Рішення № 29984714, 12.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Пруднікова Г.М.

Категорія 25 Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Прокопчук Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім», яке змінило організаційно-правову форму на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» (далі - ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ»), про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 03 грудня 2010 року о 08 годині 10 хвилині на вул. Петровського біля АЗС «Паралель» в м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням та транспортного засобу ЗАЗ 110267 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Внаслідок пошкодження автомобіля йому завдана матеріальна шкода в розмірі 7 369,19 грн.

ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3, цивільна правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» (страховий поліс № ВС/8742222).

Він своєчасно підготовив та направив до головного офісу відповідача у м. Києві всі документи необхідні для виплати йому страхового відшкодування, але до теперішнього часу страхове відшкодування відповідач йому не виплатив, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування також не надіслав.

30 червня 2011 року він звертався до відповідача з заявою про надання письмової відповіді щодо прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування, але в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідач відповіді на його заяву не надав.

Просив стягнути з ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» на його користь страхове відшкодування у розмірі 7 369, 19 грн. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка йому завдана невиплатою страхового відшкодування (а.с. 1-3, а.с. 21-23, а.с. 74).

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 92-93).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог (а.с. 95-99).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи 12 лютого 2013 року повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення 01 лютого 2013 року та 04 лютого 2013 року поштових відправлень (форма № 119) - судових повісток про явку до суду 12 лютого 2013 року уповноваженим особам відповідача як за юридичною адресою - м. Київ площа Спортивна, 3, так і за адресою Донецької філії - м. Донецьк вул. 50-річчя СРСР, 101 (а.с. 126-127).

Представник відповідача не повідомив суду причини неявки у судове засідання і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав:

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідача, доказів спричинення при вказаній ДТП матеріальної шкоди на вказану ним суму, доказів причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою. Позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

З таким висновком суду погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

З матеріалів справи встановлено, що 03 грудня 2010 року приблизно о 08 годині 10 хвилині водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗАЗ 110267 реєстраційний номер НОМЕР_2, біля АЗС «Паралель», яка розташована по вул. Петровського у Кіровському районі м. Донецька, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 31 січня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним в порушенні п. 12.1 Правил дорожнього руху України, скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення (а.с. 15).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 виданого МРЕВ ДАЇ м. Макіївки 14 листопада 2003 року, автомобіль ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_6, 2002 року випуску, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 4).

Згідно поліса № ВС/8742222 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника наземного транспортного засобу ЗАЗ 110267 реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ЗАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» в особі його Донецької філії, строк дії поліса з 25 грудня 2009 року по 24 грудня 2010 року включно (а.с. 7), тобто ДТП 03 грудня 2010 року за участю забезпеченого транспортного засобу ЗАЗ 110267 реєстраційний номер НОМЕР_2 сталося під час дії цього полісу.

Позивач ОСОБА_1 та страхувальник ОСОБА_3 03 грудня 2010 року повідомили страховика ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» про страховий випадок, що підтверджується письмовими повідомленнями страхувальника та потерпілої особи від 03 грудня 2010 року (а.с. 9-12) та визнається відповідачем в запереченнях на позовну заяву від 27 листопада 2012 року за № 271, згідно яких повідомлення Страховиком зареєстровано за номером НОМЕР_6 (а.с. 76-80).

Згідно висновку № 204/03 експертного автотоварознавчого дослідження від 22 березня 2010 року, яке здійснювалося за направленням ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» від 06 грудня 2010 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичної зношеності автомобіля ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_6 внаслідок ДТП на час проведення дослідження складає 7 369,19 грн. (а.с. 13-14).

Відповідач в запереченнях на позовну заяву від 27 листопада 2012 року за № 271 визнає, що до теперішнього часу страхове відшкодування позивачу не виплачено. Посилається на те, що Страховиком направлено запит до відділу ДАЇ з обслуговування території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області щодо надання копій пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, акту огляду автомобілів, протоколу (схеми) огляду місця ДТП (доповнень до нього), протоколу медичного огляду учасників ДТП, і до теперішнього часу зазначені документи Страховику не надані (а.с. 76-80).

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вина водія ОСОБА_3 в ДТП, що сталася 03 грудня 2010 року, підтверджена постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 31 січня 2011 року по справі № 3-110/11 про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП (а.с. 15).

Відповідно до частини 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вина ОСОБА_3 в заподіянні позивачу шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, доведена, настає його цивільно-правова відповідальність.

Згідно ст. 7 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» в Україні здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Згідно ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 03 грудня 2010 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу ЗАЗ 110267 реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 03 грудня 2010 року була застрахована ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 03 грудня 2010 року настав страховий випадок і відносини, що виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» регулюються Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла станом на 03 грудня 2010 року) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З матеріалів справи встановлено, що про страховий випадок Страховик, яким є відповідач по справі, був повідомлений і Страхувальником ОСОБА_3 і потерпілим ОСОБА_1 в день ДТП - 03 грудня 2010 року, тобто з дотриманням вимог ст. 33 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 35 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; е) підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно ст. 36 зазначеного Закону після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Згідно ст. 37 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З матеріалів справи встановлено та визнається відповідачем в запереченнях на позовну заяву, що позивач ОСОБА_1 подав до страхової компанії заяву про виплату йому страхового відшкодування та всі витребувані від нього документи.

Як зазначає позивач, останній документ - висновок експертного автотоварознавчого дослідження був отриманий відповідачем 22 березня 2011 року.

Проте до теперішнього часу вже на протязі майже двох років рішення про виплату або відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування відповідачем не прийнято.

Доводи відповідача про те, що виплата страхового відшкодування буде здійснена після отримання Страховиком всіх необхідних документів, які мають відношення до даної ДТП, що Страховиком було направлено запит до відділу ДАЇ з адміністративного обслуговування м. Донецька щодо надання копій пояснень учасників ДТП, акту огляду автомобілів, протоколу (схеми) огляду місця ДТП, протоколу медичного огляду учасників ДТП, проте такі Страховику на даний момент не надані (а.с. 76-80), є необґрунтованими.

По-перше, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження направлення відповідних запитів.

По-друге, згідно ст. 25 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею.

Згідно ст. 56.1. Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) підрозділи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов'язані безоплатно надавати на запит страховиків та МТСБУ інформацію, якою вони володіють (у тому числі і конфіденційну), що пов'язана з страховими випадками з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ.

З довідки відділу ДАЇ з адміністративного обслуговування м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції при Управлінні ДАЇ ГУ МВС України в Донецькій області від 23 грудня 2010 року № 4564, яка була надана позивачем відповідачу, вбачається, що матеріали за фактом ДТП, яке мало місце 03 грудня 2010 року, направлені до Кіровського районного суду м. Донецька (а.с. 6), яким 31 січня 2011 року вже прийнято відповідне рішення про притягнення власника забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності (а.с. 15), а тому документи, на неотримання яких посилається відповідач, у відділі ДАЇ відсутні. Тобто відповідач запитує у відділі ДАЇ інформацію, якою вони з грудня 2010 року не володіють.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Враховуючи зазначене, бездіяльність відповідача, який починаючи з 22 березня 2011 року в порушення вимог статей 35-37 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування, порушує право позивача на відшкодування шкоди, заподіяної його майну унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду доказів щодо неправомірності дій відповідача, не відповідає як обставинам справи, так і вимогам закону, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Не ґрунтується на законі і висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду доказів щодо причинного зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК України, Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок страховика здійснити страхову виплату пов'язаний із настанням страхового випадку, а не з наявністю причинного зв'язку між діями відповідача, тобто Страховика, та завданою шкодою. Наявність такого причинного зв'язку у страхових відносинах взагалі виключається, оскільки Страховиком відшкодовується шкода, яка завдана не ним, а Страхувальником, тобто власником забезпеченого транспортного засобу.

На підтвердження розміру шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, позивачем до позову додано ксерокопію першого та останнього аркушів висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 204/03 від 22 березня 2011 року, який, за його поясненнями, йому надав відповідач саме в такому обсязі. Згідно зазначеного висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_6 внаслідок ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичної зношеності на час проведення дослідження складає 7 369,19 грн. (а.с. 13-14).

Як вбачається з зазначеного висновку № 204/03 експертного автотоварознавчого дослідження, таке відповідно до ст. 34 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснювалося за направленням ПрАТ «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» від 06 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

І лише, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Суд першої інстанції ці вимоги Закону не врахував, як не врахував і ту обставину, що в запереченнях на позовну заяву від 27 листопада 2012 року № 271 відповідач визнає, що розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, згідно звіту експерта складає 7 369,19 грн. (а.с. 76-80).

Відповідно до частини 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до частини 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції ці вимоги процесуального закону не врахував та безпідставно дійшов висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 розміру заподіяної йому внаслідок пошкодження автомобіля шкоди.

Крім того, відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. За клопотанням сторони суд інформує в судовому засіданні про виконання його вимог щодо витребування доказів.

В судовому засіданні 28 листопада 2011 року о 10 годині 53 хвилини 40 секунд суд постановив ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання, якою зобов'язав відповідача, у якого зберігається оригінал висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 204/03 від 22 березня 2011 року, надати до суду його оригінал для огляду у судовому засіданні та повну копію, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголосив перерву до 24 грудня 2012 року, що підтверджується журналом судового засідання від 28 листопада 2012 року (а.с. 81) та технічним записом судового засідання від 28 листопада 2012 року. Проте в судове засідання 24 грудня 2012 року представник відповідача не з'явився, надіслав заяву про перенесення розгляду справи через його неможливість явки до суду (а.с. 85) та відповідно не виконав ухвалу суду про витребування доказів. Однак суд не прийняв заходів щодо виконання ухвали суду, закінчив розгляд справи та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування через недоведеність матеріальної шкоди на зазначену ним суму, через те, що з наданих позивачем аркушів експертного дослідження не вбачається, що зазначені розрахунки витрат пов'язані з ДТП, яке сталося 03 грудня 2010 року, чим порушив свій обов'язок сприяти здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, та порушив право позивача на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, не врахував, що у позивача були труднощі в наданні повного тексту експертного дослідження та його оригіналу, який зберігається у відповідача та не був наданий останнім навіть на вимогу суду. Замість застосування відповідно до ст. 90 ЦПК України до відповідача, який не виконав ухвалу суду щодо надання письмового доказу, заходів процесуального примусу, суд фактично позбавив позивача права на судовий захист.

Враховуючи зазначене, висновку щодо недоведеності позивачем розміру завданої йому матеріальної шкоди суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, яке призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення.

Оскільки вина ОСОБА_3 в заподіянні позивачу шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, доведена, настала його цивільно-правова відповідальність, яка була застрахована, Страховик, тобто відповідач, зобов'язаний відшкодувати оцінену шкоду, яка була заподіяна позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8742222 від 22 грудня 2009 року ліміт відповідальності страховика складає 25 500 грн.(а.с. 7).

Матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_6, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 204/03 від 22 березня 2011 року складає 7 369,19 грн. (а.с. 13-14, а.с. 128-137), тобто не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8742222 від 22 грудня 2009 року франшиза складає 510 грн. (а.с. 7), а тому страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_6 складає 6 859,19 грн. (7 369,19 - 510,00), яке підлягає стягненню з ПрАТ «УСД», якою була застрахована цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3

Доводи відповідача в запереченнях на позовну заяву про те, що вартість відновлювального ремонту, встановлену висновком експерта, необхідно зменшити на суму ПДВ, є необґрунтованими, оскільки таке зменшення не передбачено законодавством, ПДВ включається до ціни товарів та послуг і, хоча сплачується платником податку, але за рахунок коштів покупця. До того ж, з кошторису вартості ремонту, що є додатком до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №204/03 від 22 березня 2011 року, не вбачається, що при визначені вартості ремонту пошкодженого автомобіля до її складу включено ПДВ.

Враховуючи зазначене, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме, стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 6 859,19 грн.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими, такі правові наслідки не передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договором страхування.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що моральна шкода йому завдана внаслідок невиплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань допускається якщо це передбачено договором або законом.

Глава 67 ЦК України, Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» та Закон України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» таких випадків не містять.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням Страховиком зобов'язання виплатити страхове відшкодування також не передбачено.

Вимоги ст. 1167 ЦК України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки поширюються лише на недоговірні зобов'язання.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Посилання позивача, як на підставу відшкодування йому моральної шкоди, на порушення відповідачем вимог ст. 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», також є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст. 25 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Проте зазначені вимоги Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджуються.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 188,20 грн. (а.с. 25).

Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення майнових вимог позивача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6 859,19 грн.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2011 року , в якому позивач звернувся до суду, складала 941 грн.

Тобто, з задоволених позовних вимог в розмірі 6 859,19 грн. підлягає сплаті судовий збір в розмірі 188,20 грн. (1% від задоволених майнових вимог, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати), саме в такому розмірі і був сплачений судовий збір позивачем, який підлягає йому відшкодуванню за рахунок відповідача.

З апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 114,70 грн. з позовних вимог майнового характеру та 57,35 грн. - з позовних вимог немайнового характеру (а.с. 101, а.с. 108).

Оскільки апеляційна скарга позивача в частині оскарження рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування задоволена, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 114,70 грн., що є мінімальним розміром судового збору з позовних вимог майнового характеру станом на час подання апеляційної скарги, оскільки згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування понесених судових витрат 302,90 грн. (188,20+114,70).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ ДІМ» (ідентифікаційний код 32556540, юридична адреса: 01023, м. Київ площа Спортивна, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Орлово-Іванівка Шахтарського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) страхове відшкодування в розмірі 6 859 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 19 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 302 (триста дві) гривні 90 коп.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Прокопчук

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна