Ухвала суду № 29963504, 05.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11526/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфербутик» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфербутик» до Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними дії Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України по проведенню дослідження фінансових операцій за участю товариства «Трансфербутик» при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів за договором від 13.07.2011 року №145-11-Б купівлі-продажу цінних паперів та за договором від 27.07.2011 року №151-11-Б, результати якого оформлено висновком від 07.05.2012 року №15/16-30/32531107; складанню висновку від 07.05.2012 року №15/16-30/32531107; складанню висновків у висновку від 07.05.2012 року №15/16-30/32531107.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.05.2012 року Державною податковою службою у місті Києві Державної податкової служби України проведено дослідження фінансових операцій позивача при здійсненні операцій з купівлі - продажу цінних паперів за договором від 13.07.2011 року №145-11-Б купівлі - продажу цінних паперів та договором від 27.07.2007 року № 151-11-Б купівлі - продажу цінних паперів; за наслідками дослідження було складено висновок №15/16-30/32531107 від 07.05.2012 року.

Документальним дослідженням фінансових операцій, проведених за договором купівлі - продажу цінних паперів від 13.07.2011 року №145-11-Б на виконання Разового представницького замовлення від 13.07.2011 року №084-33-11-Б до Договору №084-11-Б та за договором купівлі - продажу цінних паперів від 27.07.2011 року №151-11-Б на виконання Разового представницького замовлення від 27.07.2011 року №084/39-11-Б до договору №084-11-Б на брокерське представницьке обслуговування від 01.04.2011 року та на брокерське представницьке обслуговування від 01.04.2011 року, укладеним між ТОВ «Трансфербутик», громадянином ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3, встановлено, що операції, що проведені за участю ТОВ «Трансфербутик», відповідають критеріям сумнівності, регламентованим Положенням про порядок ведення банку даних про сумнівні фінансові операції, що затверджене наказом ДПА України від 17.11.2011 року №155 (п. 35 - операції з цінними паперами, про які з офіційних джерел відомо, що вони мають високій ризик бути використаними для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо дослідження фінансових операцій за його участю при здійснення купівлі продажу цінних паперів, складанню висновку від 07.05.2012 року №15/16-30/32531107 та складанню у ньому висновків звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 7 статті 10 зазначеного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують функції, зокрема, аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідно до положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинним на момент проведення дослідження, на відповідача було покладено обов'язок щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, з метою здійснення яких здійснюється аналіз причин і надається оцінка даним про факти порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти так і правові акти індивідуальної дії.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Як зазначив Конституційний Суд України, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію (пункт 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України).

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Колегія суддів вважає, що оскаржуваний висновок за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише відображає певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний висновок не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та, відповідно, не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного висновку також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегія суддів вважає, що для ухвалення правосудного судового рішення, яким суд поновлює чи в інший спосіб надає захист порушеним правам, свободам чи інтересам особи, повинні бути порушені права особи.

В даному випадку, як вірно зазначено судом першої інстанції, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення дослідження фінансових операцій позивача та оформлення результатів такого дослідження, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача. Як свідчать обставини справи, у спірному випадку рішення, яке породжує правові наслідки відносно позивача податковим органом не приймалось, доказів того, що висновки, що викладені в оскаржуваному висновку, порушують права позивача суду не подано, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфербутик» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 11.03.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.