Постанова № 29954245, 13.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 5004/1378/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Кнапця М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мохнюк В.С.; Голошва В.Л.;

від відповідача: Папенко Т.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" на рішення господарського суду Волинської області від 24 грудня 2012 року у справі № 5004/1378/12 (суддя Філатова Світлана Тимофіївна)

за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

про стягнення в сумі 627 422 грн. 46 коп..

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Скорпіон-сервіс» (надалі - Позивач) звернулася в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-6) до Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» (надалі -Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 627 422 грн. 46 коп. в повернення безпідставно збережених коштів та 3 579 грн. 43 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24 грудня 2012 року ( а.с. 165 - 169) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 177-180) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 24 грудня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не досліджено та не надано оцінку усім доказам, які мають важливе значення для справи при прийнятті рішення, тому оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою суду від 21 січня 2013 року (а.с. 176) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13 березня 2013 року на 15 годину 10 хвилин.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду віл 21 січня 2013 року Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, Позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін (а.с. 186-189).

В судовому засіданні від 13 березня 2013 року представники Позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 13 березня 2013 року Відповідач підтримав доводи висвітлені у апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення Позивачів, представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати частково (в частині стягнення процентів за користування чужими коштами). При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 18 вересня 2003 року року між Відповідачем та Позивачем був укладений договір № 529-1221000 про постачання електричної енергії (надалі - Договір; а.с. 11-21), згідно з яким Відповідач постачає електричну енергію Позивачу, який оплачує вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами.

Рішенням комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією Відповідача від 18 березня 2010 року, яке оформлено відповідним протоколом, за порушення Правил користування електричною енергією до Позивача було застосовано оперативно - господарську санкцію шляхом стягнення вартості недоврахованої електроенергії на суму 623 843 грн. 03 коп. за період з 25 лютого 2007 року по 25 лютого 2010 року.

29 липня 2011 року Позивач виконав рішення комісії шляхом перерахування на користь Відповідача 623 843 грн. 03 коп. та водночас оскаржив вказане рішення.

9 липня 2012 року рішенням господарського суду Волинської області (а.с. 28-34) визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією Відповідача, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією Відповідача від 18 березня 2010 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року рішення господарського суду Волинської області від 9 липня 2012 року (а.с. 35-39) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада 2012 року по справі № 5004/2327/11 (а.с. 124-127) рішення господарського суду Волинської області та постанову Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін.

У вересні 2012 року Позивач звернувсь до Відповідача із вимогою повернути 623 843 грн. 03 коп. безпідставно набутих коштів та сплатити відповідні відсотки за користування ними (а.с. 40-41).

13 вересня 2012 року Відповідач надав відповідь (а.с. 42), що до них не надходила заява про повернення коштів, тому перераховані кошти в сумі 623 843 грн. 03 коп. зараховано в рахунок майбутніх розрахункових періодів, а вимога щодо сплати процентів за користування ними є безпідставною та задоволенню не підлягає.

19 вересня 2012 року Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою, в якій, на підставі п. 6.42 "Правил користування електричною енергією", просить повернути сплачені кошти до 25 вересня 2012 року на розрахунковий рахунок.

У листі від 25 вересня 2012 року (а.с. 44) Відповідач обґрунтував неможливість повернення коштів відсутністю порядку та механізму повернення грошей із поточного рахунку з спеціальним режимом використання та зарахуванням вказаної суми в рахунок майбутніх розрахункових операцій за спожиту електричну енергію.

Отже, виходячи з описаного вище, Позивач просить повернути 623 483 грн. 03 коп. безпідставно набутих коштів, посилаючись на частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України та сплатити 3 579 грн. 43 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21 серпня 2012 року по 29 жовтня 2012 року відповідно до статтей 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України.

Водночас, Відповідач заперечує безпідставне набуття коштів, мотивуючи це тим, що перерахування Позивачем 623 483 грн. 03 коп. відбулось добровільно на підставі платіжного доручення від 29 липня 2011 року № 405 з призначенням платежу "за активну електроенергію згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 липня 2011 року по справі №5004/368/11" (а.с. 27). Крім того, вказує, що відповідно до п. 6.42. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (надалі - Правила), оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення, у разі відсутності заборгованості-зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів, або за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

Тобто, проаналізувавши п. 6.42 Правил, колегія суду констатує, що даним пунктом встановлено альтернативне виконання зобов'язання, а відповідно до статті 539 Цивільного кодексу України при альтернативному зобов'язанні право вибору предмета зобов'язання належить боржнику.

Водночас, зважаючи на те, що заява Позивача на повернення грошей до Відповідача не надходила, кошти в сумі 623 843 грн. 03коп. відповідно до п. 6.43 Правил були перераховані Відповідачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в рахунок майбутніх розрахункових періодів.

Відповідач зауважує, що на момент отримання заяви від Позивача про повернення 623 843 грн. 03 коп. дана сума вже знаходилася на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, однак на даний час законодавчо не врегульовано порядок та механізм повернення коштів споживачу із вказаного рахунку. Посилаючись на статті 1, 151 Закону України "Про електроенергетику" та умови Договору вказує, що на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електроенергії. Стверджує, що кошти перераховані і прийняті в якості попередньої оплати, що відповідає умовам додатку № 2 до Договору.

Разом з тим, виходячи зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї статті застосовуються не лише у випадках, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), а також, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

При застосуванні вказаної норми підлягає встановленню факт набуття чи збереження майна Відповідачем без достатньої правової підстави, а також наявність підстав для повернення майна або його вартості.

В даному випадку кошти в сумі 623 843 грн. 03 грн. були перераховані Позивачем на рахунок Відповідача 29 липня 2011 року з призначенням платежу "за активну електроенергію згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 липня 2011 року по справі №5004/368/11".

Вказаною постановою було залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 7 липня 2011року по справі №5004/2327/11.

Рішенням господарського суду Волинської області від 9 липня 2012 року по справі № 5004/2327/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада 2012 року, визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ Відповідача від 18 березня 2010 року.

Колегія суду зауважує, що оперативно-господарська санкція у розмірі 623 843 грн. 03 коп. була застосована до Позивача на підставі рішення комісії від 18 березня 2010 року, яке визнано судом недійсним.

Вказана обставина має для суду преюдиціальне значення в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає безсумнівними встановлені даним рішенням господарського суду факти, при цьому ці факти не можуть ставитися під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення у цій справі та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судом у справі № 5004/2327/11.

Отже, не зважаючи на відсутність будь-якої правової підстави, Відповідач продовжував фактично користуватися коштами Позивача в розмірі 623 843 грн. 03 коп..

Факт безпідставного збереження коштів після набрання чинності рішення господарського суду по справі № 5004/2327/11 (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р.) є доведеним, а відтак, у Відповідача виникло зобов'язання щодо повернення Позивачу безпідставно набутого (збереженого) майна-грошової суми у розмірі 623 843 грн. 03 коп..

Таким чином, колегія суддів констатує підставність вимог Позивача про стягнення з Відповідача 623 843 грн. 03 коп. в повернення безпідставно збережених коштів.

При цьому, Рівненський апеляційний суд критично оцінює доводи Відповідача про відсутність заяви Позивача на повернення коштів, внаслідок чого кошти було зараховано в рахунок майбутніх розрахункових періодів.

Оскільки, при оскарженні акту про порушення ПКЕЕ Позивач одночасно просив скасувати оперативну-господарську санкцію в сумі 623 843 грн. 03 коп., застосовану на підставі оскаржуваного акту.

У скасуванні відмовлено з посиланням на те, що донарахована вартість спожитої електроенергії в сумі 623 843 грн. 03 коп. є оперативно-господарська санкція, застосована на підставі рішення комісії від 18 березня 2010 року, яке судом визнано недійсним. Тому відсутні підстави для повторного вирішення питання щодо даної санкції.

Колегія суду констатує, що 20 серпня 2012 року набуло чинності рішення господарського суду у справі № 5004/2327/11 про визнання недійсним акта про порушення, тобто, відпали підстави для збереження набутих коштів, та виникло зобов'язання щодо їх повернення. В зв'язку з чим Позивач звернувся з вимогою про повернення коштів.

Суд не приймає доводи Відповідача щодо відмови у поверненні з посиланням на п. 6.42 ПКЕЕ та право Відповідача вибору альтернативного порядку-зарахування в рахунок майбутніх розрахункових періодів або за заявою споживача, повернення оплачених коштів, оскільки це є його власним тлумаченням змісту законодавства.

Правилами обумовлено врахування волевиявлення споживача і таке волевиявлення відбулось.

Крім того, пунктом 6.42 Правил конкретно не обумовлений строк надходження заяви і Відповідач не позбавлений був можливості з'ясувати волевиявлення споживача для усунення перешкод (труднощів) з поверненням коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання. До того ж, відображення сторнування сум в рахунок оплати за електроенергію, відбулося в рахунку за активну електричну енергію за жовтень 2012 року № 529-1221000/10-АЕ від 22 жовтня 2012 року (а.с. 50), дане ще раз опосередковано свідчить про небажання Відповідача повернути кошти Позивачу та про безпідставне користування ними.

Колегія суду не приймає твердження Відповідача про неможливість повернення коштів з розподільчого рахунку після зарахування їх в липні 2011 року та неможливість виконання відповідного судового рішення, оскільки в силу Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В даному випадку кошти надійшли як санкція, підставою для застосування якої слугував факт порушення, зафіксований рішенням комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке в подальшому судовим рішенням визнано недійсним.

Отже, проаналізувавши усе описане вище, колегія суду зазначає, що доводи Відповідача, спростовуються усім вище висвітленим в даній постанові та ще й судовим рішенням господарського суду Волинської області від 9 липня 2012 року по справі № 5004/2327/11, яким встановлено, що "донарахована вартість спожитої електроенергії в сумі 623 843 грн. 03 коп. є оперативно-господарська санкція, застосована на підставі рішення комісії від 18 березня 2010 року, яке судом визнано недійсним, так і змістом як платіжного доручення про перерахування коштів, так і особового рахунку по споживачу, згідно з яким нарахування відбулось за порушення правил. (а.с. 27, 96-105).

Отже, оцінивши долучені до справи докази в сукупності з нормами законодавства, Рівненський апеляційний господарський суд констатує підставність заявлених вимог щодо стягнення 623 843 грн. 03 коп. в повернення безпідставно збережених коштів та задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов у цій частині та залишає основне судове рішення в даній частині без змін.

Водночас, що стосується вимоги позивача про стягнення 3 579 грн. 43 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21 серпня 2012 року (після винесення постанови Рівненським апеляційним господарським судом) по 29 жовтня 2012 року (день звернення з позовом до суду; а.с. 3-6), то колегія суду перевіривши розрахунок трьох відсотків річних зазначає, що позов в цій частині підлягає до задоволення частково.

При цьому, колегія суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку Позивач, посилаючись вищезазначені норми закнодавства просить стягнути 3 579 грн. 43 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 3% річних згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суду констатує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, колегія суддів зауважує, що при визначенні розміру відсотків, нарахованих Позивачем, ним не було взято до уваги те, що строк нарахування відсотків відраховується саме з 13 вересня 2012 року - дати заяви Відповідача про відмову у поверненні безпідставно набутих коштів, а не з дати винесення постанови Рівненським апеляційним господарським судом. Саме тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 2 409 грн. 91 коп.. Відповідно, в позові про стягнення 1 169 грн. 52 коп. процентів колегія суду відмовляє Позивачу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому колегія суду бере до уваги і той факт, що Позивачем були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту користування Відповідачем грошовими коштами Позивача.

При цьому Рівненський апеляційний суд критично оцінює заперечення Відповідача щодо безпідставності вимог Позивача. Зокрема, суд зауважує, що у Позивача не було заборгованості за користування електричною енергією, платежі вносилися вчасно та в повному обсязі, Позивач звернувся із заяву про повернення безпідставно набутих коштів, тому у відповідача не було підстав зараховувати дані кошти в рахунок майбутніх оплат, дане в своїй сукупності ще раз опосередковано підкреслює про безпідставне користування Відповідачем чужими коштами.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення процентів за користування чужими коштами та змінити в частині присудження до стягнення судового збору.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача та Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Пудблічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 24 грудня 2012 року в справі №5004/1378/12 скасувати в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, та змінити в частині присудження до стягнення судового збору.

Викласти пункти 1,2 резолютивної частини рішення від 24 грудня 2012 року в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (м.Луцьк, вул. Єршова, 4, код ЄДРПОУ 00131512) на користь приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (м.Луцьк, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 30584471) 623 843 грн. 03 коп. в повернення безпідставно збережених коштів, 2 409 грн. 91 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 12 453 грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

В позові про стягнення 1 169 грн. 52 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити."

3. Стягнути з приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (м.Луцьк, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 30584471) на користь Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (м.Луцьк, вул. Єршова, 4, код ЄДРПОУ 00131512) 11 грн. 92 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 5004/1378/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.