Ухвала суду № 29960331, 07.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 р.Справа № 2а/1570/866/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Мрія-2» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року по справі за позовом ТОВ «Мрія-2» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

27 січня 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 31.12.2010 р. №0010922301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 894132грн. та №0010932301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 637930,50грн., мотивуючи його тим, що висновки акту перевірки є порушенням права позивача на свободу договору та вільне волевиявлення. Позивач посилається на реальність укладених угод, підтвердженість отримання виконаних послуг та їх оплати; підтвердженість використання отриманих послуг у господарській діяльності. Податковий кредит за перевіряємий період був сформований правомірно на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних. Позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених раніше.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засідання першої інстанції з адміністративним позовом не погодився та вважав його таким, що не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції своєю постановою від 06 лютого 2012 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Мрія-2» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовив в повному обсязі.

ТОВ «Мрія-2» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Мрія-2» посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.10.2010р. по 27.12.2010р. на підставі направлень від 21.10.2010р. №1400, №1648 від 07.12.2010р., виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області згідно із частиною п.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів проведена планова виїзна перевірка TOB "Мрія-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 27.12.2010р. №23-213/32895136 «Про результати планової виїзної перевірки TOB "МРІЯ-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р.».

В акті перевірки зазначено, що TOB "Мрія-2" порушено, у тому числі, 1) п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.1.22.1 п.1.22 та п.1.25 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 425287грн., 2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 596088грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 27.12.2010р. №23-213/32895136 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010р. №0010922301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 894132грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та №0010932301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 637930,50грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.1.22.1 п.1.22 та п.1.25 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

13.01.2011p. TOB "Мрія-2" до Державної податкової адміністрації Одеської області було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 31.12.2010р. №0010922301/0 та №0010932301/0, яка рішенням ДПА в Одеській області №1346/10/25-0007 від 18.01.2011р. залишена без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є необґрунтованими та не відповідають законодавству позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. TOB "Мрія-2" задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 6644219грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2009р. по 20.10.2010р. встановлено його завищення всього у сумі 417720грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 417720грн.

В акті перевірки зазначено та не заперечується позивачем, що до валового доходу віднесено кредиторську заборгованість у сумі 417720грн. по контрагентам ПП «Тіра-2007» у сумі 200000грн.; ТОВ «Еко-ПАК» у сумі 117720грн; ТОВ «Тандерон» у сумі 100000грн., яка утворилася при виконанні договорів про надання маркетингових послуг, консультаційних та інших послуг.

За період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. TOB "Мрія-2" задекларовано валові витрати у сумі 6444511грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. встановлено їх завищення всього у сумі 2118865грн.

В результаті встановлених в акті перевірки завищення валових доходів та валових витрат ДПІ зроблений висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 425287грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у періоді що перевірявся, були укладені угоди з наступними підприємствами: договір з ПП «Астерспец» від 30.01.2009р. № 4/01-У Про надання консультаційних послуг, на суму 83700грн.; договір з ПП «Астерспец» від 02.02.2009р. № 14/02 Про надання консультаційних послуг, на суму 182340грн.; договір з ПП «Астерспец» від 02.03.2009 р. № 17/03 Про надання консультаційних послуг, на суму 118260 грн.; договір з ПП «Фаітон» від 02.11.2009р. № 11/11 Про надання консультаційних послуг, на суму 1184282 грн.; договір з TOB «Артакс» від 01.07.2009 р. № 14-07/У Про надання консультаційних послуг, на суму 400000 грн.; договір з ПП «Тіра-2007» від 29.05.2009р. № 14/06-У Про надання консультаційних послуг, на суму 161202 грн.; договір з ПП «Бастіон Юг»від 02.04.2010 р. № 14/04 Про надання консультаційних послуг, на суму 465600грн.; договір з TOB «Атрія» від 01.06.2010 р. № 01/05-КУ Про надання консультаційних послуг, на суму 360000грн.; договір з TOB «Тандерон» № 41-У на комплексне фінансово - правове обслуговування на суму 229518грн.; угода з ФОП ОСОБА_5 3№05-10/БУ від 01.09.2010 на суму 80000 грн. (без ПДВ) про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку.

Всі вказані угоди позивача з його контрагентами мають предметом надання інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг та послуг з фінансово-правового обслуговування.

В підтвердження виконання вказаних угод позивачем надано копії актів здачі-прийняття виконаних робіт.

У якості опису виконаних робіт у вказаних актах зазначено про виконання робіт, пов'язаних з наданням консультаційно-інформаційних послуг в бухгалтерському та податковому обліку, маркетингових досліджень ринку оренди та продажу нерухомості, з наданням консультацій в сфері фінансово-господарської діяльності та в сфері правового обслуговування.

У зв'язку з виконанням укладених угод, контрагентами позивача були виписані йому податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період.

На виконання запиту податкового органу, в процесі розгляду скарги ТОВ «Мрія-2» надало до ДПА в Одеській області лист-відповідь №449 від 03.11.2010р., в якому зазначено, що будь-яких інших, крім наданих, первинних документів не існує.

Такі докази з'явились тільки в ході розгляду справи в адміністративному суді без наведення позивачем причин їх неподання податковим органам в ході перевірки та розгляду скарги в ДПА в Одеській області, на що обґрунтовано звертає увагу відповідач.

Позивачем на підтвердження фактичного надання послуг та їх пов'язаності з господарською діяльністю ТОВ «Мрія-2» надано письмову інформацію (консультації, роз'яснення та ін.), яка містить загальну інформацію по питанням певної проблематики, при цьому встановити належність цієї інформації безпосередньо до господарської діяльності ТОВ «Мрія-2» не уявляється можливим.

З вказаних письмових доказів неможливо встановити їх виконавця, з огляду на те, що вони засвідчені лише підписом бухгалтера ТОВ «Мрія-2» про отримання. Вказані документи не є належними доказами реальності виконання зазначених вище угод та пов'язаності здійснених витрат з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що формування валових витрат позивача за вказаними договорами з надання послуг здійснено на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Однак, зазначені акти не містять зміст та обсяг проведених господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій тощо. В той час, як п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Більша частина актів виконаних робіт взагалі не вказує на посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення (наприклад, акти виконаних робіт ТОВ «Арткас», ПП «Тіра-2007»).

Доказів використання послуг (робіт), отриманих позивачем від TOB «Арткас», TOB «Астерспец», ПП «Тіра-2007», TOB «Еко-Пак», TOB «Тандерон», ПП «Бастіон-Юг», ФОП ОСОБА_5 у власній господарській діяльності позивачем не надано.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно зі ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, у тому числі, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п.4.1.1); доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону). (п.п.4.1.4); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді (п.п.4.1.5); доходи з інших джерел (п.п.4.1.6).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.11.3 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Позивачем не надано документальних доказів, які б свідчили про зв'язок витрат позивача з придбання зазначених вище послуг з веденням його господарської діяльності, тобто письмових доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що ДПІ правомірно донарахувала податок на прибуток з відповідними штрафними санкціями оскарженим податковим повідомленням-рішенням №0010932301/0 від 31.12.2010р.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. ТОВ «Мрія-2» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1018094грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. встановлено його завищення в сумі 620413грн.

Підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 554814грн. слугували обставини описані вище щодо неповязаності придбаних позивачем послуг з власною господарською діяльністю та недоведення реальності виконання укладених з TOB «Арткас», TOB «Астерспец», ПП «Тіра-2007», TOB «Еко-Пак», TOB «Тандерон», ПП «Бастіон-Юг», ФОП ОСОБА_5 угод.

З акту перевірки вбачається - ТОВ «Мрія-2» до складу податкового кредиту у рядку 10.1 та відповідно у рядку 17 податкової Декларації з ПДВ за періоди, що перевіряються віднесено суми ПДВ, по податковим накладним попередніх звітних періодів (періодів, що перевірені попередньою плановою документальною перевіркою) на загальну суму 51599 грн., за податковими накладними від 01.11.2008р., від 22.12.2008р., від 11.12.2008р. та від 31.12.2008р., виписаними КП «Теплопостачання м. Одеса», ПП «Южінвестбуд», ВАТ "Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго». ТОВ «Мрія-2» не використало своє право на підтвердження суми податкового кредиту за червень 2009р. у сумі 51599грн. Позивачем не доведено пов'язаність сформованого податкового кредиту з придбанням послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, до складу податкового кредиту у грудні 2010р. було віднесено суму ПДВ у розмірі 14000грн. по податковій накладній від 29.01.2010р. №4/1468, виписану постачальником КП „Теплопостачання міста Одеси".

Ця частина висновків акту перевірки та їх обґрунтованість позивачем не оспорюється, будь-яких доводів проти них позовна заява та пояснення позивача не містять.

Є обґрунтованим висновок відповідача, що в ході перевірки ТОВ «Мрія-2» було занижено позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59088грн. та на законних підставах прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010р. №0010922301/0.

Відповідно до ч.1.3 та 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Під час проведення перевірки та розгляду справи позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси спиралась на обґрунтовані висновки акту перевірки від 27.12.2010р., а тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Мрія-2», - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року по справі за позовом ТОВ «Мрія-2» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан