Ухвала суду № 29963996, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ К-2014/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 06.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 49/43А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інаква Віта»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інаква Віта»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 06.12.2008 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 постанову Господарського суду м. Києва від 06.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 06.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 01.01.2005 та складено акт № 42/23-11-30180160 від 13.06.2005р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження скоригованого валового доходу за 2 -4 кв. 2003р. -2004р. на суму 83110,0 в т.ч. по періодам: З кв. 2003р. -24393,8 грн., 4 кв. 2003р. -58716,2 грн., 2 кв. 2004р. -4316,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000792311/0 від 15.06.20005, яким позивачу, відповідно до пп. 5.3.9, п. 5.10 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок визначення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48649,50 грн., з яких 32433,00 грн. -основного платежу та 16216,50 грн. -за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно наданих підприємством первинних документів за 2004р., позивачем здійснено експорт товарів за межі митної території України в 2003р. на суму 314 645 грн. При порівнянні обсягів продажу Декларації по податку на додану вартість рядок 1 з скоригованим валовим доходом Декларації про прибуток р. 03 за 2003р. було встановлено, що скоригований валовий дохід з урахуванням експорту товарів за межі митної території України менший ніж обсяг продажу, який відображений в декларації з податку на додану вартість на суму 83110,0 грн. Обсяг продажу товарів згідно Декларації з податку на додану вартість співставлений з даними книги продажу товарів (робіт, послуг), вантажно -митних декларацій, РАМ «Митниця»та банківськими виписками.

До складу валового доходу не включено обсяг продажу операцій що звільнені від оподаткування, а саме експорт товарів в сумі 83110 грн., згідно вантажної митної декларації від 28.07.2003 у розмірі 24393,8 грн., одержувач -товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Льт Групп»та від 18.11.2003 у розмірі 58716,2 грн., одержувач -Національний дослідний центр.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про Крім порушення позивачем вимог п. 5.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: неправомірно проведено коригування (зменшення) валового доходу (р. 3) в Декларації про прибуток підприємств за 2004 рік на суму 4316,0 грн.

Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.01.2004р. № 7 виданого ПВНП «Нікотерм»коригування проведено на суму 771 грн., у т.ч. ПДВ на суму 128,5 грн.

В декларації про прибуток підприємства поданої відповідачу за 2004р. підприємством проведено коригування валового доходу на суму 4958,0 грн., замість 642,5 грн., крім того податок на додану вартість на суму 128,5 грн.

Згідно первинних документів за період з 01.04.2003 по 01.01.2004 та згідно наданих підприємством первинних документів за 2004р., перевіркою правильності визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань за 2-4 кв. 2003 -2004 рр. встановлено завищення сум амортизаційних відрахувань у розмірі 27700,0 грн.

Підприємство не надано до перевірки перелік основних засобів та нематеріальних активів, які обліковуються на балансі підприємства та на які за перевіряємий період нараховувалась амортизація. Інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів за перевіряємий період на підприємстві не проводилась.

За таких обставин відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством без підтверджуючих документів визначено та нараховано амортизацію на відновлення основних фондів та нематеріальних активів та включено в Декларацію про прибуток підприємства за 2003 рік в сумі 25000,0 грн. та 2004 рік в сумі 2700,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що складські приміщення позивач використовував згідно договору оренди з закритим акціонерним товариством «Укренергопром». Транспортування товару здійснювалось згідно договору -доручення з товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Т. -Р.Е.Й.Л»про надання транспортно -експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 4. 1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

До валового доходу відносяться зокрема загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що протягом 2003 року позивач здійснив експорт товарів на загальну суму 485 298,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, здійснення експортних операцій по вантажним митним деклараціям від 28.07.2003 на суму 24939,80 грн. та від 18.11.2003 на суму 58716,20 грн., документально не підтверджуються, оскільки сума 127963,20 грн. по вантажним митним деклараціям від 28.07.2003 та сума 58716,20 грн. по вантажній митній декларації від 18.11.2003 включені до складу валового доходу в декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2003р.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що оскільки сума 58716,20 грн., включена до складу валового доходу у 3 кв. 2003р. по першій з подій -по даті зарахування грошових коштів, то висновки відповідача про заниження валового доходу на суму 83110,00 грн. є неправомірними.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно декларації про прибуток позивача, сума коригування валового доходу складає 44700 грн., яка складається з наступних сум: накладна на повернення товарів № ЕК 000001 від 09.02.2004 на суму 943,22 грн., у т.ч. ПДВ 157,20 грн.; накладна на повернення товарів № УЛ 000003 від 05.04.2004 на суму 46602,00 грн., у т.ч. ПДВ 7767,00 грн.; повернення грошових коштів товариству з обмеженою відповідальністю "ШКАШТЕРМ" 14.04.2004 за банківською випискою на суму 771,00 грн., у т.ч. ПДВ 128,50 грн.; накладна на продаж основних засобів № ІВ 04/02-0 від 04.02.2004 на суму 5325,85 грн., у т.ч. ПДВ 887,64 грн. Всього на загальну суму без ПДВ 44701,73 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що коригування валового доходу на 44700 грн. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, і відповідно позивачем не було порушено вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 06.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 49/43А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 06.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі №49/43А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко