Ухвала суду № 29953400, 14.03.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/13495/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич Ольга МихайлівнаНомер провадження 22-ц/788/724/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 5

УХВАЛА

14 березня 2013 року колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Білецького О. М.,

суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

на ухвалу судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 15 лютого 2013 року про повернення заяви про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5

про визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 грудня 2012 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

14 лютого 2013 року представник ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову в даній справі шляхом зупинення виконання органами ДВС іншого судового рішення, ухваленого по спору між цими ж сторонами про зобов'язання надати ключі від вхідних дверей до спірної квартири.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 15 лютого 2013 року вказана заява представника позивача повернута заявнику.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали і перевіривши ухвалу суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Повертаючи заяву про забезпечення позову, суддя районного суду послалась на ч.8 ст.153 ЦПК України та виходила з того, що в порушення вимог ч.4 ст.151 ЦПК України заявником не надано документів у підтвердження сплати судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп. за подання зазначеної заяви.

Однак при цьому місцевий суд неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до порушення порядку, встановленого для вирішення даного питання.

Так, відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Частина 3 цієї норми зазначає, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

В силу ч.8 ст.153 ЦПК України суд вправі повернути заявнику його заяву про забезпечення позову, якщо таку заяву подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу.

Системний аналіз ч.2 ст.79 ЦПК України та ст.1, ст.3, підп.13 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, прямо вказує на обов'язок сторони, яка не має пільг, оплатити (окремо від ціни позову) судовим збором заяву про забезпечення позову в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому заява подається до суду. У даному випадку - 114 грн. 70 коп.

Доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.

Виключення щодо зменшення загального розміру сплати судового збору за позовну заяву на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, містяться у ч.4 ст.151 ЦПК України та абз.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» і передбачені лише для категорії позовів щодо захисту порушень права інтелектуальної власності.

Саме для таких випадків ч.4 ст.151 ЦПК України і була з 01 листопада 2011 року доповнена прямою вказівкою про необхідність додання до поданої заяви про забезпечення позову документа про сплату судового збору.

Отже, тільки заява про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності, може бути повернута судом в порядку ч.8 ст.153 ЦПК України з підстав ненадання документа про сплату судового збору.

У всіх інших випадках подання заяви про забезпечення позову одночасно з позовною заявою та після відкриття провадження у справі, законодавством прямо не визначено наслідків неподання доказів сплати судового збору. У цих випадках слід відповідно до ч.8 ст.8, ст.ст.119, 121 ЦПК України виходити з аналогії закону та залишати таку заяву без руху.

Відповідні роз'яснення «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» надавав і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (вих. №10-1386/0/4-12 від 27 вересня 2012 року).

Вказаних положень процесуального законодавства суд не врахував і безпідставно повернув заяву про забезпечення позову з підстав несплати судового збору.

За таких порушень оскаржувана ухвала судді в даній справі підлягає скасуванню з поверненням даного питання на новий розгляд до місцевого суду.

Підстав для стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору за апеляційний перегляд даної ухвали не вбачається.

Керуючись ст.151, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 15 лютого 2013 року про повернення заяви представника ОСОБА_3 про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -