Постанова № 29965915, 15.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 березня 2013 р. Справа № 802/537/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представників відповідача: Герасименка Д.А., Боднюк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ):

- № 0002541721 від 29.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 482 536 грн., з яких 411 253 грн. основного платежу і 71 283 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції;

- № 0002551721 від 29.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 436 956,28 грн., з яких 349 565,02 грн. за основним платежем і 87 391,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року було складено акт № 2507/1721/НОМЕР_3 від 17.10.2012 року про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 411 253 грн., а також порушення п. 177.2 ст. 177, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.9, п. 138.10.2-138.10.4 ст. 138 ПК України, внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 349 565,02 грн. На підставі вказаного акту перевірки 29.10.2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку платника податків, є протиправним і такими, що підлягають скасуванню. Зокрема позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки надумані і не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах приватного підприємця, а також не відповідають фактичним обставинам його господарської діяльності. Відтак, не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування грошових зобов'язань. Також заперечує висновки податкового органу про нездійснення господарських операцій з надання послуг щодо перевезення товару виключно з підстав неправильного заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки такі накладні є основними документами на перевезення вантажу, однак не первинними бухгалтерськими документами на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того стверджує, що акти виконаних робіт, підписані позивачем з перевізниками ПП "Вівум", ПП "Глоріум", ПП "Агротранссервіс-2010" і ТОВ "Матісс-плюс", відповідають усім вимогам, які ставляться законодавством до документів бухгалтерського обліку. Водночас наявність незначних недоліків в оформленні первинних документів не дає підстав для сумнівів у реальності та безтоварності господарських операцій, тим більше з огляду на загальну сукупність інших підтверджуючих документів. Просить врахувати, що кількість продукції, вивезеної з території основного постачальника ПАТ "Вінницький олійно-жировий комбінат", відповідає кількості продукції, що була реалізована позивачем своїм покупцям і перерахунки по всім операціям проводилися виключно через розрахункові рахунки. При цьому у ході перевірки відповідачем не встановлено завищення або заниження валових витрат та валового доходу від придбання та реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей, що також свідчить про незаконність висновків податкового органу. Крім того, вважає безпідставним зняття відповідачем з валових витрат підприємця оплату за надані транспортні послуги з тих мотивів, що транспортні засоби не належать перевізникам на праві приватної власності, адже дана обставина стосується самих перевізників і їх взаємовідносин з власниками транспортних засобів, однак не позивача. Також зазначає, що отримані ним від контрагентів податкові накладні, на підставі яких у звітній період формувався податковий кредит, відповідають усім обов'язковим реквізитам, які передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, та виписані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Сам акт перевірки не містить відомостей про виявлення порушень вимог податкового законодавства при формуванні зобов'язань з ПДВ контрагентами-постачальниками позивача за наслідками реалізації йому продукції, а також при формуванні податкового кредиту з ПДВ контрагентами-покупцями позивача по факту отримання від нього продукції. За таких обставин вважає, що висновки Вінницької ОДПІ про заниження позивачем у 2011 року грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і податку на додану вартість є помилковими, не відповідають дійсності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечили з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (том 1, а.с. 46-49) і наполягають на тому, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 та прийнятті оскаржуваних рішень Вінницька ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов не може бути задоволений.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши в сукупності інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_2 як фізична-особа підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 12.03.2008 року (код ЄДРПОУ НОМЕР_3), взятий на податковий облік 14.03.2008 року та у спірний період був платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ за № 100303755 від 01.10.2010 року.

На виконання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2012 року та відповідно до наказу № 2034/17 від 28.08.2012 року у період з 20 вересня по 10 жовтня 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ ОСОБА_5 проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2507/1721/НОМЕР_3 від 17.10.2012 року (том 1, а.с. 13-30), яким зроблено висновки про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого зменшено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 411 253 грн., а також порушення п. 177.2 ст. 177, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.9, п. 138.10.2-138.10.4 ст. 138 ПК України, внаслідок чого занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 349 565,02 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 29.10.2012 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002541721 та № 0002551721 про збільшення ФОП ОСОБА_2 грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 482 536 грн., в тому числі 411 253 грн. основного платежу і 71 283 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та з податку на доходи фізичних осіб на суму 436 956,28 грн., в тому числі 349 565,02 грн. основного платежу і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87 391,26 грн. (том 1, а.с. 11-12).

Надаючи правову оцінку зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

Як вбачається з акту перевірки № 2507/1721/НОМЕР_3 від 17.10.2012 року, у період, що перевірявся позивач, будучи на загальній системі оподаткування, здійснював господарську діяльність, пов'язану з оптовою і роздрібною торгівлею зерном, насінням та кормами для тварин, переважно шроту соняшника. Основними контрагентами, з якими позивач перебував у господарських відносинах були його постачальники ТОВ "Віойл-Агро", ТОВ "Ді Енд АЙ Еволюшн", ПП "Вектор-М" та покупці ТОВ "Птахофабрика Поділля" і ВНП "Укрзооветпромпостач".

Відповідно до наданих до перевірки договорів про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт транспортування товарів проводилося зокрема наступними підприємствами: ПП "Агротранссервіс-2010", ПП "Роман", ТОВ "Вінницьке АТП 10556", ПП "Вівум", ПП "Юмласавто", ТОВ "Матіс плюс", ТОВ "Глоріум".

Декларацію про доходи за 2011 рік ФОП ОСОБА_2 подав своєчасно, а саме 31.01.2012 року (вх. № 9014665381). При цьому перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації, з даними про суми валового доходу, встановленими у ході перевірки, будь-яких розбіжностей не виявлено.

Разом із тим, перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність в сумі 2 056 265 грн., що виникла в результаті порушення позивачем п. 177.2 ст. 177, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п. 138.9, п. 138.10.2-138.10.4 ст. 138 ПК України. На думку податкового органу таке порушення виникло внаслідок того, що підприємцем включено до складу витрат оплату транспортних послуг перевізників ПП "Вівум", ПП "Глоріум", ПП "Агротранссервіс-2010" та ТОВ "Матісс-плюс", які не підтверджені документально, а саме в актах виконаних робіт не вказано який товар перевозився, якими автомобілями та куди доставлявся; в товарно-транспортних накладних не повністю заповнені реквізити, відповідно до яких можливо ідентифікувати транспортні засоби, які перевозять товар; відсутні печатки підприємств-покупців; кількість товару та дата товарно-транспортних накладних не відповідає видатковим накладним. Крім того, автомобілі, якими надавались транспортні послуги не належать вищевказаним підприємствам, а громадянам або фізичним особам-підприємцям, або іншим юридичним підприємствам, а також під вказаними в товарно-транспортних накладних марками автомобілів та номерними знаками зареєстровані інші автомобілі. Таким чином, немає можливості відслідкувати безпосередній зв'язок між наданими транспортними послугами та перевезенням шроту підприємствами-постачальниками.

За таких обставин контролюючий орган вважає, що документально підтверджені витрати ФОП ОСОБА_2 за 2011 рік становлять 17 678 269,55 грн., тоді як ним було задекларовано витрати в сумі 19 734 534,55 грн. Як наслідок заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб становить 349 565,02 грн.

Крім того, згідно з актом перевірки за перевіряємий період підприємцем задекларовано податковий кредит з урахування коригування до зменшення податку на додану вартість на суму 3 969 109 грн. Однак, на думку податкового органу, наданими до перевірки документами (договорами, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт тощо) не підтверджується фактичне транспортування товару (шроту соняшника) від постачальників до покупців. Тому на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ФОП ОСОБА_2 безпідставно відніс до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню транспортних послуг у ПП "Вівум", ПП "Глоріум", ПП "Агротранссервіс-2010", ТОВ "Матісс-плюс", внаслідок чого завищив податковий кредит на суму 411 253 грн.

Проте, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і, на переконання суду, є помилковими.

Відповідно до ч. 4 п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Таким чином, доходом фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, є виручка у грошовій та негрошовій формі, тобто всі суми коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги протягом звітного періоду.

У свою чергу пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відсильною нормою і вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений у статті 138 ПК України та відповідно до пункту 138.1 цієї статті включає витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, а також інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

В силу вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 з наступними змінами і доповненнями передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, до декларації про доходи фізичної особи-підприємця, одержані за звітний річний період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності і факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає. Водночас підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на доходи на суму вартості придбаного товару (послуг) є факт придбання таких товарів чи послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що протягом 2011 року ФОП ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність, переважно пов'язану з оптовою (роздрібною) торгівлею шроту соняшника. Основними постачальники цього товару були ТОВ "Віойл-Агро", ТОВ "Ді Енд АЙ Еволюшн" та ПП "Вектор-М", а покупцем - ТОВ "Птахофабрика Поділля".

При цьому з матеріалів справи вбачається, що його доставка контрагентам-покупцям позивача здійснювалася насамперед перевізниками ПП "Вівум", ПП "Роман", ТОВ "Вінницьке АТП 10556", ПП "Юмласавто", ПП "Глоріум", ПП "Агротранссервіс-2010", ТОВ "Матісс-плюс", з якими підприємець перебував у договірних правовідносинах.

Так, згідно з договором № 0004/2011 року від 01.04.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом ПП "Вівум" (перевізник) взяло на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому ФОП ОСОБА_2 (замовник) вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які узгоджуються сторонами додатково, а відправник - зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Свої обов'язки за цим правочином по перевезенню товару ПП "Вівум" здійснювало з квітня по серпень 2011 року, транспортуючи шрот соняшниковий покупцям ТОВ "Птахофабрика Поділля" (с. Степанівка Вінницької області), ТОВ "Приватагробуд" (м. Луцьк), ПП "Радівське" (м. Калинівка Вінницької області), СХК ВПГ (смт. Літин Вінницької області), ТОВ "Веремій (с. Гопчиця Вінницької області), ПП "Робімакс-агро", ТОВ "Агрофірма "Ватра" (с. Доброгостів Львівської області), ВАТ ВНП "Укрзооветпромпостач" (м. Тараща Київської області), ТОВ "Авант" (м. Коростень Житомирської області), ТОВ "Україна" (с. Скорики Тернопільської області), ПП "Дружба (м. Запоріжжя). Реальність відповідних господарських операцій повністю підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які надані суду та долучені до матеріалів справи, зокрема видатковими і податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, виписками з банківського рахунку про оплату позивачем отриманих послуг з перевезення, а також іншими документами (том 1, а.с. 75-76, 86-88, 94-110; том 2, а.с. 45-250; том 3, а.с. 1-177).

Аналогічно згідно із договором № 2509/11 від 29.09.2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом ПП "Глоріум" у період з вересня по жовтень 2011 року здійснювало транспортування ввіреного йому позивачем товару (шроту соняшника) покупцям ТОВ "Птахофабрика Поділля" (с. Степанівка Вінницької області) та ПАТ "Волновахський комбінат хлібопродуктів" (м. Мелітополь Запорізької області). Реальність господарських операцій з цим перевізником підтверджується документально, зокрема видатковими і податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними та виписками з банківського рахунку про оплату послуг, іншими документами (том 1, а.с. 77-78, 91-93, 94-110; том 3, а.с. 178-250; том 4, а.с. 1-115).

Крім того, за умовами договору № 01/1120 від 01.10.2011 року ТОВ "Матісс плюс" взяло на себе зобов'язання з перевезення автомобільним транспортом товару від ФОП ОСОБА_2 до його покупців, які виконувало протягом жовтня-листопада 2011 року, що підтверджується усіма обов'язковими для даного різновиду господарських операцій первинними документами (том 1, а.с. 79-85; том 4, а.с. 116-221).

Крім того, у період з січня по березень 2011 року на підставі договору № 156/2010 від 01.11.2010 року на перевезення вантажів ПП "Агротранссервіс-2010" надавало позивачу послуги з перевезення товару автомобільним транспортом, здійснивши у цей період транспортування шроту соняшника покупцям ТОВ "Каміа" (м. Київ), ПП "Радівське" (м. Калинівка Вінницької області), ТОВ "Птахофабрика Поділля" (с. Степанівка Вінницької області), ТОВ "Приватагробуд" (м. Луцьк), ТОВ "Веремій (с. Гопчиця Вінницької області), ТОВ "Агрофірма "Ватра" (с. Доброгостів Львівської області), ВАТ ВНП "Укрзооветпромпостач" (м. Тараща Київської області) та ТОВ "Альянсзернотрейд" (смт. Стрижавка Вінницької області). Реальність відповідних господарських операцій повністю підтверджується документально (том 1, а.с. 89-90, 94-250 ; том 2, а.с. 1-44). При цьому суд додатково враховує, що правовідносини ФОП ОСОБА_2 з цим перевізником у попередній звітній період (до 01.01.2011 року) вже були предметом перевірки і будь-яких порушень позивачем вимог податкового законодавства контролюючим органом виявлено не було, що вбачається з акту № 1924/1721/НОМЕР_3 від 10.05.2011 року (том 4, а.с. 231-250; том 5, а.с. 1-42).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Сам акт перевірки не містить документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо безтоварності операцій суперечать первинним бухгалтерським документам підприємця та під час розгляду справи не підтвердилися.

Що стосується посилання Вінницької ОДПІ на те, що поставка товару покупцям позивача не була супроводжена необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати ті обов'язкові реквізити, про які йшлося раніше.

Надані позивачем до перевірки документи (договори, акти виконаних робіт, видаткові і податкові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Відповідач в окремих випадках ставить під сумнів правильність оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні операції з перевезення товарів покупцям позивача.

Разом із тим, наявність помилки в оформленні певних документів сама собою не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, акт перевірки № 2507/1721/НОМЕР_3 від 17.10.2012 року міститься загальне посилання на те, що акти приймання-передачі робіт по перевезенню шроту контрагентами позивача, а також відповідні товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не можуть братися до уваги при визначенні валових витрат позивача у звітній період (стор. 8 акту). Проте податковим органом, незважаючи на значний обсяг первинних документів, не вказано, в яких саме актах чи товарно-транспортних накладних допущено такі порушення і які саме реквізити відсутні в тому чи іншому конкретному первинному документі, що у свою чергу не дає можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх використання у господарській діяльності позивача.

У ході розгляду справи судом вибірково перевірено пред'явлені до перевірки документи та встановлено, що вони є первинними в розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином та містять усі обов'язкові реквізити, що спростовує вищевказаний висновок Вінницької ОДПІ. Водночас суд зазначає, що в судовому засіданні представники відповідача не змогли пояснити, які ж саме недоліки наявні у цих документах та інших документах первинного обліку, що подавалися ревізору, але не були ним враховані, зіславшись при цьому виключно на дві товарно-транспортні накладні (№ 683 від 20.06.2011 року та № 323 від 28.01.2011 року), про які йдеться на стор. 13 акту перевірки.

Правомірність своїх висновків контролюючий орган обґрунтовує також тим, що автомобілі, якими надавалися транспортні послуги з перевезення шроту покупцям, не належать підприємствам-перевізникам, а іншим фізичним або юридичним особам. Однак суд не вважає дану обставину такою, що свідчить про безтоварність спірних господарських операцій і бере до уваги доводи позивача про те, що зазначене питання стосується самих перевізників і їх взаємовідносин з власниками транспортних засобів, однак не підприємця як замовника послуг з перевезення.

Необхідно також зазначити, що в ході перевірки не було виявлено розбіжностей у кількості продукції, що була поставлена позивачу в 2011 році та реалізована ним своїм покупцям. Крім того, перевіркою не встановлено завищення або заниження валових витрат та валового доходу від придбання та реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що у спірний період ФОП ОСОБА_2 з дотриманням вимог податкового законодавства сформував валові витрати та включив до їх складу вартість транспортних послуг, придбаних у ПП "Вівум", ПП "Глоріум", ПП "Агротранссервіс-2010" та ТОВ "Матісс-плюс", а висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з нереальністю господарських операцій з цими контрагентами є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Тому прийняте Вінницькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0002551721 від 29.10.2012 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність віднесення ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту ПДВ згідно з накладними, отриманими від вищевказаних суб'єктів підприємницької діяльності, суд керується наступними мотивами.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Встановлено, що позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ПП "Вівум", ПП "Глоріум", ПП "Агротранссервіс-2010" та ТОВ "Матісс-плюс" по оплаті послуг з транспортування шроту соняшникового, які заперечуються податковим органом. Проте, у ході розгляду справи реальність цих операцій повністю підтвердилася документально і визнається судом доведеною з раніше зазначених у постанові мотивів. Податкові накладні, отримані позивачем від цих перевізників, відповідають вимогам податкового законодавства та видані контрагентами, які були зареєстровані як платники ПДВ, що Вінницькою ОДПІ під сумнів не ставиться.

За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність включення ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням транспортних послуг у вказаних суб'єктів господарювання протягом 2011 року.

Правомірність своїх висновків податковий орган обґрунтовує також актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.02.2012 року № 531/23-4/34936848 про неможливість проведення зустрічної звірки одного з контрагентів позивача - ПП "Вівум" (стор. 9-10 акту).

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на викладене суд доходить висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0002541721від 29.10.2012 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників процесу, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ за № 0002541721 та № 0002551721 від 29.10.2012 року, а тому адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0002541721 та № 0002551721 від 29.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович