Ухвала суду № 29971873, 12.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5729/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі судового засідання: Лозінській Н.В.

за участю:

представника позивача: Тихонюка С.Л.

предстаника відповідача: Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алтпласт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алтпласт" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2012 року №0000922330 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15793 грн., з яких 12634 грн. основний платіж, 3159 грн. штрафна (фінансова) санкція.

22 січня 2013 року Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено адміністративний позов задовольнити повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000922330; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтпласт" судові витрати в розмірі 157 грн. 93 коп.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, а саме відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача на підтримання рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 09.11.2012р. по 15.11.2012р. податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Алтпласт" з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Інтер Лауд" за березень 2012 року результат якої оформлений актом від 20.11.2012р. № 2974/22/37695481.

Перевіркою встановлено порушення статтей 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту з податку за додану вартість за березень 2012 року на суму 12 634 грн.(а.с.7-14).

04.12.2012 року Вінницькою ОДПІ на підставі вищевикладених обставин, винесено податкове повідомлення рішення № 0000922330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 15 793 грн. з них основного платежу 12 634 грн. та 3 159 грн. за штрафними санкціями (а.с.15).

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи податкове повідомлення рішення № 0000922330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 15793 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за березень 2012 року, адже встановленні Вінницькою ОДПІ порушення не знайшли свого підтвердження, в ході судового розгляду справи. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються, зокрема, на тому, що наявні в справі документи підтверджують реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер Лауд".

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду з цими аргументами суду першої інстанції погоджується.

Власне, як встановлено судом першої інстанції, предметом перевірки позивача було нарахування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 рік по постачальнику ТОВ "Інтер Лауд". Так, згідно поданої до Вінницької ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р. задекларовано всього податкових зобов'язань 71 060 грн. та податкового кредиту 70 537 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 523 грн., сума податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду 523 грн.

Перевіркою встановлено відсутність у позивача реальної можливості реалізації основних засобів за березень 2012 року на загальну суму 75 805 грн. 75 коп., в тому числі по податку на додану вартість 12 634 грн. 29 коп., на запит податкового органу щодо підтвердження взаєморозрахунків підприємства із ТОВ "Інтер Лауд" надано лише договір поставки № 03-02/12, специфікацію, видаткові накладні, податкові накладна, договір відповідального зберігання.

За правилами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту198.2.статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено.

За правилами пункту 198.3 зазначеної вище статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою податковою накладною.

Положення пункту 201.1 статті 201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм дає право для висновку, що положеннями ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до договору поставки №03-02/12 від 27.02.2012р. ТОВ "Інтер Лауд" (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Алтпласт", як покупець зобов'язується прийняти та оплатити в строк виробниче обладнання. На виконання умов зазначеного договору в матеріалах справи наявні видаткові накладні №НА 00002 від 28.02.2012р., №ЛНА 00003 від 29.02.2012р., податкові накладні №12 від 28.02.2012р., №13 від 29.02.2012р.

У відповідності до договору відповідального зберігання № 1 від 06.03.2012р. поклажодавець (ТОВ "Алтпласт") передає, а зберігач (ТОВ "Інтер Лауд") приймає на відповідальне зберігання автоматичний перемотувальний станок, який буде зберігатись за адресою вул.Радянська,23, смт.Літин, Вінницька область. Згідно до договору відповідального зберігання № 2 від 06.03.2012р. поклажодавець (ТОВ "Алтпласт") передає, а зберігач (ТОВ "Інтер Лауд") приймає на відповідальне зберігання майно згідно з актом прийому - передачі, за адресою вул.Радянська,23, смт.Літин, Вінницька область. У відповідності до акту прийому передачі № 2 від 06.03.2012р. товаром є бункер для перемішування сушки, повітряний компресор марки АВАС, зварювач ножний НІ-450/5.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер Лауд".

Натомість, доводи відповідача стосовно того, що позивачем при укладенні вищевказаних договорів порушено публічний порядок, і вони спрямовані на заволодіння майном держави, суперечать моральним засадам суспільства, не знайшли свого підтвердження ані в суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді справи.

За правилами підпункту 21.1.1 пункту 20.1 статті 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Спірне рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби не відповідає вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яким має відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, адже оскаржене рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності до вимог частини 2 статті 71 КАС України відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не доведено правомірність прийняття ним оскарженого податкового повідомлення рішення.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не містять в собі належних доводів та відповідно доказів, які можуть слугувати підставою для висновку про відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети, направленість дій позивача та ТОВ "Інтер Лауд" для штучного створення умов для виникнення права на податкову вигоду.

З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 березня 2013 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.