Ухвала суду № 29966212, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р.справа № 2а-5525/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

представників сторін:

позивача : - Чернов В.В. дов. від 15.05.12р.;

відповідача: - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 р. у справі № 2а-5525/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С."

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.В.С." звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя, в якому просить визнати нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 №0000372305/0, №0000282305/0, №0000362305/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2010 № 0000682307.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 р. у справі № 2а-5525/10/0870 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С." до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 14.07.2010 №0000362305/0, від 14.07.2010 №0000372305/0, від 14.07.2010 №0000382305/0. В іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду в частині щодо задоволених позовних вимог мотивовано тим, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту з ПДВ відповідних сум, оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, будь-яких зауважень з приводу неналежного їх заповнення податкових накладних з боку відповідача не зроблено, посилання на нікчемність правочинів не доведена матеріалами справи, зміст договорів відповідає нормам законодавства, доказів які б підтверджували зроблені в акті висновки щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням та щодо нікчемності і безтоварності договорів не надано, крім того, виконання указаних договорів підтверджене відповідними бухгалтерськими документами внаслідок чого позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми коштів за господарськими операціями, проведеними з ТОВ "ЗНТК" та ТОВ "ТФ Борістен". Стосовно відмови в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що фасування цементу для подальшої реалізації не є власним виробництвом ТОВ "В.В.С.", оскільки ТОВ "В.В.С." здійснювалася закупівля цементу з метою його подальшого фасування та реалізації, при цьому, під час фасування цементу первинний склад сировини не змінювався, внаслідок чого при реалізації фасованого цементу позивач зобов'язаний використовувати РРО.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 р. у справі № 2а-5525/10/0870, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув уваги на не звітування контрагентів позивача до податкового органу, відсутності контрагентів за місцезнаходженням, внаслідок чого укладені договори є нечинними.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не заважає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "В.В.С." та ТОВ "ЗНТК" укладено договір №28-08/08 від 28.08.2008р. купівлі продажу товару та надання послуг та оформленні акти виконаних робіт на загальну суму 306 834,00 грн., а саме:

- від 26.02.2010р. №ОУ-00048 на загальну суму 132 330,00 грн. за послуги автокрану 256 год. на суму 84 480,00 грн. та послуги автовишки 145 год. на суму 47 850,00 грн.;

- від 31.03.2010р. № ОУ-00054 на загальну суму 174 504,00 грн. за послуги автокрану 178 год. на суму 58 740,00 грн. та послуги авто вишки 178 год. на суму 58 740,00 грн.

Платіжним дорученням від 30.03.2010р. № 222 ТОВ "В.В.С." частково перерахувало ТОВ "ЗНТК" кошти у розмірі 132 330,00 грн., про що ТОВ "ЗНТК" виписані податкові накладні від 26.02.2010р. №26021026, від 31.03.2010р. №31031029. На час проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача становить 174 504,00 грн. За період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. ТОВ "В.В.С." до складу валових витрат включено суму по взаємовідносинам із ТОВ "ЗНТК" у розмірі 255 695,00грн., що відображено у декларації з податку на прибуток.

На час здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ "ЗНТК", останнє зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.07.2010р. №6419573 та зареєстроване як платник ПДВ.

Також, між ТОВ "В.В.С." та ТОВ "ТФ Борістен" укладено договір купівлі-продажу товару та надання послуг від 28.08.2008р. № 28-08/08, на протязі виконання якого оформлювались податкові накладні від 06.04.2009р. №06040927, від 07.04.2009р. №07040929, від 05.05.2009р. №05050922, від 02.06.2009р. №02060924, від 03.06.2009р. №03060928, від 03.07.2009р. №03070927, від 06.07.2009р. №06070922, від 05.08.2009р. №05080922, від 03.09.2009р. №03090927, від 02.10.2009р. №02100924, від 05.10.2009р. №05100928. За період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. ТОВ "В.В.С." до складу валових витрат включено суму коштів по взаємовідносинам із ТОВ "ТФ "Борістен" у розмірі 537 288,00грн., що відображено у декларації з податку на прибуток.

На час здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ "ТФ "Борістен", останнє зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.07.2010р. №6419573 та зареєстроване як платник ПДВ.

ТОВ "В.В.С." здійснило реалізацію товару фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, цементу марки М400 у кількості 9,3т на загальну суму 5 952,00грн. За результатами господарської операції оформлені касові ордери, а саме, від 30.10.2009р. №317 на суму 1 600,00грн. та №341 від 18.11.2009р. на суму 8 755,23грн., у тому числі за цемент на суму 4 325,00грн. Реалізація товару відбувалась згідно видаткової накладної №1806 від 28.08.09р. всього на суму 46 080,0 грн. в т.ч.: цементу марки М400 у кількості 9,3т на суму з ПДВ 5 952,0 грн.; бетон марки В25, о.к. 16-20 куб.м., у кількості -85 куб.м., на суму 40 128,0 грн.

В період з 04.06.2010р. по 24.06.2010р. службовими особами ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ "В.В.С." з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складений акт від 30.06.2010р. №1806/2305/32419858.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем положень:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР - заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 171 911,00грн., у тому числі: за півріччя 2009 року в сумі 50 497,00грн.; за 3 квартали 2009 року в сумі 76 470,00грн.; за 2009 рік в сумі 107 987,00грн.; за І квартал 2010 року в сумі 63 924,00грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на загальну суму 105 341,00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР - заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138 627,00грн., у тому числі: за квітень 2009 року на суму 480,00 грн.; за травень 2009 року на суму 17 240,00 грн.; за червень 2009 року на суму 2 707,00 грн.; за серпень 2009 року на суму 17 765,00 грн.; за вересень 2009 року на суму 3 014,00 грн.; за жовтень 2009 року на суму 46 282,00 грн.; за лютий 2010 року на суму 22 055,00грн.; за березень 2010 року на суму 29 084,00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення податного боргу з ПДВ за червень 2009 року на суму 19 970,00грн.;

- п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95 - проведення розрахункових операцій без використання РРО на суму 5 952,00грн.

На підставі акту перевірки №1806/2305/32419858, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010р. №0000372305/0 (нараховане податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 207 940,50грн, у тому числі 138 627,00грн. основного платежу та 69 313,50грн. штрафних (фінансових) санкцій), від 14.07.2010р. №0000382305/0 (нараховане податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 19 970,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 9 985,00грн.), від 14.07.2010р. №0000362305/0 (нараховане зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 229 788,60грн., у тому числі 171 911,00грн. основного платежу та 57 877,650грн. штрафних (фінансових) санкцій) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2010р. №0000682307 (застосовані фінансові санкції у розмірі 29 760,00грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, в задоволеній частині зазначив про відсутність доказів, які б підтверджували зроблені в акті висновки щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням та щодо нікчемності і безтоварності договорів, при підтвердженні матеріалами справи факту виконання указаних договорів. Наявні в матеріалах справи копії договорів, укладених позивачем та його контрагентами відповідають приписам чинного законодавства.

Зважаючи на те, що постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржена, враховуючи не встановлення колегією суддів порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, з урахуванням ст.195 КАС України, 3,9, п.1ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.

Стосовно частини постанови, якою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С.", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 67 Конституції України передбачено, обов`язок кожної особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі -Закон про ПДВ), який був чинний на момент виникнення перевіряємих правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі -Закон про ПДВ), податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 10.2 статті 10 Закону про ПДВ встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зокрема, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

З огляду на викладені положення Закону про ПДВ, належним документом, що підтверджує факт правомірності віднесення сум сплаченого (нарахованого) ПДВ до складу податкового кредиту визначено податкову накладну.

Матеріали справи містять належно оформлені податкові накладні, видані контрагентами позивача - ТОВ "ЗНТК" та ТОВ "ТФ Борістен". Доводів позивача, стосовно невідповідності їх форми та змісту вимогам законодавства, як акт перевірки так і матеріали справи не містять, а тому ТОВ "В.В.С." має право для включення коштів від господарських операцій із указаними контрагентами до складу податкового кредиту.

Також, згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

У відповідності до п.2.15 та п.2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як підтверджено матеріалами справи та зазначено судом першої інстанції, податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту з ПДВ відповідних сум, оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, зауважень відповідача з приводу неналежного їх заповнення як акт перевірки, так і доводи апеляційної скарги не містять, внаслідок чого позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми коштів за господарськими операціями, проведеними з ТОВ "ЗНТК" та ТОВ "ТФ Борістен".

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання відповідача, викладені як в запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі, про нікчемність договорів укладених між ТОВ "В.В.С." та ТОВ "ЗНТК", ТОВ "В.В.С." та ТОВ "ТФ Борістен" колегія суддів вважає недоведеними та необґрунтованими з урахуванням наступного.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ч.1-3, 5 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання скаржника на відсутність контрагентів за місцезнаходженням з урахуванням наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "ТФ "Борістен" та ТОВ "ЗНТК" від 12.07.2010р. №6419573 та №6419573, колегією суддів відхиляються, оскільки запису щодо відсутності відповідних підприємств за місцезнаходженням наведені витяги не містять. Крім того, такі обставини, як відсутність контрагентів за місцезнаходженням за умови того, що видом діяльності позивача є добування піску та гравію, виробництво виробів з бетону для будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами та того, що згідно укладених договорів позивачем придбані послуги -автокрану, автовишки, екскаватору, придбання сировини та будівельних матеріалів, і що належні операції підтверджено первинними документами, не свідчить про відсутність оподатковуваних операцій між підприємствами та про безтоварність укладених угод.

Внаслідок викладеного, за висновком колегії суддів, є правомірним висновок суду першої інстанції, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження наведених в акті висновків та про те, що договори укладені позивачем та його контрагентами не відповідають приписам чинного законодавства, а твердження відповідача про їх безтоварність та нікчемність є недоведеними, внаслідок чого, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2010 №0000372305/0, №0000282305/0, №0000362305/0..

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 р. у справі № 2а-5525/10/0870 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 р. у справі № 2а-5525/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко