Ухвала суду № 29964121, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-25540/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Сухорук А.М.,позивача:Дмитренко А.М.,відповідача:не з'явився, прокурора:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 р.

у справі №2а-44342/09/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі-відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2005 р. №0000952301/0/649, від 20.05.2005 р. №000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. №0000952301/2/2350, від 21.10.2005 р. №0000952301/3/4053 та від 21.10.2005 р. №004692301/3/4054, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу було проведено позапланову документальну перевірку господарської діяльності позивача стосовно питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт від 17.03.2005 р. №168/23-120/00152307.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», що призвело до несплати позивачем до загального фонду Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік у розмірі 6 151 922,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2005 р. №0000952301/0/649, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 151 922,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення було прийнято нові від 20.05.2005 р. №000952301/1/1523, від 08.08.2005 р. №0000952301/2/2350, від 21.10.2005 р. №0000952301/3/4053, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2005 р. №004692301/3/4054, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 075 961,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зміст наведеної правової норми дозволяє дійти висновку, що передбачений нею обов'язок сплати частини прибутку (доходу) має характер самостійного платежу, з огляду на встановлення законодавцем суб'єктів, які мають його сплачувати, правил визначення розміру такого платежу (об'єкту) та порядку його сплати.

Враховуючи викладене, та зважаючи на той факт, що позивач у 2003 році мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності у статутному фонді, вимога ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»стосовно сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності є для нього обов'язковою.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, судові інстанції безпідставно надали перевагу Закону України «Про систему оподаткування», не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»як акту законодавчого органу України, сфера дії статті 72 якого поширюється на позивача.

Водночас, відповідно до підпункту 17.1.2 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким до позивача були застосовані штрафні санкції за несплату частини прибутку (доходу), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф.

Тобто за змістом цієї правової норми обов'язок сплатити штраф виникає у платника податків лише за умови донарахування контролюючим органом сум податкового зобов'язання.

Зважаючи на те, що обов'язок підприємства зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України не можна вважати податковим зобов'язанням, питання правомірності визначення позивачу сум податкового зобов'язання зі сплати частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України, обґрунтованості розміру цього платежу, а також законності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»потребує належного з'ясування у контексті викладеного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Без встановлення зазначених обставин висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог не можна вважати таким, що зроблений з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити про порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних рішень.

Частиною 5 ст. 227 КАС України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судовими інстанціями при розгляді справи зазначені вимоги процесуального закону порушили, не врахувавши висновків та мотивів з яких скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2009 р. із направленням цієї ж справи на новий розгляд.

Таким чином, під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 р. у справі №2а-44342/09/1670 скасувати.

Справу №2а-44342/09/1670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.