Постанова № 29964015, 11.03.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 р. м. Чернівці справа № 824/159/13-а

18:30 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Козмуляка А.І.,

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - Новоселицької районної державної адміністрації - Гульпе О.Ю.;

представників відповідача - Маршинської сільської ради - Кирила В.Г., Думана О.І.;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Динівецької сільської ради - Істратія В.Г.;

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Свято-Вознесенський чоловічий монастир "Банчени" - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративній справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Новоселицької районної державної адміністрації, Маршинецької сільської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Динівецька сільська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Свято-Вознесенського чоловічого монастиря «Банчени»

про визнання незаконними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, в якому просив визнати незаконними та скасувати:

- розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації від 06.09.2012 р. «Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів»;

- рішення Маршинецької сільської ради № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. «Про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени», що знаходиться в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту»;

- рішення Маршинецької сільської ради 9 сесії 6 скликання за № 5.1-9/12 від 29.02.2012 р. «Про надання в оренду гідротехнічної споруди біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту».

В обґрунтування позивач вказував, що в ході прийняття оскаржуваних рішень відповідачами допущено ряд порушень земельного та водного законодавства України, внаслідок чого відбулося суттєве порушення його прав.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити повністю.

Під час судового розгляду справи, 11.03.2013 р. позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просив також визнати незаконним та скасування розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації № 18 - р від 04.02.2013 р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» в адміністративних межах Маршинської, Динівецької, Строїнської сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів».

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суд від 11.03.2013 р. вказану заяву повернуто позивачу.

Новоселицькою районною державною адміністрацією подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважала позовні вимоги необґрунтованими та просила суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те що, спірне розпорядження прийнято правомірно та в межах закону.

Маршинецькою сільською радою подано письмові заперечення проти позову, в яких просила в задоволенні позову відмовити повністю. Вважала, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.

В судовому засіданні представник Маршинецької сільської ради просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 07.02.2013 р. до участі у справі залучено Свято-Вознесенський чоловічий монастир «Банчени», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів подано письмові заперечення проти позову, в яких просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. В обґрунтування вказувала, що передача третій особі в оренду водного об'єкту є правомірною, оскільки на момент винесення Новоселицькою районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження, Свято-Вознесенський чоловічий монастир «Банчени» на підставі договору оренди від 01.03.2012 р. був користувачем гідротехнічної споруди-дамби, що належить територіальній громаді с. Маршинці Новоселицького району Чернівецької області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів в судове засідання призначене на 11.03.2013 р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття без поважних причин представника третьої особи в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.03.2013 р., занесеною до журналу судового засідання, залучено до участі у справі Динівецьку сільську раду, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Зазначав, що оскаржуваними рішеннями Маршинецької сільської ради незаконно передано Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» в оренду водний об'єкт, оскільки останній розташований в межах с. Динівці та с. Строїнці.

11.03.2013 р. в судовому засіданні, за ініціативою позивача, було заслухано консультації спеціаліста - заступника начальника відділу Держземагенства у Новоселицькому районі Костюка В.І.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.02.2012 р. Маршинецькою сільською радою ІХ сесією VI скликання прийнято рішення 5.1-9/12 «Про надання в орендне користування гідротехнічної споруди біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту», яким надано в оренду гідротехнічну споруду біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту строком на 49 років (Т.1 а.с. 60).

29.02.2012 р. Маршинецькою сільською радою ІХ сесією VI скликання прийнято рішення № 5.30-9/12 «Про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени», що знаходиться в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту», яким погоджено надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки орієнтованою площею 3 га в оренду строком на 49 років для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени», яка знаходиться біля ставка с. Строїнці та с. Динівці в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту» (Т.1 а.с. 59, 145).

01.03.2012 р. між Маршинецькою сільською радою (орендодавець) та Свято-Вознесенським чоловічим монастирем «Банчени» (орендар) укладено договір оренди гідротехнічної споруди (ГТС) на умовах якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування гідроспоруду, що знаходиться на території с. Маршинці, за межами населеного пункту строком на 49 років, з 01.03.2012 р. до 28.02.2061 р. (Т.2 а.с. 14-17).

Судом встановлено, що Свято-Вознесенським чоловічим монастирем «Банчени» подано заяву до Новоселицької районної державної адміністрації, зареєстровану 25.06.2012 р. за вх. № 33/306 із проханням надати дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок водного об'єкту площею 48 га в оренду строком на 49 років для риборозведення, що знаходяться в адміністративних межах Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами населених пунктів (Т.2 а.с. 3).

29.08.2012 р. комісією з розгляду питання, щодо надання водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в Новоселицькому районі прийнято рішення, яким рекомендовано голові Новоселицької районної державної адміністрації надати дозвіл на оренду водного об'єкту, який знаходиться межах Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів, про що складено протокол № 1 (Т. 1 а.с. 231).

Враховуючи договір оренди гідротехнічної споруди від 01.03.2012 р. та рекомендації районної комісії з розгляду питань, щодо надання водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду в Новоселицькому районі (протокол № 1 від 29.08.2012 р.), 06.09.2012 р. Новоселицькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження «Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів» (Т. 1 а.с. 63).

Вказаним розпорядженням надано Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» в оренду водний об'єкт для рибогосподарських потреб орієнтовною площею 48 га водного дзеркала з уточненням площі згідно водогосподарського паспорта строком на 25 років. Водночас було рекомендовано Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» виготовити водогосподарський паспорт та розробити правила експлуатації водним об'єктом і представити проект договору оренди водного об'єкту, погоджений з Дністровсько-Прутським басейновим управлінням водних ресурсів та державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області, для підписання в районну державну адміністрацію.

Вважаючи рішення Маршинецької сільської ради та Новоселицької районної державної адміністрації протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. При цьому, посилаючись на положення ч. 1 ст. 21 КАС України вказував, що заявлені вимоги пов'язані між собою та підлягають розгляду в окружному адміністративному суді.

Також судом встановлено, що на замовлення Свято-Вознесенського чоловічого монастиря «Банчени», проектною групою Сторожинецького міжрайонного управління водного господарства виготовлено водогосподарський паспорт та правила експлуатації ставу на території Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад Новоселицького району Чернівецької області терміном дії з 10.2012 р. по 10.2017 р. (Т. 1 а.с. 173-180, 180-184).

29.11.2012 р. між Новоселицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Свято-Вознесенським чоловічим монастирем «Банчени» (орендар) укладено договір оренди водного об'єкта № 71, на умовах якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду водний об'єкт на території Маршинецької сільської ради, Динівецької сільської ради, Строїнської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області загальним об'ємом 221,48 тис. куб. м. води, площа водного дзеркала при нормальному підпірному рівні 21,78 га, строком на 25 років (Т.2 а.с. 158-160).

21.12.2012 р. державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області видано дозвіл № 255070 на спеціальне водокористування ставу орендаря Свято-Вознесенського чоловічого монастиря «Банчени» терміном дії з 21.12.2012 р. по 31.12.2015 р. (Т.2 а.с. 162-165).

Крім того, судом встановлено, що 04.02.2013 р. Новоселицькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 18 - р «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» в адміністративних межах Маршинської, Диновецької, Строїнської сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів», яким надано Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду для товарного риборозведення та сінокосіння орієнтовною площею 48 га в адміністративних межах Маршинської, Динівецької, Строїнської сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів (Т.2 а.с. 19).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів.

Стосовно заявлених вимог до Маршинецької сільської ради, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що згідно акту польового обстеження і погодження меж території Маршинської сільської Ради народних депутатів Новоселицького району Чернівецької області від 30.12.1991 р. проведено польове обстеження межі території Маршинської сільської ради по границі з Строїнською сільською радою. Межа між вказаними сільським радами проходить з південного заходу на північний захід, протяжністю - 5,6 км, вздовж складу мінеральних добрив, лісу площею 2.0 га, створеного на землях Маршинської сільської ради, вздовж польової дороги шириною 5,0 м, по границі ставу, по дамбі, створених на землях Маршинської сільської ради (Т.2 а.с. 209).

Відповідно до акту польового обстеження і погодження меж території Строїнської сільської Ради народних депутатів Новоселицького району Чернівецької області від 30.12.1991 р., комісією проведено польове обстеження межі території Строїнської сільської ради по границі з Маршинською сільською радою. Межа між вказаними сільським радами проходить з південного заходу на північний захід, протяжністю - 5,6 км, вздовж складу мінеральних добрив, лісу площею 2.0 га, створеного на землях Маршинської сільської ради, вздовж польової дороги шириною 5,0 м, по границі ставу, по дамбі, створених на землях Маршинської сільської ради (Т.2 а.с. 210).

З акту польового обстеження і погодження меж території Диновецької сільської Ради народних депутатів Новоселицького району Чернівецької області від 30.12.1991 р. видно, що комісією проведено польове обстеження межі території Диновецької сільської ради по границі з Рингацькою сільською радою. Межа між вказаними сільським радами проходить з півдня на північний схід протяжністю 9,3 км, з них: 2,2 км по струмку, а 7,1 км по суходолу (Т.2 а.с. 211).

Рішенням Новоселицької районної Ради народних депутатів Х сесії ХХІ скликання від 31.03.1992 р. «Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських Рад народних депутатів» затверджено розроблені проекти формування територій і встановлення меж сільських Рад народних депутатів, в т.ч. Маршинської сільської Ради народних депутатів на площі 3265,0 га, Строїнської сільської Ради народних депутатів на площі 1617,3 га та Диновецької сільської Ради народних депутатів на площі 3017,6 га (Т.2 а.с. 207-208).

Знаходження гідротехнічної споруди (дамби) на території Маршинської сільської ради також підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами проекту встановлення меж сільського населеного пункту Маршинці Маршинецької сільської ради.

15.08.2011 р. комісією у складі голови Маршинецької сільської ради, землеміра, головного бухгалтера, секретаря сільської ради та депутата сільської ради складено акт про оприбуткування гідротехнічної споруди (дамби) вартістю 128516,00 грн. (Т.2 а.с. 25).

28.09.2011 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_10, на підставі замовлення Маршинецької сільської ради, складено звіт про незалежну оцінку вартості гідротехнічної споруди штучного водосховища з місцем розташування за межами населеного пункту с. Маршинці, Новоселицького району, Чернівецької області. Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності вартість гідротехнічної споруди (дамби) станом на 28.09.2011 р., з урахуванням ПДВ, визначено в сумі 128516,00 грн. (Т.2 а.с. 55-80, 81-82).

Представник Маршинської сільської ради стверджував та підтверджується дослідженою в судовому засіданні оборотною відомістю по основним засобам на 2010-2012 р.р., гідротехнічна споруда (дамба) знаходиться на балансі Маршинської сільської ради.

Згідно ст.ст. 759 та 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Оскільки Маршинецькою сільською радою гідротехнічну споруду (дамбу) оприбутковано на баланс ради як майно, що належить до комунальної власності, суд вважає, що остання була наділена повноваженнями щодо її розпорядження, в т.ч. надання в оренду.

Доказів оприбуткування вказаної гідротехнічної споруди (дамки) на баланс Динівецької сільської ради чи набуття права власності на неї представник третьої особи Динівецької сільської ради під час судового розгляду не надав, мотивуючи їх відсутністю.

Повноваження сільських рад щодо управління комунальною власністю врегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 цього Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в т.ч. управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення № 5.1-9/12 від 29.02.2012 р. «Про надання в оренду гідротехнічної споруди біля ставка с. Динівці та с. Строїнці в адміністративних межах с. Маршинці за межами населеного пункту» прийняте Маршинецькою сільською радою в межах повноважень передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Доводи позивача щодо відсутності документальної приналежності Маршинецької сільської ради до господарювання на ставку, включаючи гідротехнічну споруду (дамбу), суд вважає безпідставними, оскільки це спростовується матеріалами справи та встановленими по справі обставинами.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Маршинецької сільської ради № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. «Про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени», що знаходиться в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту», суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 3 цієї статті Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як видно із матеріалів справи, за результатами розгляду заяви Свято-Вознесенського чоловічого монастиря «Банчени» про погодження надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування гідротехнічної споруди (дамби) Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени», оскаржуваним рішенням № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. погоджено надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки орієнтованою площею 3 га в оренду строком на 49 років для обслуговування гідротехнічної споруди - дамби Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени», яка знаходиться біля ставка с. Строїнці та с. Динівці в адміністративних межах Маршинецької сільської ради за межами населеного пункту».

Таким чином суд вважає, що оскаржуване рішення № 5.30-9/12 від 29.02.2012 р. прийнято Маршинською сільською радою в межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений Земельним кодексом України, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Не підлягає, на думку суду, задоволенню також вимога позивача про визнати незаконним та скасування розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації від 06.09.2012 р. «Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів», з таких міркувань.

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Стаття 17 Земельного кодексу України передбачає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування врегульовано ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 3 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Перехідними положеннями Земельного кодексу України (п.12) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у спірних правовідносинах повноваження щодо розпорядження землями Маршинецької, Динівецької та Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів віднесено до компетенції Новоселицької районної державної адміністрації.

Згідно ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування, передача в оренду земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, в т.ч. у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Стаття 796 Цивільного кодексу передбачає, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Пунктом 2.1. Тимчасового порядку надання в оренду земельних ділянок з розташованих на них водними об'єктами та гідроспорудами (майном), затвердженого рішенням 10-ї сесією Чернівецької обласної ради VI скликання від 31.05.2012 р. № 52-10/12 встановлено, що водні об'єкти надаються в оренду тим юридичним та фізичним особам, які набули в установленому законодавством порядку правом користування відповідними гідротехнічними спорудами (Т.1 а.с. 72-74, 75-76).

Оскільки Свято-Вознесенський чоловічий монастир «Банчени» на підставі договору оренди від 01.03.2012 р. був користувачем гідротехнічної споруди (дамби), яка належить територіальній громаді Маршинської сільської ради, суд вважає, що оскаржуване розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації № 305-р від 06.09.2012 р. «Про передачу Свято-Вознесенському чоловічому монастирю водного об'єкту в оренду в адміністративних межах Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів» видано правомірно, відтак позовна вимога позивача про його скасування не підлягає задоволенню.

Доводи позивача щодо ненадання йому рішення про відмову в наданні водного об'єкту в оренду, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

За результатами розгляду звернення позивача від 11.07.2012 р. про надання дозволу на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки водного об'єкту площею 36 га в адміністративних межах Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів, Новоселицькою районною державною адміністрацією 06.08.2012 р. надано відповідь.

Як вбачається з вказаної відповіді, дане клопотання розглянуто на засіданні районної постійної комісії з питань реалізації районною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин 31.07.2012 р. Позивачу роз'яснено, що позитивне вирішення даного клопотання неможливе в зв'язку із відсутністю в наданому позивачем пакетів документів, які передбачені Тимчасовим порядком надання в оренду земельних ділянок розташованих на них водних об'єктами та гідроспорудами (майном), який затверджено 10 сесією Чернівецької обласної ради 31.05.2012 р. (Т.1 а.с. 62).

30.08.2012 р. позивач звернувся до Новоселицької районної державної адміністрації з заявою про укладення з ним договору оренди земельної ділянки водного фонду ставу та гідротехнічної споруди дамби розташованих на межі сіл Строїнці-Динівці-Маршинці Новоселицького району загальною площею 36 га терміном на 49 років (Т.1 а.с. 232).

Розглянувши подану позивачем заяву, 27.09.2012 р. Новоселицькою районною державною адміністрацією надано відповідь про те, що Маршинською сільською радою гідротехнічна споруда ставка надана в оренду Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» (договір від 01.03.2012 р.), а розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації від 06.09.2012 р. №305-р водний об'єкт орієнтовною площею 48 га було надано в оренду Свято-Вознесенському чоловічому монастирю «Банчени» строком на 25 років (Т.1 а.с. 232 на звороті).

19.12.2012 р. Новоселицькою районною державною адміністрацією, за результатами розгляду заяви позивача від 28.11.20212 р. про продовження (надання) ставка в оренду, який знаходиться на території Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів, надано відповідь про неможливість прийняття розпорядження про надання в оренду ставу в зв'язку із поданням неповного пакету документів. Посилаючись на п. 2.1. Тимчасового порядку надання в оренду земельних ділянок розташованих на них водних об'єктами та гідроспорудами (майном), затверджено 10 сесією Чернівецької обласної ради від 31.05.2012 р., відповідач вказав, що позивачем на розгляд комісії не було надано відповідного договору на оренду гідротехнічної споруди (Т.1 а.с. 67).

Під час судового розгляду позивач не надав суду доказів оскарження в судовому порядку дій та рішень Новоселицької районної державної адміністрації щодо відмови в наданні в оренду ставу, який знаходиться на території Маршинецької, Диновецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів.

Не заслуговують уваги, на думку суду, також доводи позивача щодо належного користування гідротехнічною спорудою (дамбою) та ставом на території Маршинецької, Динівецької, Строїнецької сільських рад за межами вищевказаних населених пунктів, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Чернівецької області головного управління Держкомзему у Чернівецькій області 18.11.2011 р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт (Т.1 а.с. 112).

За результатами перевірки встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 використовує землі водного фонду за межами населеного пункту в адміністративних межах Строїнецької, Динівецької та Маршинецької сільських рад, орієнтовною площею 49 га, без правовстановлюючих документів.

06.04.2012 р. комісією в складі працівників відділу оперативного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сіль сільського господарства в Чернівецькій області, відділу з питань надзвичайних ситуацій Новоселицької районної державної адміністрації та відділу водних ресурсів та обліку використання вод Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів, проведено обстеження ставу площею 38 га, розташованого на територіях Строїнської, Динівецької та Маршинською сільських рад Новоселицького району, який знаходився у користуванні у приватного підприємця ОСОБА_1, щодо технічного стану, про що складено акт обстеження (Т.1 а.с. 114).

В результаті обстеження встановлено, що у користувача водного об'єкту (позивача) відсутні правопосвідчуючі документи (договір оренди на земельну ділянку водного фонду, дозвіл на спеціальне водокористування). Водний об'єкт знаходиться у незадовільному стані. Верховий (мокрий) відкос греблі покритий деревною рослинністю. На окремих його ділянках бетонне плиточне покриття порушене (тріщини та підмив). На водоскидній споруді відсутній механізм регулювання рівня води, що не дає можливість своєчасно понижувати його під час паводків. Аварійний водопропускний канал перебуває у запущеному стані.

За результатами обстеження, з метою безпечної експлуатації водного об'єкту, комісією запропоновано Новоселицькій районній державній адміністрації привести його до належного стану.

Із довідки відділу Держземагенства у Новоселицькому районі від 21.02.2013 р. № 718 видно, що згідно облікових даних відділу відомості щодо проведення державної реєстрації договору оренди між Маршинецькою, Динівецькою та Строїнецькою сільськими радами та ОСОБА_1 відсутні.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачами.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність своїх рішень.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідачів - суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 15 березня 2013 р.

Суддя В.К. Левицький