Рішення № 29956822, 12.03.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22 - 2330 /2013р. Головуючий у І інстанції Дубаса В.А.

Доповідач Котула Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

При секретарі Чайці І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Київська виробнича компанія " Рапід" про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства " Київська виробнича компанія " Рапід" про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому позивачка посилалася на те , що перебувала в трудових відносинах з відповідачем . За увесь час роботи у відповідача вона мала 196 днів невикористаної відпустки, у зв'язку з тим, що в попередні роки вона не повністю використовувала відпустки.

26 червня 2012 року вона звернулася до відповідача з заявою про надання їй відпустки тривалістю 13 днів з 27 червня 2012 року по 09.07.2012 року з наступним звільненням у зв'язку з виходом на пенсію.

Така відпустка їй була надана, проте отримавши правову консультацію, вона змінила своє рішення і 05 липня 2012 року , тобто ще до дати звільнення вона подала відповідачу нову заяву про надання їй решти невикористаних відпусток з 10.07.2012 року тривалістю 183 дні та просила звільнити її в останній день відпустки.

Незважаючи на те , що були відсутні підстави до її звільнення з роботи наказом № 235-ВК від 26 червня 2012 року вона була звільнена з роботи з 09 липня 2012 року за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію.

Посилаючись на зазначені обставини , позивачка просила поновити її на роботу та зобов'язати відповідача внести зміни до п.2.2 наказу №235-ВК від 26.06.2012 року , якими надати їй відпустку тривалістю 183 дні та звільнити її у зв'язку з виходом на пенсію.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Київська виробнича компанія " Рапід" про поновлення на роботі відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову , оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та судом порушені вимоги матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити , представників відповідача Бойка Ю.А. та Варемеєва В.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволені позову , суд виходив з того , що відповідачем при звільненні позивачки не було порушено вимоги трудового законодавства.

Однак , з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до п.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка працювала у відповідача на посаді ведучого інженера .

26.06.2012 року вона подала заяву про надання їй щорічної відпустки з 27.03.2012 року по 09.07.2012 року з подальшим звільненням з роботи , у зв'язку з виходом на пенсію.( а.с.4)

05 липня 2012 року вона подала відповідачу нову заяву , в якій просила надати їй з 10 липня 2012 року невикористану відпустку за минулі роки з подальшим звільненням в зв'язку з виходом на пенсію і датою звільнення вважати останній день відпустки.

З наведеного випливає, що позивачка до закінчення строку попередження про звільнення за власним бажанням відізвала свою заяву від 26.06.2012 року.

Наказом № 235-ВК від 26.06.2012 року відповідач надав позивачці щорічну відпустку на 12 календарних днів в рахунок відпустки за період роботи з 02.01.2011 року по 02.01.2012 року і цим же наказом звільнив її за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.22)

Таким чином , отримавши заяву позивачки від 05.07.2012 року , якою вона відкликала попередню заяву та просила надати їй відпустку строком на 183 дні невикористаних відпусток за попередні роки і звільнити в останній день відпустки, тобто змінила дату, з якої просила її звільнити, відповідач разом з тим, наказ № 235-ВК від 26.06.2012 року не скасував, оскільки заява , яка слугувала підставою до його видання була відкликана , а відтак такий наказ не можна визнати законним , а тому вимоги позивачки про поновлення її на роботі підлягають задоволенню.

Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Положенням ст. 3 Закону України " Про відпустки" передбачено , що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

З наведеного випливає , що у разі звільнення працівникові за його бажанням може бути надано невикористану щорічну ( основну та додаткову) відпустку, а за невикористані відпустки за попередні роки при звільненні надається грошова компенсація.

За таких обставин, вимоги позивачки про зобов'язання відповідача надати їй невикористані відпустки за попередні місяці не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Київська виробнича компанія " Рапід " про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді ведучого інженера планово-аналітичного відділу Публічного акціонерного товариства " Київська виробнича компанія " Рапід" ( ЄДРПОУ 05475156) з 9 липня 2012 року .

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: