Ухвала суду № 29950476, 12.03.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/3846/12 Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/609/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 26 12.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Воробйової Н.С.,

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними договір іпотеки від 22.01.2004 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.02.2006 року, що укладені між нею та ОСОБА_2 на житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 112,3 кв. м, житловою площею 74,0 кв. м. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що 28.03.2002 року вона за кошти, отримані з продажу двокімнатної квартири на підставі договору купівлі-продажу придбала житловий будинок АДРЕСА_2 та переїхала проживати до нього спільно з ОСОБА_4 та сином ОСОБА_6

22.01.2004 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, згідно якого вона позичила у кредитора 31800 грн., які зобов»язувалася повернути до 21.07.2004 року.

Згідно з п. 2 названого договору у рахунок забезпечення виконання зобов»язань щодо повернення коштів вона передала в іпотеку належний на праві власності будинок з відповідними господарськими будівлями АДРЕСА_2.

Умовами договору іпотеки передбачено, що в разі невиконання боржником в строк до 21.07.2005 року зобов»язання сторони домовляються про те, що звернення стягнення та реалізація заставленого майна в разі звернення стягнення на нього може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку».

З підстав невиконання зобов»язань за вищевказаним договором та не повернення коштів в сумі 31800 грн. в строк до 21.07.2005 року 17.02.2006 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на будинок АДРЕСА_2.

На час укладення вказаного договору між нею та ОСОБА_2 існувала усна домовленість щодо безстрокового проживання її родини у спірному будинку. Проте по сплину 5 років спеціального строку позовної давності відповідач 12.04.2011 року звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо житлового будинку шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2011 року усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності щодо житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку за цією адресою: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8

Вважає, що вказані правочини є недійсними, оскільки вчинені нею під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 22.01.2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 354. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.02.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за № 372. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

За правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками неможе суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правилами ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1613 ОСОБА_3 придбала житловий будинок АДРЕСА_2, продавши згідно із договором купівлі-продажу від 27.02.2002 року належну квартиру АДРЕСА_1, про що свідчать зібрані матеріали справи.

Вказаний договір купівлі-продажу, зареєстрований Броварським МБТІ за № 345 від 10.04.2002 року.

22.01.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 354, за яким позивач отримала від відповідача позику у сумі 31800 гривень строком до 21 липня 2005 року. У рахунок забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення позики ОСОБА_3 передала у заставу вищезгаданий житловий будинок АДРЕСА_2.

Пунктом 13 вказаного договору іпотеки передбачено, що за домовленістю сторін у разі невиконання боржником зобов»язання, забезпеченого іпотекою договір передбачає передачу права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 позичені грошові кошти в сумі 31800 грн. відповідачу не повернула.

З цих підстав 17.02.2006 року між сторонами по даній справі укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 372, за яким іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на житловий будинок АДРЕСА_2. Нерухоме майно, право власності на яке передається за цим договором є предметом договору, посвідченого 22.01.2004 року в забезпечення виконання умов зобов»язання: сума позики 31800 грн., строк повернення 21.07.2005 року.

Посилаючись на недійсність правочину позивач зазначає, що спірні договори іпотеки та задоволення вимог іпотеко держателя укладені нею під впливом тяжкої обставини.

Пунктом 23 роз»ясень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК(435-15), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Тяжкою обставиною, що вплинула на укладення спірних договорів позивач зазначає хворобу сина ОСОБА_6 та необхідність його лікування.

Так, з довідки виданої Київською міською клінічною психоневрологічною лікарнею № 1 вбачається, що ОСОБА_6, 1979 року народження знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні в період з 13.12.2000 року по 30.12.2000 року з діагнозом опійна наркоманія, абстинентний синдром.

Крім того, тяжкими обставинами, що вплинули на укладення договору позивач зазначає: ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати позивачки ОСОБА_9, про що свідчить свідоцтво про смерть. Факт родинних відносин між ними підтверджується свідоцтвом про народження та одруження позивачки.

Відповідно до свідоцтв про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_11 - її близькі родичі.

З довідки № 371/02-26 від 18.06.2012 року, виданої виконкомом Брецької сільської ради Корюківського району Чернігівської області встановлено, що ОСОБА_3 дійсно провела похорони ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за власний рахунок.

До моменту укладення договору іпотеки у позивачки існувала кредитна заборгованість, проти чого не заперечила кожна із сторін. Так, з листа від 31.07.2012 року ПАТ «Райффайзен Банк»Аваль» встановлено, що 22.01.2004 року здійснено погашення кредитної заборгованості, яка утворилася згідно із договором від 05.08.2002 року, тобто в день укладення спірного договору іпотеки. При цьому наявність кредитної заборгованості та необхідність її погашення, суд розцінює як тяжку обставину, яка загрожувала позивачці втратою житла та відповідно привела до укладення договору іпотеки та вкрай невигідних умовах для її ліквідації.

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що на час укладення договору іпотеки житловий будинок позивачки перебував у заставі банку з підстав наявності в неї заборгованості, дану обставину, що розцінюється як тяжка обставина, що призвела до укладення спірних договорів на вкрай невигідних умовах.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 24 січня 2006 року набули чинності зміни до Закону України «Про іпотеку», зокрема до ст. 37, якою регламентовано, щоб іпотекодержатель набував предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Іншою новелою названої статті регламентовано, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя».

При укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторони керувалися оцінкою БТІ, яка у пункті 4 складала суму 66312 грн., а в пункті 2 договору всупереч вимогам ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зазначається, що різницю між сумою боргу та загальною вартістю нерухомого майна іпотекодержатель іпотекодавцю не сплачує. При цьому з тексту договору вбачається, що ОСОБА_3 не роз'яснили її право на отримання різниці між вартістю домоволодіння та сумою боргу, чим порушили вищезгадані вимоги Закону.

Згідно з висновком про вартість майна, проведеної суб»єктом оціночної діяльності ОСОБА_12 ринкова вартість домоволодіння одноповерхового будинку з надвірними господарськими будівлями і спорудами та присадибну земельну ділянку площею 2500 кв. м складала станом на 22.01.2004 року 145176 грн., тобто 27231 долар США. Зазначена в договорі іпотеки ціна є суттєво заниженою та відповідно є невигідною для позивачки, борг якої перед відповідачем на час укладення спірних договорів складав лише 31800 грн.

Станом на 17.02.2006 року, тобто на час укладення договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, вартість вказаного об»єкту нерухомого майна згідно із вказаним висновком становила 241544 грн., що складало 36892 доларів США. При цьому в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.02.2006 року ціна предмету іпотеки є також значно заниженою в розмірі 66321 грн. встановленою з відомостей наданих Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації, яке не є суб'єктом оціночної діяльності в сенсі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Наведені стороною відповідача заперечення щодо погашення ОСОБА_2 кредитної заборгованості позивача в розмірі 3000 доларів США свідчать також про наміри останнього набути нерухоме майно за значно зниженою ціною.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 08.05.2012 року усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності щодо житлового будинку АДРЕСА_2 шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку за цією адресою: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстнції, на думку колегії суддів правильно керувався ст.ст.203, 216, 233 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» і дійшов вірного висновку, що позов є доведеним та обгрунтованим, оскільки було достовірно встановлено, що спірні договори були укладені позивачкою під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, а тому їх слід визнати недійсними.

Що стосується застосування судом першої інстанції ст. 261 ЦК України, то на думку колегії суддів, висновки суду з цього приводу є також обгрунтованими і доведеними, відповідно до вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України, оскільки як пояснив у судовому засіданні представник апелянта, між сторонами інсувала усна домовленість щодо безстрокового проживання сім»ї позивачки у спірному будинку, яка була порушена у квітні 2011 року, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом щодо їх виселення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

При таких обставинах, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовано всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С.Воробйова

Судді: Р.В.Березовенко

С.М.Верланов