Ухвала суду № 29964022, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року м. Київ К-56994/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду м. Києва від 02.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009

у справі № 7/217

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (далі по тексту -позивач, ВАТ «Державний Ощадний банк України») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом (з уточненням позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2007 №0000894320/0, від 11.03.2008 №00008943201/1, від 26.05.2008 №0000894320/2, від 05.02.2008 №0000104320/0, від 28.03.2008 №0000104320/1, від 26.05.2008 №0000104320/2, від 30.05.2008 №0001004320/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були проведені невиїзні планові документальні перевірки своєчасності сплати позивачем податку на прибуток, за результатами яких були складені акти від 16.12.2005 №2/00032129, від 10.12.2007 №990/43-20/00032129, від 28.01.2008 №47/43-20/00032129, від 30.05.2008 №325/43-20/00032129, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

В актах перевірок зазначено, що позивач несвоєчасно сплачував узгоджені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, чим порушив пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181- III зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон №2181- III), день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо спрямування сум, сплачених відповідними платіжними дорученнями в погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 21.03.2006 №0000052320/1. Ухвалою суду від 04.04.2008 відкрито провадження у справі №7/217. Отже, підприємство звернулося до суду в терміни, що не перевищують строків, передбачених ст. 15 Закону №2181- III.

Судами зазначено, що постановою Господарського суду м. Києва від 31.10.2007 у справі №11/281-А позов ВАТ «Державний ощадний банк України»задоволено повністю, податкове повідомлення-рішенням від 21.03.2006 №0000052320/1 скасовано.

Тому оскаржена в загальні строки позовної давності в судовому порядку сума податкового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 21.03.2006 №0000052320/1, є неузгодженою з моменту звернення ВАТ «Державний ощадний банк України»до суду та не може бути сумою податкового боргу. Також неузгодженими слід вважати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2007 №0000894320/0, від 11.03.2008 №0000894320/1, від 26.05.2008 №0000894320/2, від 05.02.2008 №0000104320/0, від 28.03.2008 №0000104320/1, від 26.05.2008 №0000104320/2, від 30.05.2008 №0001004320/0 у зв'язку з оскарженням судових рішень.

Відповідно до п. 5.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758, у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Відповідачем вимоги наказу №253 щодо виведення сум, які оскаржуються в судовому порядку, до окремого реєстру, виконані не були, що призвело до неправомірного віднесення суми податкового зобов'язання до податкового боргу.

Судом встановлено, що позивач, за період з ІІ кварталу 2006 року по 2007 рік включно, подавав податкові декларації та відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, сплачував суми податкових зобов'язань за звітні періоди за платежем «податок на прибуток банківських організацій»в строки, визначені законодавством для такого податку. Заперечень щодо розміру самостійно визначеного платником податків податкового зобов'язання від податкового органу не надходило.

Тому відповідач безпідставно направив сплачені позивачем поточні податкові зобов'язання на погашення податкового боргу, неправомірно змінивши їх цільове призначення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування в даному випадку положень п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-III, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 02.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова