Постанова № 29963879, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. справа № 1170/2а-4766/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград», Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі №1170/2а-4766/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»11 листопада 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції згідно якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 07.11.2011 року №0001402360.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001402360 від 07.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 162 415,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 497,00 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 650,00 грн. У задоволенні позову в інший частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем безпідставно винесене податкове повідомлення рішення від 07.11.2011 року №0001402360 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 36 650,00 грн., оскільки факт придбання позивачем у ФОП ОСОБА_1 послуг на підставі договорів субпідряду № 18 та суборенди № 7 підтверджується належними первинними документами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме п.198.3, п.198.6, п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України та норм процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає повному задоволенню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційних скарг, що відповідачем на підставі наказу № 3041 від 13.10.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Потенца»за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року; ТОВ «Євросвіт»за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року; ПП «Зітекс»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, про що складений акт перевірки від 21.10.2011 року за №115/23-6/36584833 (а.с.134-152).

У вказаному акті перевірки відповідачем зазначено про відсутність придбання товарів/послуг) та укладення угод позивачем без мети настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо придбання ТОВ «АПС-Кіровоград»товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Відповідач посилаючись на п.1,п.5 ст.203, п. 1,п.2 ст.215, п.1. ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650 ст.655,ст. 658, ст.662 ЦК України, дійшов висновку про те, що вчинені позивачем правочини з зазначеними контрагентами у зазначений в акті період є нікчемними, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Також відповідач посилається на порушення позивачем п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року та Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, всього у сумі 162 415,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 1 983,00 грн., за січень 2011 року в сумі 1 932,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 297 00,00 грн., за червень 2011 року в сумі 128 800,00 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011року, з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року встановлено його завищення всього в сумі 162 415,00 грн.: в частині взаємовідносин з ПП «Потенца»в сумі 27 763,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 27 763,00 грн.; в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»в сумі 3 915,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 1 983,00 грн.; за січень 2011 року в сумі 1 932,00 грн.; в частині взаємовідносин з ПП «Зітекс»в сумі 1 937,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 1 937,00 грн.; в частині взаємовідносин з ПП «Потенца»в сумі 27 763,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 27 763,00 грн.; в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 в сумі 128 800,00 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 128 800,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001402360 від 07.11.2011 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання в розмірі 162 415,00 грн. основного платежу та 497,00 грн. штрафних санкцій (а.с.16).

Оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2011 року №0001402360 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією позивача, висновок податкового органу щодо відсутності поставок товарів та укладення угод позивачем без мети настання реальних наслідків по господарським операціям за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо придбання ТОВ «АПС-Кіровоград»товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, всього у сумі 162 415,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 1 983,00 грн., за січень 2011 року в сумі 1 932,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 29 700,00 грн., за червень 2011 року в сумі 128 800,00 грн. є необґрунтованим оскільки настання реальних правових наслідків правочинів вчинених позивачем з зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності підтверджується належними документами.

Згідно позиції відповідача у ПП «Зітекс»та ПП «Потенца»відсутні необхідні трудові ресурси, транспортні засоби, торгівельне обладнання та інші основні фонди; ТОВ «Євросвіт»за період з 01.01.2010 року по 30.07.2011 року надало відповідь відповідачу з відмовою надати документи, що підтверджують взаємовідносини з позивачам, а за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1., та як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що підприємства-постачальники здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З зазначеними висновками в частині взаємовідносин позивача з ПП «Зітекс», ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт»та частково з ФОП ОСОБА_1. суд першої інстанції погодився.

Така позиція суду першої інстанції видається колегії суддів помилковою в силу наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі -Закон № 168/97-ВР), в редакції, на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97 - ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинним законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено.

1). Відповідно до договору поставки №63 від 15.04.2011 року ТОВ «АПС-Кіровоград»придбало у ПП «Потенца»обладнання для монтажу протипожежних систем (пристрої та матеріали для їх кріплення) (а.с.17). У зв'язку з чим ПП «Потенца»виписано рахунок-фактуру № СФ-11 від 15.04.2011 року на загальну суму 60 769, 60 грн. (а.с.112-113), видаткову накладну № РН-0000011 від 15.04.2011 року на загальну суму 60 769,60 грн., ПДВ в розмірі 10 128,27 грн. (а.с.18-19), податкову накладну № 61 від 15.04.2011 року на суму 60 769,60 грн. в.т.ч. ПДВ в розмірі 10 128,27 грн. (а.с.109-111).

01.04.2011 року між ТОВ «АПС-Кіровоград»та ПП «Потенца»укладено договір про надання послуг № 75, відповідно до якого ПП «Потенца»зобов'язалось виконати роботи з розробки розділу проекту на монтаж систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення (а.с.61).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: податкової накладної від 29.04.2011 року № 62 на загальну суму 105 810,4 грн. в том числі ПДВ в сумі 17 635,07 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.62), квитанцій (а.с.118-127) свідчать про фактичне виконання спірних договорів та реальність господарських операцій за цими договорами, укладеними між позивачем та ПП «Потенца».

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій за договором №63 від 15.04.2011 року та договором № 75 від 01.04.2011 року укладеним позивачем з ПП «Потенца».

Посилання суду першої інстанції на відсутність оплати за зазначеними договорами, як на підставу для визнання цих господарських операцій безтоварними є необґрунтованими, оскільки пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу…. Таким чином оплата послуг не є єдиною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

2) 01.01.2011 року та 01.06.2010 року між ТОВ «АПС Кіровоград»та ТОВ «Євросвіт»укладено договори на перевезення пасажиро-вантажним транспортом № 28 (а.с.21) та без номеру (а.с.24).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 року до договору № 28 (а.с.22) та до договору без номеру акту № 0155 (а.с.23); податкової накладної № 535 від 31.12.2010 року, відповідно до якої сума ПДВ становить 1 982,60 грн. (а.с.107); рахунку-фактури № 535 від 31.12.2010 року на загальну суму 11 895,60 грн. (а.с.108), свідчать про фактичне виконання спірних договорів укладеними між позивачем та ТОВ «Євросвіт»та реальність господарських операцій за цими договорами.

Враховуючи зазначені обставини колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій за спірними договорами які укладені позивачем з ТОВ «Євросвіт», тому висновки суду першої інстанції щодо безтоварності зазначених господарських операцій є необґрунтованим.

3). 01.03.2011 року між ТОВ «АПС Кіровоград»та ПП «Зітекс»укладено договір на перевезення пасажиро-вантажним транспортом (а.с.25).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту №ОУ здачі-прийняття (надання послуг) за квітень 2011 року (а.с.26); рахунок-фактури № СФ-23 від 29.04.2011 року (а.с.115), податкова накладна № 60 від 29.04.2011 року (а.с.114) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором, укладеним між позивачем та ПП Зітекс». Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено безтоварність господарської операції за зазначеним договором.

Посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту, так як факт надання послуг по перевезенню пасажиро-вантажним транспортом не підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не зазначено якими саме належними документами повинен був позивач довести факт отримання послуг з перевезення.

4). 01.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг №19, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась виконати роботи з розробки розділу проекту на монтаж систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення у разі їх виникнення на об'єктах замовників (а.с.27).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту №ОУ-14 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року (а.с.28); податкової накладної № 14 від 30.06.2011 року (а.с.100), рахуноку-фактури №СФ-14 від 30.06.2011 року (а.с.99) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

01.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір субпідряду з технічного обслуговування системи передавання тривожних сповіщень (а.с.29-30), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1. надавались послуги з обслуговування систем передавання тривожних сповіщень.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту №ОУ-12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року (а.с.31); рахунку-фактура № СФ-12 від 30.06.2011 року (а.с.97), податкової накладної № 12 від 30.06.2011 року (а.с.98), банківських виписок по рахунку ТОВ «АПС-Кіровоград»на суму 200 238,98 грн., з яких ПДВ 33 373,16 (а.с.129-131) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

08.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 37 технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (а.с.43).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту №ОУ-7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року (ПДВ 424,00 грн.) (а.с.45); рахунку-фактури № СФ-7 (ПДВ 1206,67 грн.) (а.с.105), податкової накладної №7 від 08.06.2011 року (ПДВ 1206,67 грн.) (а.с.106) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

01.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір суборенди № 7, за яким ФОП ОСОБА_1 передає, а позивач приймає у тимчасове строкове оплатне користування відокремлену частину житлового приміщення (а.с.46,47).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту прийому-передачі (а.с.47 на звороті), акту № ОУ-11 здачі-прийняття робіт (а.с.48), податкової накладної № 11 від 30.06.2011 року (а.с.96), рахунку-фактури № СФ-11 від 30.06.2011 року (а.с.95), документів що підтверджують оплату наданих послуг (а.с.128) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

01.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 22, за яким ФОП ОСОБА_1. зобов'язалась виконати роботи з розробки аналітичного плану з ліквідації аварійної ситуації людей у разі їх виникнення.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту ОУ-15 здачі-прийняття робіт від 30.06.2011 року (ПДВ 12 355,00 грн.) (а.с.50), документів що підтверджують оплату наданих послуги (а.с.128) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

10.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 53, за яким ФОП ОСОБА_1. поставило позивачу канцелярські товари (а.с.51).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: видаткової накладної № РН-8 від 10.06.2011 року на загальну суму 18244 грн., в тому числі ПДВ 3 040,67 грн. (а.с. 52), рахунку-фактури № СФ-8 від 10.06.2011 року (а.с.94), податкової накладної № 8 від 10.06.2011 року (а.с.93) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

03.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 48/5, відповідно до якого позивач отримав обладнання для монтажу протипожежних систем (а.с.53).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: видаткової накладної №РН-4 від 03.06.2011 року на загальну суму 117 000,00 грн., в тому числі ПДВ 19 500,00 грн. (а.с.54), рахунку-фактури №4 від 03.06.2011 року (а.с.92), податкової накладної № 4 від 03.06.2011 року (а.с.91), свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

03.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 30, за яким ФОП ОСОБА_1 поставило позивачу вогнегасники та матеріали для їх технічного обслуговування (а.с.55).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме видаткової накладної №РН-3 від 03.06.2011 року на загальну суму 22 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 666,67 грн. (а.с.56), рахунку-фактури № СФ-3 від 03.06.2011 року (а.с.102), податкової накладної № 3 від 03.06.2011 року (а.с.101) свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

02.06.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 39, за яким ФОП ОСОБА_1. зобов'язалась виконувати допоміжні роботи для подальшого монтажу системи автоматичної пожежної сигналізації (а.с.58).

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: акту здачі-прийняття робіт від 30.06.2011 року (а.с.60), відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 54 210,50 грн., в тому числі ПДВ -9 035,08 грн., податкової накладної №10 від 25.06.2011 року (ПДВ 13 249,82 грн.) (а.с.117), рахунку-фактури №СФ-10 від 30.06.2011 року (а.с.116), видаткової накладної №РН-91 від 17.06.2011 року на загальну суму 52 940,79 грн., в тому числі ПДВ 8 823,47 грн. (а.с.57), рахунку фактури № СФ-9 від 17.06.2011 року на загальну суму 89 891,01 грн., в тому числі ПДВ 14 981,84 грн. та податкової накладної № 9 від 17.06.2011 року на загальну суму 89 891,01 грн., в тому числі ПДВ 14 981,84 грн. свідчать про фактичне виконання спірного договору та реальність господарської операції за цим договором.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_1, а саме договором №18 субпідряду від 01.06.2011 року (а.с.29-30) та договором суборенди № 7 від 01.06.2011 року (а.с.46-47), та не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безтоварності інших господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1, як таких, що не підтверджуються належними первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, оскільки судом першої інстанції не встановлено та не зазначено якими саме належними документами повинен був позивач довести факт реальності господарських операцій.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1

Дії позивача, який надав податкові накладні по спірним у справі операціях, не можна визнати неправомірними, якщо ці операції за умислом сторін, які її здійснили, не суперечать інтересам держави і не спрямована на ухилення від сплати податків та зборів, визначених законом.

Крім того позивачем придбано товари та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку враховуючи особливості діяльності позивача по наданню протипожежних послуг.

З приводу посилання відповідача на нікчемність правочинів вчинених між позивачем та ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1 через недоодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та з метою що суперечить моральним засадам суспільства колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України (в редакції, на час укладення позивачем договору з ТОВ «Євросвіт»01.06.2010 року) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 228 ЦК України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 1 статті 208 ГК України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) санкції встановлені вказаною статтею застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства, зазначені санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає що відповідачем не доведено обставин наявності умислу у сторін вказаного договору щодо укладання його з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України (в редакції, на час укладення позивачем інших договорів ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом частини 3 статті 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочинів, укладених позивачем із ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1, на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим Кодексом України визначено, що для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість постачальниками продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 3.04.1997 року (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин), платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 року по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 9.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених позивачем при придбанні товару/послуг.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів обставин, які свідчать про нікчемність зазначених правочинів вчинених між позивачем та ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Потенца», ТОВ «Євросвіт», ПП «Зітекс», ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту через порушення ч.5 ст.203,215, ч.2 ст.207 ЦК України, та норм податкового законодавства України спростовуються дослідженими в судовому процесі доказами.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволені позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначання податкового зобов'язання в сумі 126 262 грн. з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду в цій частині та прийняття нової постанови про задоволення позову у вказаній частині позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, апеляційну скаргу позивача -задовольнити. Постанову суду першої інстанції у справі №1170/2а-4766/11-в частині відмови у задоволені позову скасувати. Позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення в частині визначання податкового зобов'язання в сумі 126 262 грн. -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2011 року № 0001402360 в частині збільшення суми податкових зобов'язань у розмірі 126 262 грн.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції -задовольнити частково.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»-задовольнити. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі №1170/2а-4766/11-в частині відмови у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АПС-Кіровоград»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -в частині визначання податкового зобов'язання в сумі 126 262 грн. -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.11.2011 року № 0001402360 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 126 262 грн.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Рішення суду складено у повному обсязі -30 жовтня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко