Рішення № 2995210, 12.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.09 р. Справа № 15/24

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Харківський завод Гідропривід” м. Харків (код ЄДРПОУ 00223214)

до відповідача державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957)

про стягнення заборгованості в сумі 152000,00 грн., пені у розмірі 501,60 грн., 3% річних в сумі 123,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Володченко Я. П. за довіреністю б/н від 01.09.2008 р.

від відповідача: Буравська В.В. за довіреністю № Н-01/3638 від 20.10.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства „Харківський завод Гідропривід” м. Харків до державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 152000,00 грн., пені у розмірі 501,60 грн., 3% річних в сумі 123,93 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/24, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2008 р. сторони уклали договір поставки № 92/07/08 (договір зареєстрований юридичною службою ДП „Донецька залізниця” за № Д/НХ-081994/НЮ), згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю товар в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено найменування продукції – демпфер гідравлічний ЦВ63-110-4,5/2,5, виробником є ВАТ „Харківський завод Гідропривід”.

Згідно п. 4.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.

Відповідно до п. 4.4 договору представник покупця при прийнятті товару зобов’язаний звірити його відповідність кількості товару, вказаній в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору ціна постачальника за запасні частини до рухомого складу визнана тендером і вказана в специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 152000,00грн., в т.ч. ПДВ, та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається дата підписання уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Згідно п. 9.2 договору у разі порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 15.1 договору передбачений термін дії договору – з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2008 р.

До договору поставки сторони прийняли специфікацію (додаток № 1). Специфікацією сторони передбачили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару, строк поставки та строк оплати товару. Завірені копії договору та специфікації до нього додані до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач 13.10.2008 р. поставив відповідачу товар демпфер ЦВ-63-110-4,5/2,5 в кількості 80 штук за видатковою накладною № РН-0000399 від 13.10.2008 р. на суму 152000,00 грн., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару на суму 152000,00 грн. підтверджується крім вказаної видаткової накладної довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПБ № 269607/479 від 13.10.2008 р., виданою на довірену особу відповідача, податковою накладною № 848 від 13.10.2008 р. на суму 152000,00 грн. та рахунком-фактурою № СФ-0000364 від 13.10.2008 р. на суму 152000,00 грн., завірені копії яких також додані до позову.

В видатковій накладній, податковій накладній та рахунку-фактурі умовою поставки зазначено договір № ДГ-92/07/08 від 23.07.2008 р. Із пояснень позивача вбачається, що дата договору „23.07.2008 р.” була вказана помилково замість правильного „11.08.2008 р.”. Позивач виявив вказану помилку при складанні первинної документації та склав акт № 9-юр від 11.02.2009 р., згідно якого поставка товару демпфер ЦВ-63 в кількості 80 штук на суму 152000,00 грн. відповідачу 13.10.2008 р., зафіксована видатковою накладною № РН-0000399 від 13.10.2008 р., була здійснена на виконання умов договору № 92/07/08 від 11.08.2008 р. Рахунок-фактура № СФ-0000364 від 13.10.2008 р. та видаткова накладна № РН-0000399 від 13.10.2008 р. спрямовані саме на виконання умов договору № 92/07/08 від 11.08.2008 р. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі. Завірена копія акту знаходиться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 92/07/08 від 11.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Також даний факт підтверджується актом 9-юр від 11.02.2009 р. Виходячи з пояснень позивача, будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі встановлено, що покупець перераховує постачальнику кошти за поставлений товар протягом 45 банківських днів з дня отримання товару. Оскільки видаткова накладна підписана 13.10.2008 р., то строк виконання грошового зобов’язання для відповідача наступив у період з 14.10.2008 р. по 15.12.2008 р. включно, а вже з 16.12.2008 р. почалося прострочення виконання зобов’язання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вих. № НЗТ-03/128 від 10.02.2009 р. У вказаному відзиві відповідач підтверджує факт укладення договору між сторонами, не заперечує проти отримання товару за видатковою накладною № РН-0000399 від 13.10.2008 р. на суму 152000,00 грн., але заперечує проти стягнення з нього заборгованості в сумі 152000,00 грн., пені в розмірі 501,60 грн., 3% річних в сумі 124,93 грн. Відповідач заперечення обґрунтовує тим, що, на його думку, строк виконання грошового зобов’язання за договором для нього ще не наступив, оскільки позивач факт отримання відповідачем товару на суму 152000,00 грн. не підтвердив та свої зобов’язання за договором не виконав, тому що не надав відповідачу належним чином оформлений акт прийому-передачі товару, передбачений п.п. 4.2, 6.2, 8.4 договору.

Видаткова накладна є за своєю суттю первинним документом. Згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Видаткова накладна № РН-0000399 від 13.10.2008 р. в повній мірі засвідчує факт отримання товару, як підтвердження здійснення господарської операції. У вказаній видатковій накладній наявні всі передбачені нормами закону складові (реквізити), тому вона має юридичну силу та доказовість по справі. Видаткову накладну по суті можна вважати актом прийому-передачі товару. Крім того, є довіреність відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей та податкова накладна, які також підтверджують факт здійснення господарської операції. Тому заперечення відповідача не приймається судом до уваги, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства, фактичним обставинам справи та є спробою уникнути майнової відповідальності за господарське правопорушення.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 152000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 9.2 договору нарахував відповідачу пеню за період з 16.12.2008 р. по 25.12.2008 р. включно у розмірі 501,60 грн. (розрахунок доданий до позову). Але при розрахунку пені позивач виходив з того, що кількість днів у 2008 р. складала 365, але виходячи з того, що 2008 р. був високосним, в ньому кількість днів складала 366. Отже, за розрахунками суду сума пені, яка підлягає стягненню, складає 498,36 грн. Розрахунки суду наступні: 152000,00 грн. х 12% х 10 днів : 366 днів = 498,36 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 501,60 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 498,36 грн. В частині стягнення пені на суму 501,60 грн. – 498,36 грн. = 3,24 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 16.12.2008 р. по 25.12.2008 р. включно в сумі 124,93 грн. В резолютивній частині позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 123,93 грн. Але при розрахунку 3% річних позивач також припускається помилки по кількості днів в 2008 році. Розрахунки суду наступні: 152000,00 грн. х 3% х 10 днів : 366 = 124,60 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 123,93 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства „Донецька залізниця” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957; інші відомості відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства „Харківський завод Гідропривід” (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1; код ЄДРПОУ 00223214; поточний рахунок 26009000123300 у відділенні № 2 ВАТ “Укрексімбанк” філія м. Харкова, МФО 351618) суму 152622,29 грн. (а саме: основний борг у сумі 152000,00 грн., пеню в розмірі 498,36 грн., 3% річних в сумі 123,93 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1526,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 3,24 грн.

У судовому засіданні 12.02.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 13.02.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.