Рішення № 29983369, 12.03.2013, Балаклійський районний суд Харківської області

№ 610/66/13- ц

2/610/133/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого - судді Муленко Л.М.,

за участю секретаря - Комар Т.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Третьяк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу ,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому грошову допомогу в розмірі 4086,66 гривень. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому грошову допомогу в розмірі 3716,30 гривень .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.07.2010 року він був прийнятий до ДП «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» НАК «Нафтогаз України» на посаду помічника командиру взводу Шебелинського загону.

02.07.2012 року його було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

На час звільнення його стаж роботи становив понад 1 рік.

При звільненні йому було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України і компенсація за 26 днів невикористаної щорічної відпустки відповідно ст.24 Закону України «Про відпустки».

Галузевою Угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012 -2014 роки - п. 2.6 та Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» на 2012-2014 роки - п. 2.10, обумовлено, що працівникам, вивільненим у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, що встановлюється колективним договором, залежно від загального стажу роботи на підприємстві, але не менше ніж місячного середнього заробітку.

Оскільки його стаж роботи в ДП «ЛІКВО» на момент звільнення становив понад один рік, то йому до виплати належить допомога у розмірі одного місячного середнього заробітку, а саме: 3716 гривень 30 коп.

Однак адміністрацією ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті зазначеної додаткової допомоги. Тому за захистом своїх прав та інтересів він змушений звернутись до суду.

Позивач у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - Третьяк В.В., в судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, надала суду письмові заперечення, з яких вбачається, що мотивом відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги є зміни, що внесені 08.02.2012 року до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 роки , якими призупинено нарахування та виплату деяких видів надбавок, доплат та соціальних допомог, обумовлених Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 рр., в тому числі й додаткової допомоги, залежної від загального стажу роботи на підприємстві, що передбачена при скороченні чисельності чи штату працівників. На підставі зазначених змін були видані накази по підприємству , якими призупинено нарахування та виплата вихідної допомоги.

Також, представник відповідача зазначала, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, передбачений ст.233 КЗпП України і тому просила застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши заперечення, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до наступного:

На підставі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповновежений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.07.2010 року був прийнятий до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України») на посаду помічника командира взводу Шебелинського загону (а.с.9-10).

Наказом № 76-П від 02.07.2012 року його було звільнено з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с.7).

Суд вважає, що позивач не порушив строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів , оскільки згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком .

На час звільнення позивача з підприємства його стаж роботи становив понад 1 рік, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.9-10 ).

З наданої відповідачем довідки №5/1876 від 07.03.2013 року, яку не оспорював позивач, встановлено, що розмір середнього місячного заробітку ОСОБА_1 до його звільнення з роботи становив 3716 гривень (а.с. 96).

Статтею 44 КЗпП України обумовлено, що при вивільненні працівника у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до наданої копії Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012 -2014 рр., зареєстрованої у Міністерстві соціальної політики України 18 січня 2012 року (далі Галузева угода на 2012-2014 рр.) встановлено, що вихідну допомогу збільшено, а саме:

у п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки вказано, що працівникам, вивільненим у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів Підприємства виплачується допомога, що встановлюється колективним договором, залежно від загального стажу роботи на Підприємстві, але не менше ніж місячного середнього заробітку.

Адміністрація ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» відмовила у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 зазначеної додаткової допомоги.

Мотивом відмови вказано зміни, що 08.02.2012 року внесені до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО»НАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 роки, якими призупинено нарахування та виплату деяких видів надбавок, доплат та соціальних допомог, обумовлених Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 рр., в тому числі й додаткової допомоги, залежної від загального стажу роботи на підприємстві, що передбачена при скороченні чисельності чи штату працівників, в зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Чинним законодавством України в сфері регулювання трудових відносин взагалі не передбачено правового механізму призупинення дії колективного договору, а лише передбачена можливість внесення змін та доповнень.

Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситись тільки за взаємною згодою сторін в порядку визначеному колективним договором, угодою.

Крім того, відповідно до ст. 16 КЗпП України, п. 1.6 Галузевої Угоди на 2012 -2014 роки, умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і Угодою становище працівників, є недійсними. Вказані зміни погіршують умови угоди більш високого рівня, суперечать чинному законодавству, не можуть вважатися дійсними та не можуть бути підставою для відмови у виплаті додаткової допомоги.

П.1.4. Галузевої Угоди передбачено, що Угода гарантує збереження рівня і обсягів соціальних гарантій, пільг, компенсацій працівникам галузі, а також право трудових колективів і профспілкових організацій на участь в управлінні виробництвом, встановлених чинним законодавством та Генеральною Угодою.

П.4.3.14 Колективного Договору зазначено, що у разі фінансових труднощів в ДП «Лікво» норми колективного договору, що допускають оплату нижче від норм, визначених Галузевою Угодою , але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці , можуть застосовуватися лише тимчасово , терміном не більше як шість місяців за погодженням з профкомом профспілкової організації та подальшим інформуванням трудового колективу.

Позивач вказує, що трудовий колектив ДП «Лікво» не був проінформований про внесення таких змін до Колективного Договору і стверджує, що вказані зміни були внесені після його звільнення .

Законом України «Про оплату праці», а саме ч.2 ст.14 дійсно передбачено, що норми Колективного Договору, що допускають оплату праці нижче від норм визначених Генеральною галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці , можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

07.02.2012 року , 30.05.2012 року та 27.06.2012 року відбулися спільні засідання профкому та адміністрації ДП «Лікво» на яких було вирішено призупинити нарахування та виплати деяких видів грошових виплат передбачених Колективним Договором на 2012 -2014 роки.

29.02.2012 року, 29.05.2012 року та 27.06.2012 року директором ДП «Лікво» були видані Накази - постанови №32, №78/1, №95, якими з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року було призупинено нарахування та виплата деяких видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних та компенсаційних виплат всіх видів вихідних та соціальних допомог, передбачених Колективним Договором ДП «Лікво» на 2012-2014 роки.

При цьому чинним законодавством України у сфері праці не допускається видача правових актів локального характеру із зворотною дією в часі. До того ж, зазначені обмеження стосуються лише питання оплати праці.

За таких обставин положення Колективного Договору щодо виплати вихідної допомоги є обов»язковими до виконання.

Відносно посилання відповідача на листи міністерства соціальної політики України від 18.10.2012 року та державної інспекції України з питань праці від 08.10.2012 року, суд вважає, що вказані листи носять суто дорадчій та рекомендаційно-інформаційних характер і не містять обов»язкових до застосування правових норм.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1,15, 60, 213-215, ЦПК України, ст. ст. 44, 116, ч.2 ст.233 КзПП України, п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» на 2012-2014 роки та п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання нарахувати та сплатити грошову допомогу - задовольнити.

Зобов'язати ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України», розташованого за адресою: м.Харків, вул. Сінна,32, інд.61109, код ЄДРПОУ 32869691 нарахувати та сплатити додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи на підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» на 2012-2014 роки та п. 2.6 Галузевої угоди на 2012-2014 роки у розмірі 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) гривень 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.М. Муленко

Мотивоване рішення складене 18 березня 2013 року.

Суддя Л.М. Муленко