Ухвала суду № 29964069, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-34378/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства райспоживспілки «Коопунівермаг»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 2а-11585/09/2570

за позовом Підприємства райспоживспілки «Коопунівермаг»

до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство райспоживспілки «Коопунівермаг»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області (відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000652330/2 від 27 липня 2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Підприємства райспоживспілки «Коопунівермаг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 285/23-104/01777038 від 05 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652330/2 від 27 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21 210,00 грн. (14 650,00 грн. -основний платіж, 6 560,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг, наданих Ріпкинською районною спілкою споживчих товариств, з огляду на їх непов'язаність з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності Підприємства райспоживспілки «Коопунівермаг», а також непідтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, умовою достовірності доказів щодо придбання інформаційно-консультаційних послуг, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на обґрунтування правомірності включення вартості інформаційно-консультаційних послуг до складу валових витрат позивач посилався на наявність договорів від 01 вересня 2006 року, від 31 грудня 2007 року та від 31 грудня 2008 року, укладених між ним та Ріпкинською районною спілкою споживчих товариств, а також актів приймання виконаних послуг.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані акти не містять конкретизації проведених досліджень та обсягу наданих інформаційно-консультаційних послуг.

Зокрема, досліджені судами акти приймання виконаних послуг містять лише назву послуг (інформаційно-консультаційні послуги) та їх вартість, проте не розкривають суті наданих послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку, що відсутність підтвердження зв'язку придбаних інформаційно-консультаційних послуг з власною господарською діяльністю позивача виключає можливість віднесення Підприємством райспоживспілки «Коопунівермаг»їх вартості до складу валових витрат.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства райспоживспілки «Коопунівермаг»відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.