Рішення № 29980041, 13.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.13 Справа№ 5015/5024/12

за позовом: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Будинкоуправління №4 КЕЧ м. Львова, м. Львів

про стягнення 592421,90 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від позивача: Трофимчук О. В.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», м. Львів до будинкоуправління №4 КЕЧ м. Львова, м. Львів, про стягнення 592421,90 грн. боргу.

Провадження у справі було порушено 29.11.2012 р. та призначено розгляд справи на 18.12.2012 р.

Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 18.12.2012 р., 10.01.2013 р. В судовому засіданні 22.01.2013 р. оголошено перерву до 28.01.2013 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 28.01.2012 р. Ухвалою суду від 04.02.2013 р. було зупинено провадження у справі у зв'язку із призначенням судової експертизи для встановлення факту виконання і вартості наданих позивачем послуг. Листом від 25.02.2013 р. Львівський НДІ судових експертиз повернув матеріали без виконання. Ухвалою суду від 06.03.2013 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 13.03.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та поясненні. Ствердив, зокрема, про добровільність підписання відповідачем договору від 04.01.2011 р., не надання звернень згідно із п. 5.3. договору щодо припинення його дії чи зміну умов, фактичне його виконання, застосування тарифів, встановлених Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №955 від 10.07.2006 р. скерування відповідачу 23.08.2012 р. на підписання актів прийому-здавання за січень - листопад 2011 р. Витрати на обслуговування об'єктів не включались до тарифу. Договір позички від 30.12.2010 р. не почав дію, оскільки згідно із п. 3.2. договору позички, позичка вважається переданою з моменту підписання акта приймання-передачі позички, а такий акт не підписувався. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві, доповненні до відзиву. Посилається на недійсність договору від 04.01.2011 р., непідписання відповідачем актів про надання послуг, обліковуванням центральних теплових пунктів по вул. Стрийській, 53, 59, 63 та бойлерної по вул. Гашека, 17 на балансі відповідача, які, на підставі договору позички від 30.12.2010 р. були передані у позичку позивачу. Тому, покладення на відповідача витрат на обслуговування ЦТП та бойлерної протиправним. Просить у позові відмовити, визнавши на підставі ст. 83 ГПК України недійсним договір від 04.01.2011 р.

В судове засідання 13.03.2013р. представник відповідача не з»явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку.

У відповідності до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами і доповненнями), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-5 ст. 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Оскільки відповідачем не було надано належних доказів, які б свідчили про неможливість заміни представника відповідача, господарський суд відхиляє клопотання останнього про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Згідно ст.69 ГПК України, суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше, ніж на 15 днів.

28.01.2013р. судом задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №879 від 12.10.2007 р. "Про надання послуг з теплопостачання мешканцям житлових будинків КЕВ м. Львова", за будинкоуправлінням №2 КЕВ м. Львова були закріплені, зокрема, будинки по вул. Стрийській, 53, 59, 63, вул. Гашека, 17 та зобов'язано позивача укласти з будинкоуправліннями договори про надання повноважень на виконання послуг з теплопостачання у житлових будинках, що перебувають на їх балансі. Наказом Міністерства оборони України №69 від 07.02.2011 р. "Про реорганізацію будинкоуправлінь №№ 1, 2, 3 квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова", будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова визначено правонаступником усіх майнових прав та обов'язків будинкоуправлінь №№ 1, 2, 3. Зазначені будинки на виконання цього наказу були передані на баланс відповідачу згідно із актом приймання-передачі житлових будинків, комунальних споруд та інженерних будинкоуправління №2 КЕВ м. Львова на баланс і обслуговування будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова, затвердженого 21.04.2011 р.

Посилання відповідача на те, що центральні теплові пункти по вул. Стрийській, 53, 59, 63 та бойлерна по вул. Гашека, 17 були передані в користування позивачу на підставі договору позички та у спірний період не використовувались відповідачем, не знаходять підтвердження у матеріалах справи. У відповідності до договору позички від 30.12.2010 р., відповідач (позичкодавець) зобов'язався передати позивачу (користувач) теплоенергетичні об'єкти для користування протягом встановленого договором строку (п. 1.1.). предметом позички були визначені ЦТП по вул. Стрийська, 53, 59, 63 і теплова мережа та бойлерна по вул. Гашека, 17 (п. 2.1.). Однак, позичкодавець зобов'язався надати позичку протягом 1 календарного дня з моменту підписання договору, а позичка вважається переданою позичкодавцем користувачу з моменту підписання акту приймання-передачі позички ( п. п. 3.1., 3.2.). Доказів підписання такого акту та фактичного надання позички суду не надано, а позивач заперечив факт отримання позички за цим договором.

Не заслуговує на увагу також посилання відповідача на договір доручення №2 від 23.11.2007 р., укладеного на виконання вказаного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №879 від 12.10.2007 р. "Про надання послуг з теплопостачання мешканцям житлових будинків КЕВ м. Львова", згідно із яким позивач (довіритель) доручив відповідачу (повірений) зокрема здійснювати збір коштів за спожиту теплову енергію з централізованого опалення і гарячу воду з абонентами довірителя на рахунок повіреного, оскільки вказаний договір не стосується суті позовних вимог.

01.07.2011 р. між сторонами укладено договір №4959/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до цього договору та додатків до нього позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобовязується одержувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання за встановленими тарифами. Згідно п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. Згідно п. 6.3. договору, відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві вартість теплової енергії до 25 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до п. 10.1. договору, він діє до 01.10.2012 р., однак, п. 10.4. договору передбачає можливість його автоматичної пролонгації. Доказів припинення дії договору суду не подано.

Окрім того, 04.01.2011 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір на технічне обслуговування ЦТП по вул. Стрийська, 53, Стрийська, 59, Стрйиська, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплових мереж у м. Львові, за яким замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання по технічному обслуговуванню обкладення ЦТП по вул. Стрийська, 53, 59, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплових мереж. Обслуговування включає в себе повний комплекс робіт, регламентованих інструкцією з експлуатації обладнання, ПТЕ, ПТБ (п. 1.1.). Вартість технічного обслуговування визначається кошторисами, які є невід'ємною частиною договору. Роботи по технічному обслуговуванню оформляються актами прийому-давання робіт, а розрахунки проводяться щомісячно на підставі акту прийому-здавання до 5 числа місяця, наступного за звітним ( п. п. 1.3., 1.4.).

Відповідач посилається на недійсність вказаного договору у відзиві, мотивуючи тим, що вказаний договір позивачем не виконувався, а вартість робіт по обслуговуванню мереж була включена до тарифу на теплову енергію і сплачувалась на підставі договору про постачання теплової енергії. Однак, таке посилання не доведено у встановленому порядку належними доказами. Натомість, із довідки №39-265 від 25.01.2013 р. вбачається, що витрати на обслуговування ЦТП та бойлерної за вказаними адресами не включались в розрахунок діючого тарифу на теплову енергію ЛМКП "Львівтеплоенерго". Зустрічного позову про визнання договору недійсним відповідач не заявляв, а визнання договору недійсним з ініціативи суду в порядку ст. 83 ГПК України є правом, а не обов'язком суду при винесенні рішення. З матеріалів справи не вбачаються підстави для використання судом зазначеного права. Належних доказів недотримання вимог ст. 203 ЦК України при укладенні цього договору суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач посилається на ту обставину, що з січня 2011 р. по листопад 2011 р. включно ним було виконано робіт на загальну суму 592421,890 грн., про що були складені відповідні акти надання послуг, які скеровувались відповідачу, що підтверджується супровідним листом, повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач безпідставно відмовився підписати зазначені акти, не надавши при цьому жодних пояснень чи зауважень щодо наданих послуг. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що такі послуги взагалі не надавались. Судом вживались заходи для перевірки факту надання послуг, у т.ч. призначалась судова експертиза. Однак, ухвала суду про призначення експертизи була повернута без виконання у зв'язку із неможливістю її проведення. Водночас, твердження відповідача про ненадання послуг спростовується матеріалами справи, зокрема, вказаними актами, табелями обліку робочого часу працівників позивача, з яких вбачається їх перебування за адресами зазначених об'єктів теплопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Таким чином, безпідставне невиконання відповідачем свого обов'язку прийняти роботи у встановленому порядку не звільняє його від обов'язку їх оплати.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43,49, 82, 84 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з будинкоуправління №4 КЕЧ м. Львова, м. Львів, вул. Гайдамацька, 9 (ЄДРПОУ 24964599) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів, вул. Д. Апостола, 1 (ЄДРПОУ 05506460) - 592421,90 грн. боргу, 11848,44 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 15.03.2013р.