Ухвала суду № 29965694, 19.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р.справа № 2а/0470/3803/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

представників сторін:

позивача : - Максимов А.С. дов. від 21.03.12р. №85-70юр., Блажко Р.П. дов. від 27.05.11р. №85-199юр,

відповідача: - Сігалова М.Е дов. від 30.03.12р. № 510/10/08-10-051; Шаповал В.В. дов. від 03.04.12 №655/10/08-10-051

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 р. у справі № 2а/0470/3803/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про скасування податкового повідомлення -рішення форми "В1" від 11.03.2011р. №0000040610, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року позивачу на 49783069 грн. 73 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 р. у справі № 2а/0470/3803/11 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах, законодавством не передбачено відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків. Враховуючи надані документи на підтвердження правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування, докази отримання товару, належним чином оформлені податкові накладні та відсутність доказів не використання у власній господарській діяльності придбаного товару, висновки податкового органу є хибними.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 р. у справі № 2а/0470/3803/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував фактів на підтвердження фіктивності контрагентів позивача за ланцюгами постачання, які не сплатили податку на додану вартість до бюджету, відсутності актів приймання-передачі товарів, документів на підтвердження транспортування товарів, фактів, зафіксованих в акті перевірки.

До судового засідання з'явились представники сторін, які надали суду свої доводи та заперечення щодо аргументів апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25 лютого 2011 року службовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо - металургійного комплексу у м.Кривому Розі, на підставі направлення від 20.01.2011р. №7, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (код ЄДРПОУ 24432974) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період жовтня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №19/06-08/125/2/24432974 від 25.02.2011р., відповідно до висновків якого, виявлені порушення:

- п.1.3, п.1.8 ст.1,п.7.4.1 п.7.4. пп.7.7.1. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями;

- п.8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2005р. №770/11050;

- п.5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. у редакції наказу від 15.06.2005р. №213, затвердженого в Мін'юсті України 30.висновку 06.2005р. №702/10982;

Зокрема, встановлено завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за жовтень 2010р. в сумі 49 783 069 грн. 73 коп., завищення суми бюджетного відшкодування за період листопад 2010р. в сумі 49 783 069 грн. 73 коп.

Також, здійснено висновок про підтвердження суми бюджетного відшкодування у розмірі 280 731 717 грн. 27 коп. ПАТ"АрселорМіттал Кривий Ріг" у декларації за листопад 2010 року, що виникло у період жовтня 2010р.

Відповідно до акту №19/06-08/125/2/24432974 від 25.02.2011р., обґрунтовуючи висновок про завищення бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за листопад 2010 року на суму 49 783 069 грн. 73 коп. відповідач посилається на результати іншої документальної перевірки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а саме на висновок акту №199/08-06-125/1/24432974 від 20.12.2010р., яким встановлено завищення позивачем податкового кредиту на 49 783 069 грн. 73 коп. за жовтень 2010 року за операціями з контрагентами першої ланки, а саме:

- ТОВ "Інтерколтрейд" за договором на поставку коксівного вугілля №531 від 03.03.2009р., №114 від 13.01.2009р., №3018 від 11.09.2009р. на 2 905 169 грн. 96 коп.;

- ТОВ "Східнафтотрейд" за контрактом №3965 від 30.07.2010р., №4965 від 08.10.2010р. на суму 2 167 188 грн. 55 коп.;

- ТОВ "Союзпромінвестдонбас" за договором на постачання вугільної продукції №308 від 25.01.2010р., №253 від 10.02.2010р.на суму 8 133 418 грн. 89 коп.;

- ТОВ "КВВМПУ" за договором на постачання металобрухту №5 від 31.12.2009р. на суму 17 682 353 грн. 43 коп.;

- ТОВ "Укр Мет" за договором поставки сировини та надання послуг на перевезення №26 від 31.12.2009р.;

- ТОВ НВФ "Інтермет", не зазначено договір в акті перевірки, але встановлено завищення на суму 1 510 573 грн. 03 коп.

- ТОВ "Інкомтрейд", не зазначено договір в акті перевірки, але встановлено завищення на суму 5 034 976 грн. 51 коп.

Також, відповідно до акту перевірки №199/08-06-125/1/24432974 від 20.12.2010р., відповідачем зазначено про безтоварність господарських операцій між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ТОВ "Укр Мет" щодо постачання металобрухту, в зв'язку з відсутністю можливості підтвердження факту перевезення металобрухту ТОВ НВФ "Інтермет" на адресу позивача і визнання факту придбання металобрухту взагалі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що позивачем доведено, та матеріалами справи підтверджено правомірність позиції позивача з питання відсутності порушень законодавства, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки позивач мав необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, виписані прямим контрагентом.

Податковим органом, з урахуванням рішень Миколаївського окружного адміністративного суду, не надано належних доказів недійсності угод, використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів на підтвердження факту обізнаності позивача про порушення контрагентами податкових зобов'язань матеріали справи не містять. Факт порушення контрагентами -постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог щодо надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, лише за умови, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Жодною нормою законодавства України не передбачено обов'язок платників податків - отримувачей товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження даних товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, колегія суддів зазначає, що норми Закону № 334 не містять жодного положення стосовно визначення ознак «фіктивності» тих чи інших платників податків та не ставить право на включення до валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а також не пов'язує це право з фактичною сплатою контрагентом податку на прибуток до бюджету. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Стосовно висновку відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ НВФ "Інтермет" за договором на постачання брухту та відходів металів від 25.12.2008р. №9, колегія суддів зазначає, що оскільки факт поставки металобрухту позивачу підтверджується належним чином оформленими первинними документами ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" які надані відповідачу при проведені позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складений акт №125/06-08/125/1 від 07.09.2010р., наведений висновок є таким, що не підтверджений належними доказами.

До того-ж, як вірно визначено судом першої інстанції, пунктом 7.4 та п.7.5 ст.7 Закону № 168 встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення платника податку права на податковий кредит, але не передбачають виникнення права платника податку на податковий кредит у залежності від підтвердження факту перевезення товару.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів на спростування факту використання позивачем товарів, придбаних у контрагентів за жовтень 2010 року, в оподатковуваних ПДВ операціях та використання в межах господарської діяльності.

Порушення підприємствами, які не мають взаємовідносин з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", порядку складання податкових накладних не може обмежувати позивача у відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, отриманих від контрагентів з якими позивач перебуває в договірних правовідносинах і, відповідно у праві на збільшення податкового кредиту з ПДВ на підставі цих податкових накладних.

Пунктом 5.7 порядку №213 визначаються правила заповнення розділу ІІІ податкової декларації з ПДВ, але зміст цього пункту не встановлює обов'язок позивача перевіряти правильність складання та заповнення податкових накладних іншими платниками податків.

Зважаючи на вищевикладене, є правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень щодо формування податкового кредиту за жовтень 2010 року з ПДВ за операціями з контрагентами, порушень вимог пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168, п.8 Порядку №244 та п.5.7 Порядку №213.

Стосовно висновку податкового органу про порушення вимог пп.1.8 ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо завищення бюджетного відшкодування на суму 49 783 069 грн. 73 коп. у декларації з ПДВ за листопад 2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 1.8 ст.1 та пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168 визначає поняття "сплата податку" - сплату податку платником ПДВ у ціні придбаних ним товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.3 ст.1, п.7.3 та п.7.4 ст.7 Закону №168 визначає поняття "платник податку", податок нараховується продавцем товарів (послуг), а сплачується покупцем, який придбав товари (послуги), тобто ПДВ сплачується покупцем у ціні товарів (послуг) продавцю, який в свою чергу нараховує податок продаючи товари (послуги).

Якщо сума податку, сплачена продавцям у ціні придбаних товарів (послуг) більша за суму податку, нараховану при продажу власних товарів (послуг), то платник сплатив податку більше ніж нарахував, тобто сплатив ПДВ надмірно.

З урахуванням викладеного, надмірна сплата податку, згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", стосується окремого платника, який сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів (послуг) більше, ніж нарахував ПДВ, продаючи товари (послуги).

Відповідно до. п.7.7 ст.7 Закону № 168 порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Таким чином, для отримання платником податку бюджетного відшкодування Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язковою умовою фактичне надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання іншими підприємствами за ланцюгом постачання товарів зобов'язань зі сплати податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для цих підприємств.

Факт невиконання іншими підприємствами за ланцюгом постачання товарів зобов'язань зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на бюджетне відшкодування, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.4 ст.1 Закону № 168, визначає, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 168, об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику ( кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)".

Для визнання податкового кредиту повинні прийматись до уваги щонайменше наступні умови - товари мають бути придбаними (факт придбання) і придбанні товари повинні використовуватись в господарській діяльності платника податку в оподатковуваних операціях.

Факт поставки металобрухту позивачу за договором на поставку металобрухту підтверджується належним чином оформленими первинними документами, та податковими накладними.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, є правомірним висновок суду першої інстанції, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлює виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення товару. Законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах і не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для контрагента, як платника податків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як зазначив Верховний Суд України в Постанові від 31.01.11 р., судові рішення якого у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів , на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п.7.4, п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним. За відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п.7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, не можна позбавляти платника податку такого права. Зазначене узгоджується з судовою практикою, зокрема яка у відповідності до ст.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 р. у справі № 2а/0470/3803/11 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 р. у справі № 2а/0470/3803/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк