Рішення № 29955906, 30.10.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 2-53/11

Провадження № 2/552/40/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Боднар О. С.

за участю:

прокурора Бабко В. В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду цивільну справу за позовом Прокурора Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 й ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКРИНОК-СЕРВІС», ОСОБА_6, ОСОБА_1, УПРАВЛІННЯ ПО ОБЛІКУ, РОЗПОДІЛУ І ПРИВАТИЗАЦІЇ ЖИТЛА МАКІЇВСЬКОЇ ОСОБА_7, із залучення до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ОСОБА_8, Орган опіки та піклування МАКІЇВСЬКОЇ ОСОБА_7, Приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 «Про визнання незаконним наказу Управління по обліку, розподілу і приватизації житла, недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування житлом», -

в с т а н о в и в :

У квітні 2007 року Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП «Жилцентр № 5 міста Макіївки» та ОСОБА_11, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача ОСОБА_8, Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради, Макіївської міської ради, приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_12 «Про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло від 20.03.2006 року та договору купівлі - продажу», в якому просив визнати приватизацію квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - недійсною як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує майнові права неповнолітніх дітей, визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - недійсним, а сторони привести до первісного стану.

У липні 2007 року Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області доповнив свої позовні вимоги в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, надавши додатковий позов до ОСОБА_5, КП «Жилцентр № 5 міста Макіївки», ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_1, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача ОСОБА_8, Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради, Макіївської міської ради, приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_12 «Про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло від 20.03.2006 року та договору купівлі - продажу», в якому просив визнати приватизацію квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - недійсною як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує майнові права неповнолітніх дітей, визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, квартал «Шахтарський», будинок № 29, квартира № 13, від 28.03.2006 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, недійсним, сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, від 23.11.2006 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10, недійсним, сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 22.12.2006 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_1, недійсним, а сторони привести до первісного стану.

У березні 2008 року Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області змінив позовні вимоги, звернувшись з відповідною позовною заявою до ОСОБА_5, КП «Жилцентр № 5 міста Макіївки», ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_1, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача ОСОБА_8, Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради, Макіївської міської ради, приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_12 «Про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності, визнання договорів купівлі продажу квартири недійсним, витребування майна у добросовісного набувача», в якому просив визнати свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - частково недійсним. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_13 Д О. (за кожним) право власності на 1/3 частину квартири, розташовану за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 28.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12 В, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 23.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 22.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_1, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_1 майно, розташоване за адресою: 86150, АДРЕСА_2.

У листопаді 2008 року Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області знов змінив позовні вимоги, звернувшись з відповідної позовною заявою до ОСОБА_5, КП «Жилцентр № 5 міста Макіївки», ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_1, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача ОСОБА_8, Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради, Макіївської міської ради, приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_12 «Про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності, визнання договорів купівлі продажу квартири недійсними, витребування майна у добросовісного набувача», в якій просив визнати свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - недійсним. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_13 Д О. право користування квартирою, розташованою за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: м. Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 28.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12 В, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: м. Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 23.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: м. Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 22.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_1, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_1 майно, розташоване за адресою: 86150, АДРЕСА_2.

У липні 2010 року Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області змінив позовні вимоги, звернувшись з відповідною позовною заявою до ОСОБА_5, КП «ЖЕК № 14», ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_1, Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача, ОСОБА_8, Орган опіки та піклування виконкому Макіївської міської ради, приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_12 «Про визнання недійсними наказу управління по обліку, розподілу і приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування, визнання договорів купівлі продажу квартири недійсними, витребування майна у добросовісного набувача», в якій просив визнати недійсними наказ Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради № 731 від 20.03.2006 року про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, та свідоцтво від 20.03.2006 року про визнання за ОСОБА_13 Є. Я. права власності на квартиру, розташовану за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 28.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12 В, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 23.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Визнати договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - від 22.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_1, недійсним, а сторони привести до первісного стану. Витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_1 майно у вигляді квартири, яке знаходиться за адресою: 86150, АДРЕСА_2. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право користування квартирою, розташованою за адресою: 86150, АДРЕСА_2.

У жовтні 2012 року Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області остаточно змінив позовні вимоги, звернувшись з відповідної позовною заявою до ОСОБА_5, ПП «МакРинок - Сервіс», ОСОБА_6, ОСОБА_1 та Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради, із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача, Органу опіки та піклування Макіївської міської ради, приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_12 та ОСОБА_8 «Про визнання недійсними наказу управління по обліку, розподілу і приватизації житла, свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування житлом», мотивуючи свої уточнені вимоги тим, що відповідач ОСОБА_5 з 1994 року була зареєстрована і мала право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: 86150, АДРЕСА_2. З моменту народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мешкали разом з матірю за місцем її проживання та реєстрації. У звязку з тим, що відповідач неналежно виконувала свої батьківські обовязки, її неповнолітні діти не були вписані до особового рахунку квартири за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_5 На підставі заяви ОСОБА_5 від 07 березня 2006 року, наказом Управління з обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради № 731 від 20.03.2006 року про приватизацію квартири, їй передана у приватну власність квартира за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - та 20.03.2006 року їй видано свідоцтво про право власності на житло. Вважає, що зазначені наказ та свідоцтво суперечать діючому законодавству. ОСОБА_5 була наймачем спірної квартири та на момент її приватизації членами родини ОСОБА_5 були її малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які постійно проживали з матірю в спірному житлі. ОСОБА_5 повинна була після їх народження подати заяву в інтересах неповнолітніх дітей для внесення їх до особового рахунку спірної квартири. Також, малолітні діти ОСОБА_5 повинні були разом з матірю брати участь у приватизації спірної квартири, та після цього стати власниками житла у рівних частинах, тобто по 1/3 частини квартири. 28 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі продажу спірної квартири. При його укладені продавець стверджувала, що треті особи як в межах, так і за межами України, прав щодо неї не мають, та зазначила, що у вказаній квартирі не проживають та не зареєстровані неповнолітні особи. На теперішній час неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мешкають у двокімнатній квартирі своєї бабусі ОСОБА_8 за адресою: 86150, АДРЕСА_3, - де крім них проживають ще четверо осіб. Таким чином, приватизація житла, яка суперечить нормам діючого законодавства, а саме тим, що захищають майнові права неповнолітніх дітей, є незаконною. Спірна квартира була неодноразово продана, спочатку 28.03.2006 року ОСОБА_5 продала спірну квартиру ОСОБА_11, потім 23.11.2006 року ОСОБА_11 продав спірну квартиру ОСОБА_10, який 22.12.2006 року продав ОСОБА_1 24.10.2007 року ОСОБА_11 помер. ОСОБА_6 є спадкоємцем ОСОБА_11 Тому просили визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що набули права користування житловим приміщенням у вигляді квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_2, з моменту народження, тобто з 13.03.2000 року та з 10.06.1997 відповідно. Визнати незаконним наказ Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради № 731 від 20.03.2006 року про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - та недійсним Свідоцтво від 20.03.2006 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру, розташовану за адресою: 86150, АДРЕСА_2. У звязку з тим, що перший договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 в силу частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним правочином, просить застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, тобто двосторонню реституцію. Витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_1 майно у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: 86150, АДРЕСА_2.

Прокурор прокуратури Центрально-Міського районну міста Макіївки Донецької області ОСОБА_14, що діяла на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просив їх задовольнити, визнавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що набули права користування житловим приміщенням у вигляді квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_2, з моменту народження, тобто з 13.03.2000 року та з 10.06.1997 відповідно. Визнати незаконним наказ Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради № 731 від 20.03.2006 року про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - та недійсним Свідоцтво від 20.03.2006 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру, розташовану за адресою: 86150, АДРЕСА_2. Застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, тобто двосторонню реституцію та витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_1 майно у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: 86150, АДРЕСА_2.

Представник відповідача - ПП «Макринок Сервіс» - ОСОБА_15, що діяв на підставі довіреності, у судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справу за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово у судове засідання не зявлялися, про місце та час розгляду справи сповіщались своєчасно та належним чином, заяви про відкладення розгляду або про розгляд справи за їх відсутності не надавали, про причини своєї неявки суд не повідомляли. За таких умов суд вирішив можливим справу розглянути у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги прокурора прокуратури Центрально-Міського районну міста Макіївки Донецької області не визнав у повному обсязі та пояснив, що квартиру придбавав після того, як продав ту, що належала йому на праві приватної власності. Крім того, йому також ніхто не повідомляв, що на придбане їм житло мають будь-яке право неповнолітні діти. Просив у позові відмовити та не залишати його у літньому віці без даху над головою.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2, що діяв на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги прокурора прокуратури Центрально-Міського районну міста Макіївки Донецької області також не визнав та пояснив, що підстав витребувати квартиру з його довірителя, який є добросовісним набувачем, не має. Крім того, прокурором не доведено, що є підстави задля визнання за неповнолітніми дітьми права користування спірним житловим приміщенням. Зазначив, що витребувати майно у добросовісного набувача може тільки власник, яким є держава, оскільки у разі визнання приватизації недійсною квартира переходить до державного житлового фонду. Просив у позові відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача - Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради - ОСОБА_16, що діяла на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що 07.03.2006 року ОСОБА_5, в інтересах якої діяла ОСОБА_17 на підставі довіреності, звернулась із заявою про передачу у власність жилого приміщення державного житлового фонду, розташованого за адресою: 86150, АДРЕСА_2. При цьому ОСОБА_5 надала наступні документи: відповідну заяву, довідку про склад сімї наймача, ордер на жиле приміщення, копію особового рахунку, довідку КП «Жилцентр № 5» про осіб, що раніше проживали у зазначеній квартирі; довідку про те, що ОСОБА_5 раніше не приймала участь в приватизації державного житлового фонду; довіреність від 16.11.2005 року; технічну характеристику квартири. З наданих документів убачалось, що у спірному житловому приміщенні з наймачем проживали члени її сімї ОСОБА_13, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які померли. Таким чином, Управління реалізувало конституційне право ОСОБА_5 та передало зазначене житлове приміщення у її приватну власність. У судовому засіданні зясувалось, що у спірному приміщенні проживали малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але на момент приватизації квартири ані ОСОБА_5, ані адміністрація КП «Жилцентр № 5» не надалі до Управління про це відомості. Тому вони не знали та не могли знати про те, що неповнолітні діти проживали у спірній квартирі. Управління не вправі ставити під сумніви факті, які викладені в документах, що видаються юридичними особами (житлово-комунальними організаціями, КП «БТІ міста Макіївки» та іншими) для здійснення громадянам приватизації, які використовуються ними при умовах найму жилих приміщень державного житлового фонду. На момент приватизації спірної квартири Управління не мало ніяких підстав для відмови ОСОБА_5 в приватизації спірного житлового приміщення. Тому приватизацію, яка здійснена в порядку, передбаченому законодавством, не має підстав вважати недійсною. У даному випадку мова повинна йти про визнання за неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру. Тому просила відмовити прокурору Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними наказу управління по обліку, розподілу та приватизації житла від 20.03.2006 року № 731 та свідоцтва про право власності на житло від цієї ж дати. В подальшому представник більш до зали судових засідань приміщення суду не зявилась, надала заяву, в який просила справу розглядати за її відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - органу опіки та піклування Макіївської міської ради ОСОБА_20, що діяла на підставі довіреності, у судове засідання не зявилась, про місце та час розгляду справи була сповіщені своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справу за її відсутності. З письмових пояснень цього представника, що містяться в матеріалах справи (том 3 а. с. 18 20), орган опіки та піклування Макіївської міської ради вважає доцільним задовольнити заявлені позовні вимоги на підставі того, що діти з дня народження мешкали з батьками за адресою: АДРЕСА_2, - але їх мати ОСОБА_5 подала заяву про приватизацію зазначеною квартири, приховавши той факт, що в ній проживають малолітні діти. Після народження дітей ОСОБА_5 не звернулась до житлових органів про їх внесення до особового рахунку вищевказаної квартири. Це призвело до порушення житлових прав та інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так як вони мали стати співвласниками спірної квартири. В подальшому квартира була продана ОСОБА_11, а діти перешли жити за адресою: АДРЕСА_4, - де разом із ними ще мешкають чотири повнолітні особи. Для здійснення будь яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Але до органів опіки та піклування з питання щодо надання згоди на укладання договору купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, - ніхто не звертався. Батьки неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_21 були позбавлені батьківських прав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що повністю заперечує проти задоволення позовних вимог прокурора прокуратури Центрально-міського району міста Макіївки Донецької області, оскільки для цього немає законних підстав. Просив в позові відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача - ОСОБА_8 та приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12 у судове засідання не зявились, про місце та час розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином, заяви про відкладення розгляду не надавали, про причини своєї неявки суд не повідомляли. За таких умов суд вирішив можливим справу розглянути у їх відсутність.

Повно та всебічно зясувавши всі обставини справи, на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме вислухавши пояснення прокурора, відповідача, його представника, третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачається із Свідоцтва про укладення шлюбу (серії I-НО № 377235), виданого 26 березня 1997 року, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 уклали шлюб 26.03.1997 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 26 березня 1997 року зроблено запис за № 417. Після укладання шлюбу подружжя обрало прізвище «Таран». Місце реєстрації міський відділ реєстрації актів громадянського стану міста Макіївки (том 1 а. с. 9).

Згідно Свідоцтва про народження, виданого ОСОБА_7 відділом реєстрації актів громадянського стану міста Макіївки, ОСОБА_4 народився 10.06.1997 року, при цьому його батьками зазначено ОСОБА_21 та ОСОБА_5 (том 1 а. с. 6).

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії 1-НО № 073289), виданого 15.06.2006 року ОСОБА_7 відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народився 13.03.2000 року, про що в Книзі реєстрації народжень 15.06.2006 року зроблено відповідний запис за № 22, при цьому його батьками зазначено ОСОБА_21 та ОСОБА_5 (том 1 а. с. 5).

Довіреністю серії ВСЕ № 845659, посвідченої 16 листопада 2005 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_23, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_17 приватизувати на її імя квартиру АДРЕСА_5 без права її продажу або іншого відчуження (том 1 а. с. 11).

З ордеру на жиле приміщення № 1062 від 05.02.1994 року, виданого відділом з обліку та розподілу жилих приміщень виконавчого комітету Макіївської міської ради, вбачається, що ОСОБА_24 з сімєю у складі 4-х чоловік (ОСОБА_24, ОСОБА_22 дочка, ОСОБА_18 син та ОСОБА_19 мати) мають право зайняти у порядку обміну жиле приміщення, розташоване за адресою: 86150, АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 13).

Згідно копії особового рахунку № 3012 від 07.03.2006 року, виданої директором КП «Жилцентр № 5» ОСОБА_25, в квартирі, розташованій за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - зареєстровані ОСОБА_5 наймач, її мати ОСОБА_13, брат ОСОБА_26 та бабуся ОСОБА_19 (том 1 а. с. 14, 25).

Відповідно до довідки про склад сімї наймача ізольованої квартири та займаних ними приміщень, виданої керівником підприємства з обслуговування житла ОСОБА_25 16.03.2006 року, в квартирі, розташованій за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - проживають та мають право на житло на момент введення в дію Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а. с. 15).

Згідно заяви ОСОБА_5 від 07.03.2006 року на імя керівника органу приватизації Макіївської міської ради, ОСОБА_5 просить передати у приватну власність квартиру, розташовану за адресою: 86150, АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 12).

Відповідно до витягу з наказу Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради від 16.03.2006 року № 667-д затверджено досягнуту згоду про зміну договору найму жилого приміщення між ОСОБА_5 та наймодавцем КП «Жилцентр-5» в особі директора ОСОБА_25 з померлої ОСОБА_24 наймачки квартири, що знаходиться за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - на члена родини ОСОБА_5 (том 1 а. с. 19).

Згідно Наказу начальника управління по обліку розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради ОСОБА_27 від 20.03.2006 року № 731, квартиру, розташовану за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - передано ОСОБА_5 у приватну власність (том 1 а. с. 20).

Відповідно до відомостей, що містяться у Свідоцтві про право власності на житло від 20.03.2006 року, Управління по обліку розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради посвідчує, що квартира, яка розташована за адресою: 86150, АДРЕСА_2, дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (том 1 а. с. 21, том 3 а. с. 7).

Згідно Договору купівлі продажу квартири, посвідченого 28.03.2006 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_11 купив квартиру номер 13, загальною площею 48,38 м2, у тому числі житловою 34,60 м2, у будинку номер 29 кварталу «Шахтарський» міста Макіївки Донецької області, про що внесений відповідний реєстровий запис за № 694. Право власності, яке набув ОСОБА_11 за зазначеним договором, зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.06.2006 року (том 1 а. с. 22 23, том 3 а. с. 8).

Відповідно до ОСОБА_12 з Державного реєстру правочинів № 2218127 від 28.03.2006 року, приватний нотаріус ОСОБА_12 об 11 годині 43 хвилини 28.03.2006 року зареєструвала зазначений правочин відповідно до вимог діючого цивільного законодавства (том 1 а. с. 24).

Згідно заяви ОСОБА_5 на імя директора КП «Жилцентр № 5» ОСОБА_25 від 13.04.2006 року, ОСОБА_5 просить зняти її з постійної реєстрації за адресою: 86150, АДРЕСА_2, - у звязку із зміною місця проживання (том 1 а. с. 26).

Відповідно до відомостей, що містяться у Свідоцтві про смерть від 13.03.2006 року, ОСОБА_28 померла 19.10.1993 року, про що в Книзі реєстрації смертей 13.03.2006 року зроблено відповідний актовий запис за № 03-поновлено. Місцем реєстрації смерті є ОСОБА_7 відділ реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області (том 1 а. с. 27).

Згідно Свідоцтва про смерть від 29.12.2005 року ОСОБА_18 помер 22.08.1995 року, про що в Книзі реєстрації смертей 29.12.2005 року зроблено відповідний актовий запис за № 09-поновлено. Місцем реєстрації смерті є ОСОБА_7 відділ реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області (том 1 а. с. 28).

Зі свідоцтва про смерть від 06.02.2003 року вбачається, що ОСОБА_24 померла 06.02.2003 року, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено запис за № 306. Місцем реєстрації смерті є Макіївський міський відділ реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції (том 1 а. с. 29).

Згідно Договору купівлі продажу квартири, посвідченого 23.11.2006 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_10 купив квартиру номер 13, загальною площею 48,38 м2, у тому числі житловою 34,60 м2, у будинку номер 29 кварталу «Шахтарський» міста Макіївки Донецької області. Зазначений договір зареєстровано в реєстрі за № 3066 (том 1 а. с. 69, том 3 а. с. 9).

З Договору купівлі продажу квартири, посвідченого 22.12.2006 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, вбачається, що ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру номер 13, загальною площею 48,38 м2, у тому числі житловою 34,60 м2, у будинку номер 29 кварталу «Шахтарський» міста Макіївки Донецької області. Зазначений договір зареєстровано в реєстрі за № 3402 (том 1 а. с. 68).

Відповідно до відомостей, що містяться в Інформаційній довідці КП «БТІ міста Макіївки» № 15243097 від 16.07.2007 року, квартира, що знаходиться за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - зареєстрована в реєстрі № 14268444 та її власником на підставі договору купівлі продажу від 22.12.2006 року є ОСОБА_1 (том 1 а. с. 82, том 3 а. с. 10).

Згідно повідомлення головного лікаря КМУ «ОСОБА_7 медичне територіальне педіатричне обєднання» ОСОБА_29 від 26.10.2009 року № 2132, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувають під наглядом дільничної педіатричної служби, та до 2008 року неповнолітні мешкали за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1, - а з січня 2008 року по теперішній час мешкають за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_6 (том 2 а. с. 180).

Відповідно до повідомлення директора Макіївської загальноосвітньої школи № 15 ОСОБА_30 від 26.10.2009 року № 05-3/292, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчався у школі з 01.09.2004 року по 25.08.2005 року. Під час навчання мешкав за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1 (том 2 а. с. 181).

З інформації в. о. завідуючого Дошкільного навчального закладу № 117 ОСОБА_31 від 22.10.2009 року № 05-3/43 убачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за час навчання у ДНЗ № 117 мешкав за адресою: місто Макіївка - 50, АДРЕСА_1 (том 2 а. с. 182).

Згідно копії особового рахунку № 8828 від 23.10.2009 року, виданого ПП «Макринок - Сервіс» в квартирі, розташованій за адресою: 86150, АДРЕСА_3, - зареєстровані ОСОБА_8 власник, син ОСОБА_21, син ОСОБА_32, онук ОСОБА_4, онук ОСОБА_3, піднаймач ОСОБА_33 (том 2 а. с. 183).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00001784377 від 14.12.2009 року (серії ОК № 638676), ОСОБА_11 помер 24 жовтня 2007 року, номер актового запису № 1429, місце реєстрації смерті ОСОБА_34 реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку (том 2 а. с. 208 210).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) № 23528637, серії РК № 970571, наданого 26.04.2010 року державним нотаріусом Пятої донецької державної нотаріальної контори, зареєстровано спадкову справу на імя ОСОБА_11 (номер у спадковому реєстрі 44602715) (том 2 а. с. 234 235).

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється як спеціальними нормами правами, якими є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», так і загальними нормами права, якими є Житловий кодекс України, Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України.

При цьому, під час розгляду справи, суд передусім виходить з положень статті 3 Конституції України, які наголошують, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Крім того, ухвалюючи рішення у справі суд приймає до уваги, що станом на час виникнення, а також вирішення спірних правовідносин, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, мали правовий статус дитини.

Так, з огляду на положення частини 1 статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

У свою чергу, норми права, які містяться у частині 2 статті 6 Сімейного кодексу України визначають, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

З огляду на положення частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання фізичної особи суд виходить з того, що зазначені правовідносини регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому /гуртожиток, готель тощо/, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

При цьому, положення частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України визначають, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків /усиновлювачів/ або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Під час визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд також враховує положення абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року /в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин/ відповідно до яких вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 16 - річного віку.

У ході розгляду справи судом було встановлено, що з часу свого народження малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мешкали разом із своєю матірю ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_2.

Наймачем зазначеної квартири була саме ОСОБА_5

Відповідно до положень частини 1 статті 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

У свою чергу, положення частини 2 статті 64 Житлового кодексу України визначають коло осіб, які визнаються членами сім'ї наймача, а саме до них належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З огляду на наведені норми права суд приходить до висновку, що малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є членами сімї ОСОБА_5, яка є наймачем квартири АДРЕСА_7.

Як члени сімї наймача квартири АДРЕСА_7 малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули право користування цим житлом з часу проживання у ньому, що визначено датою їх народження.

Відповідно до положень частини 3 статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир /будинків/ державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Положеннями статті 65 1 Житлового кодексу України передбачено, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно до положень статті 1 зазначеного Закону України приватизація державного житлового фонду /далі приватизація/ - це відчуження квартир /будинків/, житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень /підвалів, сараїв і таке інше/ державного житлового фонду на користь громадян України.

У свою чергу, наведеної нормою права передбачено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих ОСОБА_7 народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Як визначають положення статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках /житлові кімнати, житлові блоки /секції/, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів /далі квартири, будинки/, які використовуються громадянами на умовах найму.

Станом на дату здійснення ОСОБА_5 приватизації квартири АДРЕСА_7 порядок передачі квартир /будинків/ у власність громадян був регламентований відповідним положенням, затвердженим Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 року.

Відповідно до положень пункту 5 цього наказу передача займаних квартир /будинків/ здійснюється в приватну /для одиноких наймачів/ та у спільну /сумісну або часткову/ власність за письмовою згодою всіх повнолітніх /віком від 18 і більше років/ членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири /будинку/.

При цьому, згідно до положень зазначеного вище пункту зазначеного нормативного акту та частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі /будинку/ разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до положень пунктів 18, 20 та 21 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 року приватизація здійснюється за заявочним принципом, з наданням органу приватизації визначеного кола документів серед, яких довідка про склад сім'ї, з зазначенням в ній відомостей про членів сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутніх осіб, за якими зберігається право на житло, а також новонароджених.

Отже, при здійсненні ОСОБА_5 дій, спрямованих на приватизацію квартири АДРЕСА_7, - в обовязковому порядку повинні були враховані права її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Положення частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 13 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 року передбачають, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Як було встановлено у ході розгляду справи на території міста Макіївки Донецької області уповноваженим органом на здійснення приватизації державного житлового фонду є Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, яке є одним з співвідповідачів у цій цивільній справі.

Відповідно до положень частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 13 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 року передача квартир /будинків/ у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

У свою чергу, положення частини 5 статті 8 наведеного вище Закону України та пункту 16 зазначеного Наказу передбачають, що передача квартир /будинків/, житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 зазначеного вище Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру /будинок/, житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що передача квартири за номером 13 у будинку за номером 29 кварталу «Шахтарський» міста Макіївки Донецької області у приватну власність ОСОБА_5 була здійснена на підставі наказу Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради за номером 731 від 20 березня 2006 року та оформленого на його виконання свідоцтва про право власності на житло від цієї ж дати.

Вирішуючи спірні правовідносини суд також виходить з законодавчо гарантованого права кожної особи на житло /стаття 47 Конституції України й стаття 1 Житлового кодексу України/.

Крім того, положення частини 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до положень частини 2 статті 14 Сімейного кодексу України якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Норми права, які містяться у частині 1 статті 237 та частині 1 статті 242 Цивільного кодексу України визначають, що батьки /усиновлювачі/ є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, тому зобовязані вчиняти правочини від їх імені.

Під час здійснення повноважень з представництва інтересів своїх дітей мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини /частина 1 статті 141 Сімейного кодексу й частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»/.

При цьому, положення частини 1 статті 155 Сімейного кодексу України наголошують, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людській гідності.

Норми права, що містяться у частині 2 статті 155 Сімейного кодексу України, передбачають не можливість здійснення батьківських прав всупереч інтересам дитини.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, суд приходить до висновку, що здійснення ОСОБА_5 дій з приватизації квартири АДРЕСА_7 без зазначення у відповідних документах відомостей про її дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є такими, що вчиненні всупереч інтересам цих дітей.

Крім того, даючи правову оцінку діям ОСОБА_5 суд виходить з того, що їх фактичним юридичним наслідком є відмова з її боку від права користування її дітьми жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_7.

Як убачається з положень статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У свою чергу, положеннями частини 4 статті 9 Житлового кодексу України також передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 5 статті 9 Житлового кодексу України гарантована охорона з боку закону житлових прав особи.

Згідно до положень частини 2 статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та /або/ державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

- видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

- відмовлятися від майнових прав дитини.

Положення частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У свою чергу, частина 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» визначає, що для здійснення будь - яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

При цьому, положення частини 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначають серед основних обовязків органів опіки та піклування здійснення контролю за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_5, здійснюючи приватизацію квартири АДРЕСА_7, під час якої фактично відмовилась від належних її дітям прав користування зазначеним житлом, відповідної згоди органів опіки та піклування не отримувала, чим порушила вимоги чинного законодавства України.

Приватизація зазначеної квартири без урахування прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її частку обмежило їх майнові інтереси на це житло, що з огляду на положення частини 2 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» є неприпустимим.

Крім того, згода органів опіки та піклування також була відсутня і при укладання нею 28.03.2006 року договору купівлі продажу зазначеної квартири з ОСОБА_11

За своєю правовою природою дії ОСОБА_5, спрямовані на приватизацію спірної квартири, а також її подальшій продаж ОСОБА_11 визнаються правочином.

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені положеннями статті 203 Цивільного кодексу України.

Так, передусім, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства /частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України/.

Крім того, згідно до положень частини 6 статті 203 Цивільного кодексу України правочин, що вчиняється батьками /усиновлювачами/, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як убачається з наведених вище норм права та обставин справи приватизація квартири АДРЕСА_7 була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства України, тому наказ Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради за номером 731 від 20 березня 2006 року та оформлене на його виконання свідоцтво про право власності на житло від цієї ж дати підлягають визнанню незаконними.

У свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину /частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України/.

Положеннями частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У свою чергу, як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 своєї Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року реституція як спосіб захисту цивільного права /частина перша статті 216 Цивільного кодексу України/ застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Майно може бути повернуто за позовом власника про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права.

Це випливає з того, що оскільки добросовісне набуття відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком правочину, вчиненим з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.

Приймаючи до уваги наведені вище норми права суд при розгляді позовних вимог про застосування двосторонньої реституції виходить, передусім, з того, що, по - перше, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири укладеного 28.03.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 позивачем заявлені не були, а по друге, цивільним засобом захисту у спірних правовідносинах повинен бути віндикаційний позов.

У свою чергу, при розгляді позовних вимог про витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_1 суд виходить з того, що такі вимоги має право заявляти лише власник такого майна.

Але, як убачається з матеріалів справі, ані Прокурор Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області, ані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в інтересах яких ним заявлений позов, власниками майна у вигляді квартири АДРЕСА_7 не являються.

Отже, виходячи з наведених вище норм та обставин справи позовні вимоги Прокурора Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області про застосування наслідків двосторонньої реституції та витребування майна у добросовісного набувача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 47 Конституції України, частинами 2 та 4 статті 3, частинами 1 та 2 статті 6, частиною 2 статті 14, частиною 1 статті 141, частинами 1 та 2 статті 155 й частиною 2 статті 177 Сімейного кодексу України, статтею 1, частинами 3 5 статті 9, частинами 1 та 2 статті 64 й статтею 65 1 Житлового кодексу України, частинами 1 та 4 статті 29, частиною 1 статті 202, частинами 1 та 6 статті 203, частиною 1 статті 215, частиною 1 статті 216, частиною 1 статті 237, частиною 1 статті 242, статтями 387 й 388 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 11, частиною 3 статті 17 та частинами 2 та 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», частинами 2 та 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», абзацом 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 1 та 2, частиною 1 статті 5 та частинами 1 та 5 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового», пунктами 5, 13, 16, 18, 20 та 21 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 4, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 76, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 228, 232, 233, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Прокурора Центрально-Міського району міста Макіївки Донецької області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 й ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКРИНОК-СЕРВІС», ОСОБА_6, ОСОБА_1, УПРАВЛІННЯ ПО ОБЛІКУ, РОЗПОДІЛУ І ПРИВАТИЗАЦІЇ ЖИТЛА МАКІЇВСЬКОЇ ОСОБА_7, із залучення до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача: ОСОБА_8, Орган опіки та піклування МАКІЇВСЬКОЇ ОСОБА_7, Приватного нотаріуса Макіївського міського округу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 «Про визнання незаконним наказу Управління по обліку, розподілу і приватизації житла, недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права користування житлом» задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що набули права користування житловим приміщенням у вигляді квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_8, - з моменту народження, тобто з 13.03.2000 року та 10.06.1997 року відповідно.

Визнати незаконним наказ Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради № 731 від 20.03.2006 року «Про приватизацію квартири за адресою: 86150, АДРЕСА_2».

Визнати неправомірним Свідоцтво про право власності на житло від 20.03.2006 року, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_5 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом компютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 30.10.2012 року

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 05.11.2012 року.

Суддя: С. В. Мащенко