Рішення № 29967634, 14.03.2013, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 2202/1382/2012

Провадження № 2/670/31/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня смт. Віньківці

Віньковецький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Потапова О.О.

при секретарі Білій Л.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « АВТО ПРОСТО»

про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою, в якій просить захистити її права споживача, визнати недійсною угоду укладену з ТОВ «АВТО ПРОСТО» та повернути їй кошти виплачені іншій стороні по цій угоді.

Позивач зазначає, що 29 грудня 2011 року вона уклала угоду №373676 з ТОВ «АВТО ПРОСТО», контракт, про надання послуг з метою придбання легкового автомобіля «ВАЗ». Предметом угоди є надання послуг підприємством «АВТО ТАК» через систему придбання автомобіля в групах.

Відповідно до додатку №1 до угоди № 373676 вона має право на придбання автомобіля, проте в договорі не зазначені сутт»єві ознаки угоди такі як ціна, модель, марка авто, тощо. Обов»язок відповідача оговорений у ст.. 3 угоди полягає в створені умов для придбання учасниками системи, здійснені адміністративних процедур. ЇЇ обов»язок оговорений ст.. 5 цієї ж угоди вносити оплату, підписати двосторонній акт, надавати іншій стороні копії квитанції про оплату.

Вона не отримала права на автомобіль гарантоване відповідачем, хоча виконувала належно умови угоди.

На виконання своїх зобов'язань вона сплатила вступний внесок 2311,20 грн. та авансовий внесок 38973грн. 17 коп., але сам автомобіль не отримала. Указаний контракт не відповідає вимогам статті 19 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», якою заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить її як споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем.

Контракт не містить будь-яких негативних наслідків для самого ТОВ «АВТО ПРОСТО». Позивачка повідомляє, що нею розірвано контракт з відповідачем, але повернено їй 20613грн.83 коп.. Кошти в розмірі 20 773грн.41 коп. відповідач відмовляється їй повернути, посилаючисть на зміст угоди. Вона просить стягнути ці кошти та судовий збір 214,60 грн. з ТОВ «АВТО ПРОСТО», оскільки вважає правочин в силу статті 19 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів» недійсним, оскільки при його укладанні недодержані вимоги частин першої третьої, п»ятої та шостої ст.. 203 ЦК України, що в силу закону - ст..215 ч.3 ЦК України встановлює недійсність угоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги, просять їх задовольнити. Повідомляють, що обман при укладанні угоди полягав не тільки в пірамільній схемі, але і в приховувані кінцевої вартості автомобіля ВАЗ який вона бажала отримати та розміру вартості послуг. Кінцева вартість авто перевищила удвічі ринкову вартість автомобіля ВАЗ 2115. Додаток № 3 до угоди №373676 їй надали в лютому 2012 року вже після підписання основного договору. В цьому додатку зазначається, що вартість автомобіля становить 116 780, 42 грн.. Знаючи, що ринкова ціна авто становить 67 800 грн. вона не підписала цей додаток і на слідуючий день після отримання додатку №3 звернулась із заявою про розірвання угоди. Строк пов»язаний з розірванням угоди затягував відповідач з метою привласнити половину коштів, порушуючи ст.. 7 договору. Угода №373676 укладена нею з відповідачем 29.12.2011 року визначально є нікчемною, оскільки заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Також її обманули щодо розміру сплати коштів по договору. Окрім того представник позивача в судовому засіданні послався на Постанову Верховного Суду України від 16.01.2013 року яка має преюдиціальне значення для розгляду цього спору в силу статті 360-7 ч.1ЦПК України. Він доповнив вимоги та просив суд стягнути з відповідача витрати пов»язані з наданням правової допомоги в розмірі 2752 грн. 96 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав письмове заперечення на позов. В ньому заперечує факт пірамідальності та обману. Повідомляє, що угода укладена в рамках створеної відповідачем в Україні системи продажу автомобілів АВТО ТАК. Ця система відома під назвою «придбання в групах» в таких країнах як Польща, Португалія, Угорщина і інших. Послуги, що надає товариство направлені на придбання автомобіля. Вони полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, інших мероприємств обумовлених угодою. Оскільки такі відносини не врегульовані Законодавчим актом, то до них застосовується положення про зобов»язання ст..ст. 58 83 ЦК України. Групи учасників є «закритими» . Сплачені учасниками чисті внески складають «Фонд групи». Саме за рахунок цього фонду щомісяця придбаваються автомобілі і за визначеним механізмом передаються кожному учаснику групи.

Позивачка сплатила після укладання договору сорок щомісячних та один авансовий внесок, що підтверджує факт розуміння нею умов договору. Також їй 27.01.2012 року було надано право на отримання автомобіля, але у зв»язку із її заявою про розірвання угоди , 03.02.2012 року це право анульоване. Їй перераховано 20 613,83 грн., що відповідає умовам угоди № 373676.

Окрім зазначеного позивачка не вказує які саме статті угоди не відповідають нормам ОСОБА_3 - статтям 18 і 19 «Про захист прав споживачів». Тому підстав для задоволення її позову не існує.

Заслухавши позивачку, її представника , свідків, дослідивши письмові докази суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Встановлено і не оспорюється сторонами, що 29 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» ( далі товариство) було укладено угоду № 373676 з додатками до неї №1 та №2. Предмет угоди полягає в тому, що товариство надає позивачці послуги на отримання права на придбання автомобіля через систему придбання його в групах, із виплатою нею відповідних внесків тривалістю до 10 років,з можливістю коригування вартості авто у звязку зі зміною поточних цін на нього ( п.9 угоди).

В додатку №1 до угоди № 373676 зазначається ціна 64 200,00грн. автомобіля « ВАЗ» на грудень 2011 року . Пункти 9.1- 9.3 договору обумовлюють механізм розірвання угоди якщо ціна на автомобіль перевищить 20% оговорених у додатку №1 .

Із показань в судовому засіданні ОСОБА_1В.і свідка ОСОБА_4 та додатку №3 до угоди №373676 ( який відмовилась підписати позивачка) вартість автомобіля на 27 січня 2012 року( момент представленні додатку № 3 позивачці) збільшилась майже вдвічі. В додатку №3 вона складає 116 780,42 грн. ( вартість грошового зобов»язання клієнта).

Після отримання інформації про необхідність сплачувати 116 780,42 грн. позивач вважала себе такою, що її ввели в оману, тому подала заяву про розірвання угоди.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 і вважає, що саме в цьому криється недобросовісна підприємницька діяльність відповідача, який надавав їй протягом місяцz дозовану інформацію про вартість укладеної угоди. Товариство укладає угоду № 373676 і показує в додатку №1 до угоди ціну авто 64 200 грн., і повідомляє про перспективу отримання автомобіля. З цим погоджується позивачка , але після сплати нею вступних внесків та авансових платежів, показує реальну вартість всіх послуг в сукупності -116 780,42 грн. Споживачу немає вибору, або йти до кінця і платити майже подвійну вартість автомобіля, або позбавитись частини своїх коштів і розірвати угоду.

Укладаючи угоду Товариство не ризикує власними коштами, або іншими активами, оскільки за угодою задіяні фінанси тільки сторонніх осіб клієнтів.

Стаття 42 Господарського кодексу зазначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність. При укладані угоди ризику ( будь-якого) для сторони відповідача не існує, він не несе наслідки недотримання норм угоди та застосування санкцій у зв»язку з цим.

На виконання своїх зобов'язань ОСОБА_1 сплатила вступний внесок 2311,20 грн. та авансовий внесок 38973грн. 17 коп., але ні автомобіль ні право на нього не отримала. Твердження відповідача про те, що 27 січня 2012 року ОСОБА_1 було надано право на отримання автомобіля, але його анулювали у зв»язку із заявою позивачки поданою 03 лютого 2012 року про розірвання угоди не підтверджується доказами.

Відповідач у запереченні спростовує наявність пірамідальної схеми неможливістю залучення інших учасників в замкнутій групі, наданням їм понад 4 500 автомобілей, повідомляє про мільонні податки сплачені до держбюджету, звертає увагу на судові рішення винесені на його користь в інших справах які мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

Його аргументи судом приймаються до уваги, але вони стосуються конкретних осіб при укладанні з ними конкретних угод.

Щодо розірвання контракту ОСОБА_1 з товариством , суд вважає таку її дію вимушеною. Вона , свідок ОСОБА_4, свідок ОСОБА_5 зазначили, що були ознайомлені з умовами контракту , але від них приховали головне - остаточну суму виплат по угоді та зволікали із застосуванням п.13.8 угоди( розірвання її протягом 7 днів з поверненням всієї суми коштів позивачу) з метою стягнути з ОСОБА_1 санкцію розмір якої перевищує 20000 грн.

Пункт13.8 угоди 373676 надає можливість ОСОБА_1 у строк 7 днів після дати її укладання розірвати договір із поверненням всієї суми коштів позивачу. Вона відмовилась підписувати додаток № 3 і розірвала угоду в цілому. Такі її дії суд вважає правомірними оскільки на час підписання угоди № 373676 в договорі не були оговорені його суттєва умова остаточна вартість послуг які надає товариство та вартість автомобіля.

ОСОБА_3» Про захист прав споживачів» слідує, що договір це усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги.

Відповідно до ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 12 ч.3 зазначеного ОСОБА_3 зобов»язує Товариство як виконавця послуг надати ОСОБА_1 належну якість послуг , а також інформацію про товар (роботу, послугу). Товариство ні в угоді, а ні в додатках до лютого 2012 року( моменту розірвання угоди) не зазначало про повну вартість своїх послух пов»язаних з наданням права на отримання автомобіля. Лише в лютому 2012 року надало додаток №3 до угоди в якому зазначена остаточна ціна послуги - 116 780,42 грн

Стаття 638 ЦК України обумовлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди зі всіх істотних умов договору. Суд вважає, що істотною умовою угоди №373676 є вартість надаваємої ОСОБА_1 послуги. Така вартість в основному тексті угоди не визначена. Про неї споживачу не було повідомлено на час підписання договору та двох додатків до нього в листопаді 2011 року. Їй повідомляють про це лише в лютому 2012 року, коли вона сплатила 38 000 грн., що є порушенням прав споживача, оскільки відповідно до ст.. 18 ОСОБА_3 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари послуги, що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Дозування, а фактично утаювання інформації про остаточну вартість послуги фактично ввело в оману споживача ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_1 отримала інформацію про вартість грошового зобов»язання клієнта в розмірі 116 780,42 грн. після спливу місячного строку з моменту підписання договору від 29 грудня 2011 року та сплати Товариству внесків в сумі 41 284 ( 2311,20 + 38973грн. 17) її права оговорені ст.. 19 ч.1 Закону суд вважає порушеними. Цією правовою нормою обозначено, що за всіма громадянами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Указаний контракт не відповідає вимогам статті 19 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», якими заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману щодо кінцевої вартості предмету послуг, через поступове дозування інформації зазначеної в додатках до договору, а також утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Крім того, контракт не відповідає вимогам ч. 4 ст. 18 указаного ОСОБА_3, оскільки містить несправедливі умови договору щодо його розірвання за бажанням клієнта з утриманням із клієнта штрафу, вступного внеску, адміністративних витрат, страхового внеску, але не містить будь-яких негативних наслідків для самого Товариства..

Постановами судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 та від 16 січня 2013 року за позовом до закритого акціонерного товариства «Філдес Україна» про захист прав споживача висвітлина правова позиція якою встановлено, що положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст.. 360-7 ч.1ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З аналізу досліджених доказів угоду № 373676 укладену між ОСОБА_1 та ТОВ « АВТО ПРОСТО» слід визнати недійсною як таку що виконана з порушеннм вимог ст.. 19 ОСОБА_3 « Про захист прав споживачів»( правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними).

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦПК України, недійсний правочин не здійснює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З наведеного слідує, що з Товариства на користь позивачки слід стягнути кошти в розмірі 20 613грн. 86 коп. та на користь держави судовий збір 214грн.60 коп.

41 284, 37грн = ( 2311,20 + 38 000 + 973,17) - сплачені ОСОБА_1 кошти ( квитанції - від 12.01.12р на 973,17 грн.; від 29.12.2011р на 2311,20 грн.; від 16.01.2012р на 38 000грн.).

20 670,51 грн. = ( 8 257,64 +6887,58 +5 128,50 + 340,14) повернуті « АВТО ТАК» кошти (платіжні доручення - від 26.03.2012р. на 8257,64грн.; від 23.04.2012р. на 6 887,58грн.; від24.05.2012р на 5 128,50 грн.; від 11.06.2012р. на 340,14 грн.)

20 613, 86 грн. = (41 284,37 20 670,51) кошти які підлягають поверненню позивачці.

Проте, ОСОБА_1 слід відмовити у задоволені вимоги про стягнення витрат пов»язаних із наданням правової допомоги в розмірі 2 752 грн. 26 коп. за відсутністю квитанцій підтверджуючих сплату представнику цих коштів. Окрім того, зазначена вимога не заявлялась позивачем до початку судового розгляду справи, а заявленя її у судовому засіданні суперечить вимогам ст.. 27 ЦПК України яка надає право позивачу збільшувати позовні вимоги, але не змінювати чи доповнювати їх в судовому процесі.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 627,638 ЦК України, ст. ст..12,18,19 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», ст.. 8.10, 60, 212, 213, 214, 215, 360-7 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду № 373676 з додатками укладену 29 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальність « АВТО ПРОСТО» про надання послуг.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « АВТО ПРОСТО» ( 01601. м. Київ, вул.. Воровського, 24, корп..1,3-й пов.; ідентифікаційний код 35509011; р/р: 260023011110; код -35509011; банк АТ «Ощадбанк») на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 20 773, 41 грн. ( двадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн.. 41 коп.

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальність « АВТО ПРОСТО» на користь держави судовий збір 214 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд протягом 10 днів з дня винесення рішення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.

Суддя _