Ухвала суду № 29984798, 29.01.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 32 Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г.

Доповідач Соломаха Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Новосядлої В.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року з державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. (а.с. 40-41).

З таким судовим рішенням не погодився відповідач - ДП «Селидіввугілля», подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 44).

В судове засіданні апеляційного суду представник відповідача - ДП «Селидіввугілля» не з'явився. Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 24 січня 2013 року повісток про явку до суду (форма № 119), як юридичній особі, так і структурному підрозділу «Шахта «Україна» (а.с. 52-53). Представник ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи без участі представника ДП «Селидіввугілля» (а.с. 51).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 10) та рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року, яке набрало чинності 07 червня 2010 року та яким встановлено факт їх проживання однією родиною до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24).

Син позивача ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля», працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» машиністом гірничих виймальних машин. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_3 був смертельно травмований, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку та актом № 29 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, які затверджені начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області 22 січня 2010 року (а.с. 3-8).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с. 9).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок загибелі сина, який працював у шкідливих та небезпечних умовах на вугільному підприємстві, позивачу діями відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, заподіяні моральні страждання, пов'язані із втратою близької людини, відчуттям самотності, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та негативно вплинуло на її психічний стан.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Розглядаючи справу, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167, ст. 1168 ЦК України, які передбачають відповідальність за завдану моральну шкоду за умови відсутності між сторонами договірних зобов'язань, тобто так звана деліктна відповідальність.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

З матеріалів справи встановлено, що під час виконання трудових обов'язків з сином позивача ОСОБА_1, на виробництві стався нещасний випадок, внаслідок якого він помер.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Вина підприємства в нещасному випадку, який стався з ОСОБА_3, підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку та актом № 29 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, які складені 22 січня 2010 року, згідно яких причинами нещасного випадку є не лише порушення ОСОБА_3 пунктів 11.21.1, 11.21.7, 11.21.9 «Системи управління охороною праці», п.1.11 «Інструкції з охорони праці ... для машиніста гірничих виймальних машин», але й порушення технологічного процесу, виражене в порушенні паспорту монтажу механізованого комплексу І КД-90 в 10 північній лаві пл.К-8 схил № 1, незадовільне функціонування, недосконалість системи управління охороною праці на дільниці - видача наряду на виконання робіт з монтажу секцій монтажної ходки 10 північній лаві пл.К-8 схил № 1 та виконання робіт у ньому при наявності порушень паспорту монтажу механізованого комплексу І КД-90 в 10 північній лаві пл.К-8 схил № 1, винними в яких визнані в.о. заступника директора з виробництва ВП «Шахта «Україна» ОСОБА_4, в.о. начальника дільниці № 3 ВП «Шахта «Україна» ОСОБА_5, в.о. гірничого майстра дільниці № 3 ВП «Шахта «Україна» ОСОБА_6, ланкового гірничих робітників очисного забою дільниці № 3 ВП «Шахта «Україна» ОСОБА_7 (а.с. 3-8).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці, недодержання вимог законодавства про охорону праці позивач в непрацездатному віці (56 років) втратила свого сина і втратою сина їй заподіяна моральна шкода, оскільки вона втратила любиму і дорогу людину, на утримання та турботу з боку якої розраховувала саме в непрацездатному віці, і ця втрата не може бути відновлена. Все це призвело до порушення її звичайного способу життя та спонукає до пошуку додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, а тому передбачене ст. 2371 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, до неї, як особи, що підлягає обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не застосовується, є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно із частиною першою статті 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 і 14 цього Закону є смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на виробництві, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 наведеного Закону. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (підп. "б", "д" пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону).

Отже, цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві. Такі відносини регулюються ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах по справі № 6-46цс11 від 10 жовтня 2011 року, по справі № 6-41цс11 від 07 листопада 2011 року за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Відповідно до ст. 3607 ЦПК України ці судові рішення є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, неправильне застосування до спірних правовідносин норм ст. 1167, ст. 1168 ЦК України, є необгрунтованими.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, глибину душевних страждань, яких зазнала та продовжує зазнавати позивач, та стягнув на її користь 30 000 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим, оскільки втрата сина, є тяжким лихом, відновлення якого неможливо.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Будь-яких доводів щодо визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.М. Новосядла

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна