодавця;

- відмова КП «КЦЄЗ» від продовження договору оренди після спливу місячного строку протирічить вимогам ст. 764 ЦК України та порушує його право на користування нежитловим приміщенням на новий термін

просив:

- зобов'язати відповідача КП «КЦЄЗ» виконувати договір № 28 від 02 січня 2003 року оренди нежитлового приміщення загальною площею 16,9 м?, розташованого по АДРЕСА_1, протягом 9 років, починаючи з 01 січня 2013 року (а.с. 22).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2013 року КП «КЦЄЗ» у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано КП «КЦЄЗ» виконувати договір № 28 від 02 січня 2003 року оренди нежитлового приміщення загальною площею 16,9 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, протягом 9 років, починаючи з 01 січня 2013 року до 01 січня 2022 року.

Стягнуто з КП «КЦЄЗ» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 107,30 грн. (а.с. 63-64).

З таким судовим рішенням не погодився позивач за основним позовом - КП «КЦЄЗ». В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги КП «КЦЄЗ» та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Зазначає, що висновок суду про те, що вимога КП «КЦЄЗ» від 15 листопада 2012 року про повернення орендованого приміщення не відповідає нормам ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не ґрунтується на законі, оскільки чинним законодавством не затверджено конкретної форми та змісту документу, яким би орендодавець міг попередити, застерегти, повідомити, довести до відома орендаря про відсутність наміру продовження договору оренди. ОСОБА_2 15 листопада 2012 року отримано вимогу, в якій було чітко визначено, що КП «КЦЄЗ» заперечує проти використання орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди, оскільки вимагає його повернення.

Оскільки у договорі оренди № 28 не конкретизовані строки повернення майна після закінчення строку його дії, при вручені вимоги від 15 листопада 2012 року КП «КЦЄЗ» керувався ст. 785 ЦК України, а саме, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, тобто вони діяли у межах законодавства.

Вважають, що після закінчення 25 жовтня 2012 року строку дії договору оренди № 28 від 02 січня 2003 року він припинився і у ОСОБА_2 виник обов'язок негайно повернути орендоване приміщення, який він не виконав.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд не врахував, що орендну плату за користування орендованим приміщенням ОСОБА_2 переказував на поточний рахунок КП «КЦЄЗ» 01 грудня 2012 року та 25 грудня 2012 року, тобто вже після отримання вимоги від 15 листопада 2012 року про повернення орендованого приміщення, що рахунки для сплати орендної плати йому не надавалися, оскільки КП «КЦЄЗ» не мало намірів продовжувати договір оренди, про що усно неодноразово повідомляло ОСОБА_2, коли він приходив за рахунками після отримання вимоги.

Висновок суду про те, що спірний договір продовжує виконуватися після закінчення строку дії договору і КП «КЦЄЗ» проти цього не заперечує, не відповідає обставинам справи. Про наявність заперечень з боку КП «КЦЄЗ» щодо використання ОСОБА_2 орендованого приміщення свідчить вручена йому вимога про повернення орендованого майна.

Суд не прийняв до уваги, що передача в оренду комунального майна, подовження цього договору, розірвання договору повинні відбутися за умови наявності згоди власника цього майна, а саме, Красноармійської міської ради, представник якої повністю підтримав заявлений КП «КЦЄЗ» позов, просив його задовольнити та заперечував проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Суд не обґрунтував свій висновок щодо зобов'язання КП «КЦЄЗ» виконувати договір впродовж дев'яти років, не врахував, що первинно договір 02 січня 2003 року був укладений строком на півроку, а згодом продовжував свою дію невизначений час і тільки після підписання доповнення від 25 жовтня 2011 року був подовжений строк дії договору до 25 жовтня 2012 року. Також судом не враховані вимоги ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою передбачено, що термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін (а.с. 66-70).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача за основним позовом - КП «КЦЄЗ» Жила О.К., яка діє на підставі довіреності цієї юридичної сооби від 02 січня 2013 року (а.с. 88), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представник третьої особи - Красноармійської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 22 лютого 2013 року уповноваженій особі повістки про явку до суду 26 лютого 2013 року (форма № 119) (а.с. 87). Представник Красноармійської міської ради Луценко С.А., який діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 25 лютого 2013 року (а.с. 90), надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій повідомив про те, що апеляційну скаргу КП «КЦЄЗ» підтримує (а.с. 89).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - КП «КЦЄЗ» Жили О.К., відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга КП «КЦЄЗ» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 02 січня 2003 року між КП «КЦЄЗ» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди № 28 нежитлового приміщення загальною площею 16,9 м? , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9), 25 жовтня 2011 року сторонами були підписані доповнення до договору, згідно яких закінчення строку дії договору визначається за згодою сторін до 25 жовтня 2012 року (а.с.10).

Після закінчення 25 жовтня 2012 року строку дії договору КП «КЦЄЗ» 15 листопада 2012 року вручив відповідачу ОСОБА_2 за місцем його проживання через його дружину письмову вимогу № 1209 від 15 листопада 2012 року, згідно якої у зв'язку із закінченням строку дії договору вимагав передати згідно акту приймання - передачі орендоване майно - нежитлове приміщення загальною площею 16,9 м? , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та з цією метою прибути 22 листопада 2012 року о 16.00 годині за адресою знаходження орендованого майна (а.с.11).

22 листопада 2012 року та до теперішнього часу орендоване майно орендарем ОСОБА_2 орендодавцю - КП «КЦЄЗ» не передано, ОСОБА_2 до теперішнього часу продовжує ним користуватися, після закінчення строку дії договору оренди сплатив орендну плату за листопад 2012 року та за грудень 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП «КЦЄЗ» та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вимога КП «КЦЄЗ» від 15 листопада 2012 року не є заявою про припинення договору, про яку йдеться в частині 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки не містить заяви орендодавця про припинення договору, у ній зазначено лише про закінчення строку дії договору оренди. Оскільки згідно частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 4.2 договору оренди заява про припинення договору може бути направлена протягом місяця після закінчення строку його дії, у ОСОБА_2 не виникло обов'язку повернути приміщення в день закінчення строку оренди. Відповідач ОСОБА_2 протягом строку дії договору належним чином виконував свої обов'язки за договором (використовував приміщення за його призначенням, щомісячно сплачував орендну плату. Він до теперішнього часу продовжує користуватися спірним приміщенням та сплатив орендну плату за листопад та за грудень 2012 року, тобто після закінчення строку дії оренди і КП «КЦЄЗ» фактично не заперечує, що спірний договір продовжує виконуватися, прийняв плату за оренду, а тому відповідно до ст. 764 ЦК України КП «КЦЄЗ» зобов'язаний продовжити виконання договору оренди від 02 січня 2003 року № 28 протягом дев'яти років, починаючи з 01 січня 2013 року.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального права, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що спірне нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить до комунальної власності територіальної громади м. Красноармійськ та передано на баланс КП «КЦЄЗ», якому надані повноваження орендодавця нежитлових приміщень, що підтверджується рішеннями Красноармійської міської ради № 111/24-39 від 11 січня 2002 року, № 4/4-5 від 15 листопада 2002 року, № 5/7-149 від 19 вересня 2006 року (а.с. 12 - 15).

За договором № 28, який був укладений 02 січня 2003 року між комунальним підприємством «Красноармійський центр з ремонту та експлуатації житла», яке за рішенням Красноармійської міської ради № 5/7-149 від 19 вересня 2006 року змінило назву на КП «КЦЄЗ» (орендодавець), та ОСОБА_2 (орендар), нежитлове приміщення площею 16,9 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було передано в тимчасове користування (оренду) ОСОБА_2 для розміщення гаража (а.с. 7-9).

Згідно п. 3.1. договору передача, повернення приміщення після підписання та розірвання договору здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується представником орендодавця та орендарем.

Строк дії договору згідно п. 4.1 визначається за згодою сторін: початок 01 січня 2003 року, закінчення: 01 червня 2003 року.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що в разі, якщо жодна із сторін протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору не заявить про свій намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на той же строк та на тих же умовах (а.с. 7-9).

25 жовтня 2011 року сторони договору оренди підписали доповнення до договору, згідно п. 1 яких пункт 4.1. договору оренди викладено в новій редакції, а саме: «закінчення строку дії договору визначається за згодою сторін до 25 жовтня 2012 року (а.с. 10).

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 759, 760, 763 ЦК України та Законом України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна»

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 3 ст. 760 ЦК України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, регулює Закон України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 1 ст. 2 цього Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно частини 1 ст. 10 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди; є однією з істотних умов договору оренди.

Згідно частини 1 ст. 17 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем ОСОБА_2 не заперечується погодження сторонами терміну дії договору оренди спірного приміщення до 25 жовтня 2012 року.

Згідно частини 2 ст. 26 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із нормами статті 764 ЦК України, якщо наймач (орендар) продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця (орендодавця) протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором.

Відповідно до частини 2 ст. 17 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи встановлено, що повідомлення (вимогу) про припинення терміну дії договору оренди № 28 від 02 січня 2003 року та про відсутність наміру продовжувати даний договір оренди на наступний термін КП «КЦЄЗ» направив орендарю ОСОБА_2 15 листопада 2012 року, тобто з дотриманням місячного строку, встановленого частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». В цій вимозі орендодавець запропонував орендарю ОСОБА_2 повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі 22 листопада 2012 року о 16 годині за місцем знаходження орендованого нежитлового приміщення (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_2 факт отримання ним через свою дружину цієї вимоги 15 листопада 2012 року визнає.

Посилаючись на те, що вимога КП «КЦЄЗ» не є заявою про припинення договору, що передбачено частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд першої інстанції не врахував, що норма цієї статті має диспозитивний характер, оскільки, як обгрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою та не встановлює певної форми та змісту такої заяви. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Із змісту вимоги № 1209 від 15 листопада 2012 року, яка була направлена відповідачу, вбачається, що вона спрямована на припинення договору оренди, оскільки відповідач був попереджений про закінчення 25 жовтня 2012 року строку дії договору оренди та небажання орендодавця продовжувати договір на новий строк, попереджений про повернення 22 листопада 2012 року об'єкт оренди (а.с. 11).

Внесення орендарем ОСОБА_2 плати за користування спірним майном в листопаді 2012 року та в грудні 2012 року після закінчення строку договору оренди не є підставою вважати договір автоматично продовженим за наявності заперечень орендодавця щодо продовження догвору, що судом першої інстанції також не враховано.

Той факт, що орендодавець заперечує проти продовження договору підтверджується, як вимогою позивача від 15 листопада 2012 року, так і фактом його звернення до суду з вимогами про зобов'язання відповідача звільнити приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та передати його орендодавцю.

Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до частини 3 ст. 17 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

До того ж, відповідно до ст. 9 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» оренда майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється на конкурсних засадах, порядок проведення конкурсу визначається органами місцевого самоврядування. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів про те, що він в розумний строк до спливу строку дії договору оренди повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

Враховуючи зазначене, вимоги КП «КЦЄЗ» про визнання договору оренди припиненим з 25 жовтня 2012 року є такими, що ґрунтуються на законі та відповідають способу захисту порушеного права, який передбачений п. 7 частини 2 ст. 16 ЦК України, а саме, припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно п. 3.1 договору оренди № 28 від 02 січня 2003 року нежитлове приміщення повертається шляхом підписання представником орендодавця та орендарем акту приймання-передачі.

Станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції орендоване приміщення відповідачем ОСОБА_2 не звільнено та акти приймання-передачі ним не підписано.

Оскільки орендодавець - КП «КЦЄЗ» в установленому законом порядку повідомив орендаря ОСОБА_2 про закінчення строку дії договору оренди, договір оренди від 02 січня 2003 року № 28 припинив свою дію з 25 жовтня 2012 року, відповідач ОСОБА_2 після закінчення терміну дії договору орендоване приміщення не звільнив, нового договору оренди спірного приміщення укладено не було, відповідачем не надано належних доказів повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк у порядку, передбаченому ст. 777 ЦК України та частиною 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позовні вимоги КП «КЦЄЗ» про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення та передати його за актом приймання-передачі КП «КЦЄЗ» є такими, що ґрунтуються на законі, що судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП «КЦЄЗ».

Відповідно помилковим є і висновок суду про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки позовні вимоги КП «КЦЄЗ» та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є взаємовиключними.

Крім того, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання КП «КЦЄЗ» протягом наступних 9 років виконувати договір оренди, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 764 ЦК України, частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», виходячи із системного аналізу змісту яких пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається лише в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення:

- про задоволення позовних вимог КП «КЦЄЗ» про визнання припиненим з 25 жовтня 2012 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, договору № 28 оренди нежитлового приміщення, укладеного між КП «КЦЄЗ» та ОСОБА_2 02 січня 2003 року, який було доповнено 25 жовтня 2011 року, та зобов'язання ОСОБА_2 негайно звільнити та передати за актом приймання-передачі КП «КЦЄЗ» нежитлове приміщення загальною площею 16,9 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до КП «КЦЄЗ» про зобов'язання виконувати договір № 28 оренди нежитлового приміщення, укладений між КП «КЦЄЗ» та ОСОБА_2 02 січня 2003 року, протягом 9 років, починаючи з 01 січня 2013 року.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем з позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 107,30 грн., як з позовної заяви немайнового характеру, та з апеляційної скарги - в розмірі 57,36 грн., що відповідає розміру визначеному ст. 2, п/п 2, п/п 8 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги КП «КЦЄЗ» та задоволення позовних вимог КП «КЦЄЗ», понесені КП «КЦЄЗ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 164,66 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача за основним позовом - комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» задовольнити.

Визнати припиненим з 25 жовтня 2012 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, договір № 28 оренди нежитлового приміщення, укладений між комунальним підприємством «Красноармійський центр єдиного замовника» та ОСОБА_2 02 січня 2003 року, який було доповнено 25 жовтня 2011 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красноармійськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) негайно звільнити та передати за актом приймання-передачі комунальному підприємству «Красноармійський центр єдиного замовника» (код ЄДРПОУ 32213480, юридична адреса: місто Красноармійськ мікрорайон Лазурний, будинок № 46-а) нежитлове приміщення загальною площею 16,9 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 164 (сто шістдесят чотири) гривні 66 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» (третя особа - Красноармійська міська рада) про зобов'язання виконувати договір № 28 оренди нежитлового приміщення, укладений між комунальним підприємством «Красноармійський центр єдиного замовника» та ОСОБА_2 02 січня 2003 року, протягом 9 років, починаючи з 01 січня 2013 року, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.М. Новосядла

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна