Рішення № 29956355, 06.03.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/751/13-ц

Провадження №2/210/859/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі сторін:

представника позивача:ОСОБА_1

відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 210/751/13-ц, провадження №2/210/859/13 за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», вказавши що вона, є матірю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, а батьком ОСОБА_5, який працював у Відповідача на посаді - складач потягів. 18 серпня 2010 року о 15 годині 58 хвилин на підприємстві Відповідача стався нещасний випадок, внаслідок якого батько дитини ОСОБА_5 загинув, про що складено відповідний акт про нещасний випадок за встановленою формою. Нещасний випадок визнаний таким, що повязаний з виробництвом. У звязку з нещасним випадком на виробництві, мати загиблого на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 2-860/11 присуджено компенсацію моральної шкоди у розмірі 70 000 гривень. Жінка з якою загиблий ОСОБА_5 фактично не проживав, ОСОБА_6 та син від другого шлюбу - Денис 2007р. н. отримали від Відповідача відповідну компенсацію їм була придбана окрема квартира приблизно вартістю 120 000 гривень. При цьому, син ОСОБА_7 та загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 не отримав нічого. ОСОБА_7 вважає, що дитина, яка лишилася без батька має також право на отримання моральної (нематеріальної) компенсації внаслідок спричинення моральної травми, повязаної з втратою батька.

В обґрунтування моральної шкоди, ОСОБА_7 зазначала, що син був дуже привязаний до свого батька, під час відсутності батька часто запитував про нього, чекав на його прихід. Після смерті батька вона не могла пояснити дитині чого він більше не побачить батька, як тепер малому хлопчику жити і нікого не називати батьком, не отримувати від батька подарунку на день народження або інші свята. Приблизно півроку після смерті батька син був дуже пригнічений, він погано спав, не хотів навідуватися до школи, часто питав про свого батька, намагався зрозуміти що таке смерть людини та які наслідки від цього будуть у його житті. Він одразу став наче більш дорослим, ніби відчувши що тепер він без батьківської підтримки. Але час від часу він плакав та пригадував загиблого батька. Ці моральні страждання дитини до цього часу не припинилися, іноді дитина стає замкнутою та не розмовляє, нібито знову переживає ті перші дні після похорон батька. Все це пригнічує і ОСОБА_7, як матір, тому вона вважає, що дитині потрібно пройти курс якогось лікування, можливо поїхати улітку до інших місць. Але , внаслідок того, що у позивачки троє дітей, вона рахує кожну копійку і не може витрачати кошти на відпочинок навіть собі.

Тому позивачка вважає, що у випадку стягнення з Відповідача моральної (нематеріальної) шкоди вона зможе надати дитині підтримку та необхідну турботу про його здоровя, відкриттю на його імя рахунок та буде накопичувати кошти. Виходячи з розміру виплат другому сину ОСОБА_7 вважає, що перша дитина ОСОБА_4 повинна отримати компенсацію у тому ж розмірі як вартість квартири, придбаної для другої дитини -120 000 гривень. ОСОБА_7 багатодітна матір, у неї троє дітей. Розмір виплат на утримання дітей дозволяє ледве харчуватися, на одяг для дітей збирає окремо кошти. Ураховуючи наведене, просила суд стягнути з Відповідача на користь сина моральну шкоду, завдану у звязку зі смертю на виробництві, у розмірі 120 000,00грн.

Під час судового розгляду, представник позивача надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначав, що Відповідач по справі сплатив на користь ОСОБА_6 та сина від другого шлюбу Дениса, компенсацію на рівні 400 000 гривень, тому вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь першого сина загиблого ОСОБА_4 повинна бути збільшена. Тому просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в рахунок відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_4О.) 200 000 гривень одноразовим платежем.

У судове засідання позивачка не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що нещасний випадок з загиблим ОСОБА_5Ю призвів до тяжких наслідків, було проведено розслідування спеціальною комісією, яка за своїм складом та статусом є компетентною, з розширеними повноваженнями, тобто розслідування було проведено повно, неупереджено, без приховувань будь-яких фактів та висновки комісії складені відповідно до закону та фактів обставин справи.

Представник зазначав, що відповідно до Актів спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 та Н-1 від 27 вересня 2010 р., (далі по тексту Акт Н-5, Акт Н-1), встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_5, стався через те, що під час виконання робіт, потерпілий виконував роботу у невідповідності з вимогами п.30 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників», п.п.1.9, 1.9.1, 3.6.7. «Інструкції з охорони праці для складача потягів та складача потягів (бригадира) залізничного цеху №1» ОП. 171.01.10, п.13.20 «Інструкції з руху потягів та маневрової роботи на залізничному транспорті підприємств чорної металургії СРСР». Беручи до уваги обставин нещасного випадку, слід зауважити, що головною особою у виробничому процесі, за якого стався нещасний випадок є потерпілий. В його обов'язки, як складача потягів, входить керування і організація процесу складання потягів. Будь-які дії, вчинені іншими учасниками цього процесу здійснюються лише за прямою вказівкою потерпілого. Обставини нещасного випадку полягають у тому, що через відчеплення одного з вагонів складу, який причіпляв ОСОБА_5 відбулась ситуація, за якої потерпілий отримав травми не сумісні з життям.

Також представник Відповідача зазначала, що комісією з розслідування встановлений факт належного стану составу, покриття, освітлення, та причина непередбачуваного відокремлення вагону є його не причеплення, тобто потерпілий не виконав свої обов'язки, а причиною нещасного випаду є стан алкогольного сп'яніння потерпілого, який становив 1,27 проміллє. Настання нещасного випадку знаходилось в прямій залежності від поведінки та стану самого потерпілого, що свідчить про наявність його вини, тому неправомірні дії відповідача, які призвели до нещасного випадку відсутні по суті. Вважає, твердження позивача щодо винності підприємства у настанні нещасного випадку не доведеним. Крім того Позивач, оцінивши моральну шкоду, не зазначив та не довів з чого він виходив, вимагаючи відшкодування шкоди в цьому розмірі, а обмежився тільки переліком переживань, своїх психічних або емоціональних страждань, які зазначаються в судовій практиці та є загальновідомими обставинами.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає, що позов може бути задоволений частково.

Під час судового розгляду встановлено, що 18.08.2010 року на залізничному шляху № 5 станції „Плавочна Сталеплавательного району №2 біля будівлі відділення підготовки составів 3/2 ЦПС залізничного цеху № 1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час виконання трудових обов'язків загинув складач потягів залізничного цеху № 1 ОСОБА_5 Відповідно до матеріалів розслідування нещасного випадку, зокрема розділу 10 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» № 65 від 27.09.2010 року та розділу 6 Акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 27.09.2010 року нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_5, стався з вини підприємства, зокрема у зв'язку з невиконанням своїх посадових обов'язків з охорони праці на виробництві посадовими особами відповідача, та самого потерпілого (а.с.36-38, 39-41).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1380 смерть ОСОБА_5 наступила від несумісних з життям ушкоджень у вигляді повного розділення тіла на рівні нижньої половини живота, що підтверджується наявністю ушкоджень та даними судово-медичного дослідження трупа (а.с. 32-35).

Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 помер 18.08.2010року (а.с. 15).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із чч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що тепловоз ТГМ6А № 683, на якому загиблий ОСОБА_5 18.08.2010р. в зміні з 07год.00хв. до 19год.00хв. у складі локомотиво-складацької бригади виконував маневрові роботи з формування составів з платформ металургійних у цеху підготовки составів на залізничній станція «Плавочна» сталеплавильного району № 2 (а.с.36-оборот), є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням даного тепловозу, створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а тому син ОСОБА_7, в інтересах якого вона діє, як син загиблого ОСОБА_5 має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі свого батька ОСОБА_5, що загинув внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Зазначена позиція суду, узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеної в Постанові від 05.03.2012року.

Відповідно до ст. 171 КзПП України було проведено розслідування нещасного випадку на виробництві, про що свідчать акти за формою Н-1 та Н-5 Акт № 43 (а.с. 36-41).

У разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сімї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про охорону праці» та Постанови Кабінету Міністрів від 25.08.2004 року №1112,), оскарженню підлягає рішення спеціальної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника Відповідача, Відповідач не оскаржував рішення спеціальної комісії.

Що стосується твердження представника відповідача, що однією з причин нещасного випадку являвся стан алкогольного спяніння потерпілого суд не приймає до уваги, так як за висновком судово-медичного експерта наявність алкоголю в крові не перебуває в прямому причинному зв'язку з нещасним випадком та не вказана в акті форми Н-5 як причина нещасного випадку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_4 в інтересах якого діє позивач, є сином померлого ОСОБА_5 (а.с. 9). У свідоцтві про народження сина ОСОБА_7 вказана як Бондаренко, а 18 жовтня 2012 року позивачка зареєструвала шлюб та змінила прізвище. На теперішній час позивачка - ОСОБА_3

Під час розгляду справи також встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01.06.2011року у справі № 2-860/11 частково задоволено позов матері загиблого до Відповідача, стягнуто з Відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 70 000 гривень. Представник Відповідача не надав пояснень щодо цього рішення, пославшись на відсутність у нього такої інформації.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст.ст.1,3 ст.43, ч. 1 та 2 ст.46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 раніше не зверталась з питанням про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що син ОСОБА_7 має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю на виробництві його батька, оскільки втрата для неповнолітньої дитини батька, за звичай супроводжується невимовними моральними стражданнями, тугою та душевним болем, який неможливо загасити ніяким співчуттям. Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В силу положень ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Тому у відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 під час нещасного випадку, що стався з ним на виробництві, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням глибини фізичних і душевних страждань дитини, як сина особи, що загинула при наведених вище обставинах, безповоротності такої втрати, взявши до уваги всі обставини справи та нещасного випадку, в тому числі і допущені самим загиблим порушення, суд вважає необхідним стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_7, яка діє в інтересах сина ОСОБА_4, у розмірі 100 000 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 23, 1168 ЦК України, ст.154 ч.2 СК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 з послідуючими змінами та доповненнями, ст., ст. 60, 88, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Публічного акціонерного Товариства АрселорМітал Кривий Ріг про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного Товариства АрселорМітал Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 моральну шкоду, спричинену смертю ОСОБА_5, у розмірі 100000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного Товариства АрселорМітал Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 1000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013 року.

Суддя:

ОСОБА_8