Ухвала суду № 29964075, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-29156/10

К-28972/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові та Державної податкової адміністрації України

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року

у справі № 2а-10058/09/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

Державної податкової адміністрації України

про визнання неправомірними дій, скасування рішення та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Банк «Демарк»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (відповідач-1) та Державної податкової адміністрації України (відповідач-2), в якому просило визнати неправомірними дії ДПА України в частині донарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн., скасувати рішення ДПА України № 5260/6/25-0115 від 05 червня 2009 року про результати розгляду скарги, визнати неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові в частині прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000452200/0 від 17 червня 2009 року та при донарахуванні ВАТ «Банк «Демарк»суми податкового зобов'язання в розмірі 428 362,50 грн., в тому числі 285 575,00 грн. -основний платіж, 142 787,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції, а також визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000452200/0 від 17 червня 2009 року, № 0001022200/0(10212) від 27 листопада 2008 року, № 0001022200/1(1858) від 10 лютого 2009 року, № 0001022200/2(4033) від 09 квітня 2009 року, № 0001022200/3(6471) від 17 червня 2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПА України в частині донарахування ВАТ «Банк «Демарк» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. при винесенні рішення № 5260/6/25-0115 від 05 червня 2009 року про результати розгляду скарги. Визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові в частині прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000452200/0 від 17 червня 2009 року. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000452200/0 від 17 червня 2009 року. Визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові в частині донарахування ВАТ «Банк «Демарк»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156 695,50 грн., в тому числі 13 908,00 грн. -основний платіж, 142 787,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001022200/0(10212) від 27 листопада 2008 року, № 0001022200/1(1858) від 10 лютого 2009 року, № 0001022200/2(4033) від 09 квітня 2009 року в частині донарахування ВАТ «Банк «Демарк» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156 695,50 грн., в тому числі 13 908,00 грн. -основний платіж, 142 787,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь ВАТ «Банк «Демарк» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач та відповідач-1 оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ВАТ «Банк «Демарк»задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та винесено нову, якою визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові при донарахуванні ВАТ «Банк «Демарк»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 271 667,00 грн. Визнано недійсними податкові повідомлення рішення № 0001022200/0(10212) від 27 листопада 2008 року, № 0001022200/1(1858) від 10 лютого 2009 року та № 0001022200/2(4033) від 09 квітня 2009 року в частині донарахування ВАТ «Банк «Демарк»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 271 667,00 грн. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданих касаційних скаргах ДПІ у м. Чернігові та ДПА України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року в частині задоволення позовних вимог, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Банк «Демарк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 830/22/19357516 від 14 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022200/0(10212) від 27 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 428 362,50 грн. (285 575,00 грн. -основний платіж, 142 787,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001022200/1(1858) від 10 лютого 2009 року, № 0001022200/2(4033) від 09 квітня 2009 року та № 0001022200/3(6471) від 17 червня 2009 року.

Крім того, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452200/0 від 17 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 170,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту «а»пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невіднесенням до складу податкових зобов'язань вартості послуг у мережі S.W.I.F.T., сплачених на користь нерезидента -компанії «S.W.I.F.T. SCRL», а також ненарахуванням та несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2008 року.

Поряд з цим, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неподання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Як встановлено судами на підставі актів здавання-приймання виконаних робіт від 06 березня 2006 року, від 03 травня 2006 року, від 03 липня 2006 року, від 01 вересня 2006 року, від 01 жовтня 2006 року, від 26 січня 2007 року, від 26 березня 2007 року, від 11 червня 2008 року, послуги у мережі S.W.I.F.T. надавались позивачу поза межами митної території України.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Отже, поставка позивачу послуг нерезидентом, місце надання яких знаходиться за межами митної території України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в травні 2008 року позивачем здійснено ряд господарських операцій з реалізації майна на загальну суму в розмірі 1 630 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього, відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, виник обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість.

Поряд з цим, 27 травня 2008 року ВАТ «Банк «Демарк»звернулось до податкового органу із заявою про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість та отримало відповідне Свідоцтво 06 червня 2008 року із зазначенням дати реєстрації -06 червня 2008 року.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону № 168/97-ВР якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, пунктом 13 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Положення), передбачено, що особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР (підпункт 4.1 пункту 4 цього розділу), мають бути подані (надіслані) податковому органу заяви не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним підпунктом Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, оскільки, позивачем дотримано строки, встановлені пунктом 9.4 статті 9 Закону № 168/97-ВР та пунктом 13 Положення, в частині надіслання до податкового органу заяви про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість, то підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000452200/0 від 17 червня 2009 року не вбачається.

Також, є обґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень порядку ведення податкового обліку, оскільки, як передбачено Положенням податкові зобов'язання з податку на додану вартість у платника податків виникають з моменту його реєстрації в якості платника вказаного податку та занесення до Реєстру платників податку на додану вартість, а документом, який засвідчує реєстрацію суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість, є відповідне Свідоцтво, у зв'язку з чим датою виникнення податкових зобов'язань є дата видачі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, тобто в даному випадку 06 червня 2008 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові та Державної податкової адміністрації України відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.