Постанова № 29976999, 05.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. Справа № 804/2732/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Ломака Н.А.(дов. у справі); Самсоненко Ю.Г. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпоставка" до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Техпоставка» ( далі ТОВ «Техпоставка») звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Бабушкінському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000082204 від 13.11.2012 року; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000092204 від 13.11.2012 року державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем в період з 16.10.12 року по 22.10.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Технопоставка» під час здійснення взаємовідносин з контрагентом ТОВ «БК «Січеслав»» за період лютий, березень, квітень 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №3046/224/30493751 від 29.10.12 року. Висновки відповідача, які зазначені в акті, щодо нікчемності укладених правочинів з ТОВ «БК Січеслав»» є необґрунтованими, тому що господарські операції з цим контрагентом, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, є реальними. Фактичність виконання договорів з ТОВ «БК «Січеслав» та рух активів підтверджується первинними документами. Відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що на думку відповідача унеможливлює здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «БК «Січеслав», не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Ухвалою суду від 20.02.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/2723/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2013р.

26.02.2013 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку із здійсненням працівників юридичного відділу в інших судових засіданнях.

Представник позивача надав у судовому засіданні додаткові докази.

В зв'язку з необхідністю заслухати позицію відповідача судовий розгляд справи відкладено на 05.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення, які приєднані до матеріалів справи, та пояснив суду, що ДПІ у Бабушкінському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, якою встановлено не реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Техпоставка» - по ланцюгу з постачальником: ТОВ «БК "Січеслав"» за період лютий, березень, квітень 2011 року. В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Техпоставка» здійснювало господарські операції з використання низки підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, з урахуванням всіх виявлених під час перевірки порушень встановлено завищення податкового кредиту у лютому, березні та квітні 2011 року на суму 1 329 156 грн.

Заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «Технопоставка» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 06.07.1999 року та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції Бабушкінського району м. Дніпропетровська з 25.01.2012 року за №16360.

З 16.10.12 року по 22.10.12 року на підставі довідки №38-065/10/04-065 від 25.08.11 року, виданої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, наказу про здійснення документальної позапланової перевірки ТОВ «Техпоставка» від 28.09.12 року за №930, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та відповідно до підпункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 ПК України, наказу про продовження термінів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технопоставка» від 15.10.12 року за №1025, керуючись вимогами п. 82.2 ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Технопоставка» під час здійснення взаємовідносин з контрагентами.

За результатами проведеної працівниками відповідача перевірки позивача складено акт №3046/224/30493751 від 29.10.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Техпоставка» під час здійснення взаємовідносин з контрагентом ТОВ «БК «Січеслав»» за період лютий, березень, квітень 2011 року», в якому встановлено порушення:

- не реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Технопоставка», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Техпоставка» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «БК «Січеслав» за лютий 2012 року;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 329 156 грн., у т.ч. по періодах: лютому 2011 року - 333 336,2 грн., березні 2011 року - 495 950,6 грн., квітні 2011 року - 499 868,8 грн.;

- в порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 196 179 грн., а саме: по періодах: І кв. 2011 року - 1 036 609 грн., ІІ кв. 2011 року - 159 570 грн.

З посиланням на згаданий акт ДПІ у Бабушкінському районі було винесено спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000082204 від 13.11.2012 року, яким згідно з п.п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п. 54.3.2 п.п.54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз. 1, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, абз. 1, п. 7 підр. 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 196 181 грн. 00 коп.

- №0000092204 від 13.11.2012 року, яким згідно з відповідно до п.п. 54.3.2 п.п.54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз. 1, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, абз. 1, п. 7 підр. 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 329 157 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з такими рішеннями ДПІ у Бабушкінському районі, позивач ці податкові повідомлення-рішення просить визнати протиправним та скасувати.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд звертає увагу на наступному:

відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БК «Січеслав»» та ТОВ «Техпоставка» укладено договір №П-1/10 від 04.01.2010 року, згідно умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених в договорі, матеріали (далі - Товар), асортимент, кількість та ціна яких вказана в специфікаціях.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 6 договору).

Поставка продукції здійснюється в строк, вказаний в специфікації до даного договору. Датою поставки вважається дата накладної продавця на відпуск товару (п. 7 договору).

Прийом-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у відповідності з вимогами Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості і якості №№П-6, П-7 (п. 8 договору).

Відповідно до специфікації №2 в лютому 2011 року поставлено товару на суму 1 567 103,40 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 261 183,90 грн., до специфікації №3 поставлено товару на суму 1 582 956,36 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 263 826,06 грн., до специфікації №4 поставлено товару на суму 2 025 410,16 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 337 568,36 грн.

На виконання умов договору №П-1/10 від 04.01.2010 року ТОВ «БК «Січеслав»» виписано рахунок-фактуру №СФ-0000009 від 01.02.2011 року, податкову накладну та видаткову накладну №РН-0000026 від 01.02.2011 року на загальну суму 1 567 103,40 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 261 183,90 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000019 від 01.03.2011 року, податкову накладну та видаткову накладну №РН-0000055 від 01.03.2011 року на загальну суму 1 582 956,36 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 263 826,06 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000024 від 01.04.2011 року, податкову накладну та видаткову накладну №РН-0000080 від 01.04.2011 року на загальну суму 2 025 410,16 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 337 568,36 грн.

Крім того, ТОВ «БК «Січеслав»» та ТОВ «Техпоставка» укладено договір №У-2/10 від 04.01.2010 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи по різу металу на заготовки, пайці, галтовці, низькотемпературному відпуску продукції із давальницької сировини замовника. Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію і надані виконавцем послуги з оформлення відповідних актів (п. 1 договору).

Оплата за виконання промислових послуг виконується шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по договірній ціні, узгодженої обома сторонами, і виконується, відповідно виставленому рахунку. Виконавець залишає за собою право зміни ціни, в випадку зміни умов ціноутворення. При зміні цін на послуги складається додаткова угода (п. 2 договору).

На виконання умов договору №У-2/10 від 04.01.2010 року виписано:

- податкову накладну, рахунок-фактуру №СФ-0000010 від 28.02.2011 року на суму 432 914,04 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 72 152,34 грн., акт №1 прийому-передачі матеріалів на переробку від 01.02.2011 року на суму 59 058,95 грн., акт №2 прийому-передачі матеріалів на переробку від 02.02.2011 року на суму 173035,01 грн., акт №3 прийому-передачі матеріалів на переробку від 07.02.2011 року на суму 91932,14 грн., акт №4 прийому-передачі матеріалів на переробку від 10.02.2011 року на суму 102573,62 грн., акт №5 прийому-передачі матеріалів на переробку від 14.02.2011 року на суму 195741,70 грн., акт №6 прийому-передачі матеріалів на переробку від 17.02.2011 року на суму 174 605,85 грн., акт №7 прийому-передачі матеріалів на переробку від 28.02.2011 року на суму 796 947,27 грн., акт №ОУ-0000008 здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну вартість з ПДВ 432 914,04 грн.;

- податкову накладну, рахунок-фактуру №СФ-0000020 від 31.03.2011 року на суму 1 392 747,24 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 232124,54 грн., акт №8 прийому-передачі матеріалів на переробку від 01.03.2011 року на суму 179 489,26 грн., акт №9 прийому-передачі матеріалів на переробку від 02.03.2011 року на суму 304373,88 грн., акт №10 прийому-передачі матеріалів на переробку від 03.03.2011 року на суму 157 116,12 грн., акт №11 прийому-передачі матеріалів на переробку від 07.03.2011 року на суму 721474,04 грн., акт №12 прийому-передачі матеріалів на переробку від 14.03.2011 року на суму 193941,27 грн., акт №13 прийому-передачі матеріалів на переробку від 24.03.2011 року на суму 137264,00 грн., акт №14 прийому-передачі матеріалів на переробку від 31.03.2011 року на суму 1693658,57 грн., акт №ОУ-0000018 здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну вартість з ПДВ 1 392 747,24 грн.;

- податкову накладну, рахунок-фактуру №СФ-0000029 від 29.04.2011 року на суму 973802,52 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 162300,42 грн., акт №15 прийому-передачі матеріалів на переробку від 01.04.2011 року на суму 23918,13 грн., акт №16 прийому-передачі матеріалів на переробку від 02.04.2011 року на суму 755494 грн., акт №17 прийому-передачі матеріалів на переробку від 06.04.2011 року на суму 95705,34 грн., акт №18 прийому-передачі матеріалів на переробку від 11.04.2011 року на суму 78991,92 грн., акт №19 прийому-передачі матеріалів на переробку від 13.04.2011 року на суму 72409,26 грн., акт №20 прийому-передачі матеріалів на переробку від 19.04.2011 року на суму 236122,70 грн., акт №21 прийому-передачі матеріалів на переробку від 26.04.2011 року на суму 119927,88 грн., акт №22 прийому-передачі матеріалів на переробку від 28.04.2011 року на суму 82833,98 грн., акт №23 прийому-передачі матеріалів на переробку від 29.04.2011 року на суму 1465403,72 грн.,акт №ОУ-0000023 здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну вартість з ПДВ 973802,52 грн.

В періоді, що перевірявся, ТОВ «Техпоставка» сплачено на адресу ТОВ «БК «Січеслав»» грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №4293 від 03.02.2011 року, №4310 від 08.02.2011 року, №4317 від 09.02.2011 року, №4325 від 11.02.2011 року, №4344 від 17.02.2011 року, №4351 від 21.02.2011 року, №4381 від 28.02.2011 року, №4390 від 01.03.2011 року, №4402 від 02.03.2011 року, №4435 від 15.03.2011 року, №4437 від 16.03.2011 року, №4470 від 22.03.2011 року, №4476 від 23.03.2011 року, №4501 від 30.03.2011 року, №4509 від 01.04.2011 року, №4525 від 06.04.2011 року, №4558 від 11.04.2011 року, №4560 від 13.04.2011 року, №4581 від 14.04.2011 року, №4613 від 21.04.2011 року, №4626 від 26.04.2011 року, №4637 від 28.04.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних за господарськими операціями позивача з ТОВ «БК «Січеслав»» вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Щодо посилань податкової інспекції на той факт, що контрагенти ТОВ ТОВ «БК «Січеслав»», які здійснювали поставку товарів не знаходяться за місцем своєї реєстрації, в зв'язку з цим неможливо було провести перевірку діяльності товариств, що призвело до позиції податкової інспекції про наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення зазначеної господарської діяльності між даними товариствами, то слід зазначити, що норми чинного господарського та цивільного законодавства України не встановлюють жодних санкцій щодо господарюючих суб'єктів, які в ланцюжку контрагентів є добросовісними, а саме вчинили реальний правочин, мають всі необхідні документи, що підтверджують господарську операцію, виконали всі податкові зобов'язання тощо.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, не відповідають вимогам чинного законодавства України висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між сторонами договорів, оскільки приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не доведено того факту, що контрагентом ТОВ «БК «Січеслав»» порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, не сплачено податки по спірним господарським операціям за вказаний період.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару та наданих послуг, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000082204 від 13.11.2012 року на суму 1 196 181 грн. 00 коп., №0000092204 від 13.11.2012 року на суму 1 329 157 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техпоставка» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000082204 від 13.11.2012 року; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000092204 від 13.11.2012 року державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за

наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук