Ухвала суду № 29958157, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/6318/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-1670/6318/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Агро""

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ"Лан-Агро" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 03.09.2012 року №0000472301/1316.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року по справі №2а-1670/6318/12 позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначає про незабезпечення судом першої інстанції повного та всебічного з'ясування обставин адміністративної справи та недотримання вимог ч.2 ст.9 КАС України, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 р. скасувати та прийнято нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Лан - Агро" зареєстровано Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області від 10.02.2000 року (ідентифікаційний код 30864047), перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від 03.09.2012 року №0000472301/1316 є акт Кременчуцької ОДПІ від 17.08.2012 року №3151/22-209/308664047, складений за результатом проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ"Лан-Агро" (код ЄДРПОУ 30864047) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р. (а.с.11-51).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п. 7.4, п.п.7.7.5, п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91317 грн.

03.09.2012 року з посиланням на даний акт Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472301/1316 яким, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114146,25 грн. в тому числі за основним платежем у сумі 91317,00 грн. та у розмірі 22829,25 грн. за штрафними санкціями) (а.с.9).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Лан - Агро" та ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" (індивідуальний податковий номер 363658904632, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100204100) (а.с.66) на підставі усної домовленості мали господарські відносини на підтвердження яких виписано податкову накладну № 122 від 17.03.2010 року на суму 3085,00 грн. та видаткову накладну № ТД - 00111 від 18.03.2010 року (а.с.121). Сума податкового кредиту по зазначеній податковій накладній була включена позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної) за березень 2010 року.

Дані правовідносини між двома юридичними особами відповідають вимогам ст.ст. 205, 206 ЦКУ відповідно до яких - правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Лан - Агро" - покупецем та ТОВ "Саміт Моторз Україна" (ЄДРПОУ 36259288) - продавцем укладено договір поставки № 7226/09/11 від 14.09.2011 року відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця транспортний засіб (автомобіль -Toyota Land Cruiser 150) за ціною з ПДВ 521851,00 грн. (а.с.114- 119). Пупктом 3.5 ст.3 даного договору передбачено, що право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання накладної.

Придбання вищезазначеного автомобіля підтверджується податковими накладними та видатковою накладною (а.с. 58-63). ТОВ "Лан - Агро" придбаний автиомобіль Toyota Land Cruiser 150 взято на баланс підприємства з 06 грудня 2012 року (а.с.122). На підтвердження використання в господарській діяльності підприємства придбаного транспортного засобу позивачем надано накази про відрядження та посвідчення про відрядження (а.с.167-217), подарожні листи службового легкового автомобіля (а.с.68 - 113).

Суд, оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, переконався , що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами. Правочини за формою та змістом не суперечать закону. Предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Сторони спірного правочину на момент укладання договорів та їх реалізації мали правовий статус платників ПДВ.

За таких обставин, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Судом з'ясовано, що фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 17.08.2012 року №3151/22-209/308664047 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ"Лан-Агро" вимог п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п. 7.4, п.п.7.7.5, п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України: по-перше, вчинення нікчемного правочину з ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" у період що перевірявся з неправомірним віднесенням по даній господарській операції до складу податкового кредиту з ПДВ суму 515,00 грн.; по-друге, податковим органом зроблено висновок, що куплений ТОВ"Лан-Агро" автомобіль у ТОВ "Саміт Моторз Україна", не використовується у господарській діяльності позивача, тому включення до складу податкового кредиту сплачений у ціні товару ПДВ є неправомірним.

Вплив на перший висновок пов'язаний з мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення позивачем норм податкового законодавства є виключно інформація акту №390/232/36365890 від 14.02.2012 року (а.с. 153-154) ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська перевірки ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, яким встановлено, що операції з купівлі - продажу з ПП "Контур Пак", на думку податкового органу не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Крім того, даним актом встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює діяльність ПП "Контур Пак". На підставі вищевикладено податковим органом зроблено висновок, що контрагент позивача ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договор позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ "Торговий дім "Вишевичі Агротехніка" не встановлено.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду,зокрема,у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.2.6. п.7.2. ст.7 цього Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Відповідно пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.1. ст.198 ПК України).

Правилами п.198.3. ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З системного аналізу наведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Оцінивши надані до матеріалів справи первинні документи за господарськими операціями за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Дані із акту перевірки вказують, що первинні документи за спірними господарськими операціями були надані фахівцям податкової інспекції, досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Окрім того, колегією суду взято до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням цих правил апеляційний суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-1670/6318/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.