Ухвала суду № 29964226, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/28958/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

по справі №2а-2816/10/2770

за позовом Приватного підприємства «КВВМПУ»(надалі -ПП «КВВМПУ»)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя (надалі -ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2010р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя №0000652310/0 від 24.09.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2010р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011р., позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя №0000652310/0 від 24.09.2010р. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено наступні обставини.

Працівниками ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя проведена позапланова виїзна перевірка ПП «КВВМПУ»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Евро-ДГ»за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, за результатами якої складена довідка №9/10/23-423/31338726/1 від 12.01.2010р. У довідці зазначено, що ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя отримано акт ДПІ у Заводському районі м.Миколаїва №655/23-600/32755158 від 18.02.2009р. про результати планової виїзної перевірки ПП «Евро-ДГ»з питань дотримання вимог, зокрема, податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. і яким зазначено висновок щодо вчинення ПП «Евро-ДГ»правочинів, у т.ч. з ПП «КВВМПУ», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також, у довідці вказано, що ПП «КВВМПУ»не надані, до перевірки товарно-транспортні накладні, квитанції та інші документи, що свідчать про транспортування та, відповідно, фактичне отримання ПП «КВВМПУ»брухту чорних металів від ПП «Евро-ДГ»за договором. Крім того, у довідці зазначено, що ідентифікувати брухт чорних металів, отриманий від різних постачальників, взагалі не можливо.

В період з 08.09.2010 по 10.09.2010 співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена невиїзна перевірка ПП «КВВМПУ»з питань правових взаємовідносин з Приватним підприємством «Евро-ДГ»за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складений акт №2860/10/23-123/31338726/161 від 13.09.2010р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11, ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, вказано на безпідставність віднесення підприємством до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (брухт чорних металів), по яким не підтверджений факт транспортування та фактичного отримання товару, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652310/0 від 24.09.2010р., яким визначено позивачу зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суддів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Так, матеріали справи свідчать, що між ПП «КВВМПУ»(Покупець) та ПП «Евро-ДГ»(Продавець) укладений договір на поставку металобрухту №38353/п1 від 04.01.2005р., відповідно до умов якого ПП «Евро-ДГ»взяло на себе зобов'язання відвантажити брухт чорних металів на умовах СРТ на адресу ПП «КВВМПУ»; пунктом 2.1 угоди передбачено, що поставка здійснюється відокремленими партіями автомобільним транспортом на умовах СРТ, фрахт/перевезення оплачені до пункту призначення або на інших умовах, що обумовлені у додатках на кожну партію товару; на підтвердження поставки Продавець додає обов'язкові додатки, що передбачені ДСТУ 4121-2002, видаткові накладні.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанції про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи під час розгляду справи у суді, на підставі, яких позивач відтворив операцію з придбання металобрухту у бухгалтерському та податковому обліку, є достатніми доказами для підтвердження факту поставки.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує п здійснення.

Закон України «Про автомобільний транспорт»та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, розглядають товарно - транспортну накладну як обов'язковий документ, що повинен оформлятися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

У ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що документами для юридичних осіб, що здійснює вантажні перевезення є, зокрема, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з положенням розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568 товарно - транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За таких обставин, поставка металобрухту згідно вищезазначеного договору між ПП «КВВМПУ»та ПП «Евро-ДГ»належним чином судами не перевірялась, оскільки підчас розгляду справи судами не досліджувались товарно-транспортних накладних, квитанції про приймання вантажу, договори транспортно -експедиційного обслуговування, договори про організацію перевезень вантажів за перевезення та надання залізницею послуг, договору на охорону вантажів, довіреності на отримання товарів та інших документи, що підтверджують наявність операції по придбанню та перевезенню металобрухту, тобто вказують на реальне настання правових наслідків за вищезазначеним договором між вказаними підприємствами за спірний період.

Щодо тверджень судів про те, що ПП «КВВМПУ»безпосередньо перевезення товару не здійснювало, то відповідно до ч.4 та 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами з реалізації товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом податкового повідомлення -рішення.

Крім цього, судами попередніх інстанціями не враховано та не надано належну правову оцінку постанови слідчого ОВС СУ УБОЗ УМВС України в м.Севастополі ст. лейтенанта міліції Москаленко Т.А., згідно якої проведено виїмку у ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя актів перевірок дотримання вимог податкового законодавства ПП «КВВМПУ», які проводились в період 01.01.2009р. по 01.06.2010р., а також усіх додатків до актів перевірок.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Хоча частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов