Рішення № 29974562, 04.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/156/13 04.03.2013 04.03.2013 04.03.2013

Справа 22ц-784/532/13 Головуючий по 1 інстанції: Прохоров П.А. Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Суслик Є.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2012 року

за позовом

Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації -

до

ОСОБА_3

про

вилучення та повернення автомобіля -

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року Головне управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Головне управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про вилучення та повернення автомобіля.

Позивач зазначав, що ОСОБА_4, як інваліду війни 1 групи відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999 на підставі наказу Головного управління від 24 травня 2005 року на пільгових умовах з оплатою 7% вартості було видано автомобіль Таврія, 2005 року випуску з правом передачі керування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, однак на теперішній час автомобіль безпідставно перебуває в користуванні його доньки - ОСОБА_3

Посилаючись на викладене, позивач просив вилучити у відповідачки та повернути Головному управлінню зазначений вище автомобіль.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2012 року у задоволені позову Головного управління відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідачка посилалася на те, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року, оскільки автомобіль було надано на підставі іншого Порядку, який не передбачав його повернення після смерті інваліда.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, яки приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задовленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк для звернення з позовом до суду пропущено без поважних причин.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, на підставі наказу Головного управління від 24 травня 2005 року №62 ОСОБА_4, як інваліду 1 групи Великої вітчизняної війни відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999 було видано автомобіль «Таврія» ЗАЗ, 110206, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у повній коплектності зі сплатою 7% вартості цього автомобіля зі звичайним керуванням з правом передачі керування ОСОБА_5 (а.с. 7,8, 72).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, зазначеним автомобілем продовжує користуватися його донька - ОСОБА_3 (а.с.6).

Відповідно до положень п.16 Порядку забезпечення інвалідв автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року, який набув чинності 9 серпня 2006 року (з подальшими змінами) члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у разі смерті інваліда, який отримав автомобіль на пільгових умовах відповідно до Порядку №999 від 8 вересня 1997 року автомобіль підлягає вилученю на підставі вимог Порядку від 19 липня 2006 року, оскільки права та обов'язки у членів сім'ї інваліда щодо спірного автомобіля виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення його автомобілем.

Разом з цим, застосовуючи позовну давність до спірних праввідносин, суд першої інстанції припустився помилки.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положень ст 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В роз'ясненнях, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року перебачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову з цих підстав, якщо про застосуванння позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як пояснив представик позивача в судовому засіданні про порушення свого права, а саме про смерть ОСОБА_4, Головне управління дізналося восени 2007 року. У зв'язку з чим зверталося з листами до ОСОБА_5 - чоловіка відповідачки, який наділений правом керування спірним автомобілем 29 листопада 2007 року та до відповідачки 14 серпня 2008 року, 9 квітня 2009 року, 29 квітня 2010 року в яких пропонувало повернути автомобіль або сплатити його вартість (а.с. 9,10, 55-58).

17 травня 2010 року в межах трирічного строку, з часу коли дізналося про порушення свого права, Головне управління звернулося до Центрального районного суду м. Миколаєва із адміністративним позовом до ОСОБА_3 про вилучення автомобіля. Однак, ухвалою суду від 12 липня 2010 року вказаний адміністративний позов було повернуто у зв'язку з непідсудністю справи даному суду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління до ОСОБА_3 про повернення автомобільного транспорту відмовлено (а.с. 59-60, 62).

Встановлене свідчить про поважність причин пропущення строку позивачем для звернення до суду із позовом, а тому відповідно до ст. 267 ЦК України порушені права Головного управління підлягають захисту.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про пропущення строку позивачем для звернення до суду без поважних причин, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким вимоги Головного управління задовольнити. Вилучити автомобіль Таврія ЗАЗ 110206 зеленого кольору, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, який перебуває у користуванні ОСОБА_3 і повернути його Головному управлінню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити.

Вилучити автомобіль Таврія ЗАЗ 110206 зеленого кольору, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, який перебуває у користуванні ОСОБА_3 і повернути його Головному управлінню праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: