Ухвала суду № 29964051, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К-35198/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року

у справі № 2а-1097/09/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір»

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0000862301 від 25 грудня 2008 року та № 0000872301 від 25 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір»3,40 грн. витрат із сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Судак Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 546/23-0/32270198 від 12 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000862301 від 25 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20,64 грн., та № 0000872301 від 25 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 150 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 98/96-ВР) з огляду на надання послуг у сфері торгівлі без придбання відповідного торгового патенту.

Також, встановлено порушення ТОВ «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір»пунктів 1, 5 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 30 000,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.

Крім того, судами встановлено, що в грудні 2005 року позивачем за готівкові кошти реалізовано ОСОБА_3 мотобаркас промисловий ЯКР 209 137-К та катер Спитцер 2х200, що підтверджується накладною № 1 від 09 грудня 2005 року.

Вказані матеріальні активи обліковувались позивачем на рахунку 10 «Основні засоби»по підприємству.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, Закон № 265/95-ВР зобов'язує застосовувати реєстратор розрахункових операцій лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В свою чергу, реалізовані позивачем водні транспортні засоби є його основними фондами (основними засобами).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, основні засоби -це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (списуються з балансу) у разі його вибуття.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, поняття основних засобів та товару є різними і вони не тільки відносяться до різних статей балансу, а й відображаються в абсолютно протилежних розділах -основні засоби віднесено до розділу необоротні активи, а товари, в свою чергу, віднесено до розділу оборотні активи.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі -Положення) позареалізаційні надходження -це надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судами встановлено, що кошти, отримані позивачем за реалізовані основні засоби, внесено в касу підприємства та оприбутковано відповідно до прибуткового касового ордеру № 10 від 09 грудня 2005 року.

Таким чином, оскільки, позивачем реалізовано списані з балансу основні засоби, які перестали бути необхідними під час здійснення виробничої діяльності, а законодавчо встановлені вимоги щодо наявності відповідного касового ордеру ним виконано, то підстав для застосування до ТОВ «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір»штрафних (фінансових) санкцій не вбачається.

При цьому, слід зазначити, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 98/96-ВР та Закону № 265/95-ВР, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, порушення позивачем приписів Закону № 98/96-ВР та Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в грудні 2005 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідачем до ТОВ «Водно-спортивний туристично-оздоровчий комплекс «Водний мір»рішеннями № 0000862301 від 25 грудня 2008 року та № 0000872301 від 25 грудня 2008 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.