Постанова № 2994902, 09.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2009 № 10/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Авдєєва П.В.

Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача: Ждан В.В. – представник за довіреністю,

від відповідача: Микитишин О.М. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець”

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2008

у справі № 10/186 (Мурашко І.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Даймлер"

до Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець”

про стягнення заборгованості 216621,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року Приватним підприємством „Даймлер” заявлено позов про стягнення з відповідача 214 835, 40 грн. – основного боргу, 14 785, 68 грн. - пені, 3 924, 00 грн. – витрати, пов’язані з наданням юридичної допомоги та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу від 22.05.2008р. щодо своєчасної сплати отриманого останнім товару.

18.12.2008р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог на 13 000,00 грн. основного боргу ( а.с. 60 ).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008р. у справі №10/186 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець” на користь Приватного підприємства „Даймлер” 201 835, 40 грн. - основного боргу, 30, 70 грн. – пені, 3 449, 69 грн. – витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги, 2 018, 66 грн. – державного мита, 103, 74 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 26.12.2008р. виправлено арифметичну помилку, допущену в резолютивній частині рішення від 18.12.2008р., а саме: позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець” на користь Приватного підприємства „Даймер” 201 835, 40 грн. - основного боргу, 11243,30 грн. – пені, 3 859,83 грн. – витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги, 2 130,79 грн. – державного мита, 116, 07 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.12.2008р. скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, зокрема, порушення ст..ст.ст.4-2, 4-3, 77, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає обов’язок суду відкласти розгляд справи у межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, в разі нез’явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Позивачем не надано відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що 22 травня 2008р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов’язався продати покупцеві паливо-мастильні матеріали, а саме, дизпаливо, фр.легка, бензин А-76 та ін. (далі - товар) , а покупець в свою чергу зобов’язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (далі – Договір).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по видаткових накладних: №250 від 02.06.2008р. на суму 55000 грн., №446 від 16.07.2008р. на суму 293995.60 грн., № 451 від 01.09.2008р. на суму 105839,80 грн. відпустив представникам відповідача за довіреностями ЯПБ № 528877 від 02.06.2008р., № ЯПБ № 524560 від 16.07.2008р., ЯПИ № 545169 від 11.09.2008р. паливно - мастильні матеріали на загальну суму 454835.40 грн., що підтверджується належно посвідченими копіями зазначених документів.

Встановлене свідчить про те, що позивач виконав взяті за Договором зобов'язання.

Дана обставина не заперечується сторонами Договору.

Пунктами 1.2 та 3.1 Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний прийняти товар та сплатити вартість отриманого товару на протязі 3 банківських днів з дня його отримання (з дати поставленої в видатковій накладній). Пунктом 1.4 Договору встановлено, що ціни на паливо - мастильні матеріали встановлюються згідно виставлених рахунків.

Позивачем на виконання своїх зобов’язань, передбачених п.1.4 Договору, були виставлені рахунки, в яких зазначені найменування, кількість та ціна відпущеного за вищезазначеними видатковими накладними товару (а.с. 57-59).

Відповідач в порушення умов Договору частково оплатив отриманий товар в розмірі 253000 грн., що підтверджується копіями платіжних вимог-доручень та оригіналами банківських виписок (а.с. 61-67). Однак, станом на день розгляду справи, обов'язок відповідача виконати взяті на себе зобов'язання за Договором в частині сплати неоплаченої суми в розмірі 201835,40 грн. - залишається не виконаним.

Зазначене не заперечується та не спростовано відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання у відповідності до умов Договору купівлі-продажу від 25.05.2008р в розмірі 201835,40 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 11243,30 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору при несвоєчасному розрахунку за поставлений товар, нараховується пеня в розмірі 0,05% за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Приймаючи до уваги допущену відповідачем прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, колегія суддів вважає, що розмір пені підлягає стягненню в розмірі, передбаченому сторонами в договорі, а саме 0,05% за кожний день прострочення, що за період, заявлений позивачем в розрахунку до суми позову - з 06.06.2008р. по 24.10.2008р. включно, становить 11243,30 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги у розмірі 3924,00 грн., колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими, однак, рішення першої інстанції та ухвала про виправлення помилок в даному рішенні в цій частині підлягає зміні, виходячи з наступного.

За змістом ст..44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з послуг адвоката.

Відповідно до ст..49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Згідно з Роз”ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31.05.ю2002р. № 04-5/609 відшкодування цих витрат здійснюється шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові їх інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Встановлено, що для захисту інтересів ПП „Даймер” у господарському суді між останнім та адвокатом Жданом В.В. укладено угоду від 15.10.2008р. про надання правової допомоги. Сплата позивачем витрат на правову допомогу в сумі 3924,00грн. підтверджується належно завіреною копією видаткового касового ордеру від 20.10.2008р (а.с. 21).

Зазначені обставини місцевий суд виклав у мотивувальній частині рішення.

Враховуючи розмір ціни позову, що складає 229 621 грн. 08 коп., та розмір витрат позивача на правову допомогу, що складає 3924 грн., останні є співрозмірними ціні позову.

Однак, місцевий суд допустився помилки в резолютивній частині рішення та в ухвалі про виправлення помилки в частині розміру витрат позивача на правову допомогу, а саме, зазначив, що підлягають стягненню такі витрати в сумі 3449, 69 грн., хоча підлягало стягненню 3 924 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд при відхиленні клопотання про відкладення розгляду справи порушив права останнього, оскільки не забезпечив всіх необхідних умов для надання доказів, пояснень, заперечень тощо.

Підставою для скасування рішення згідно з п.2 ч.2 ст.104 ГПК України є те, що справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Встановлено, що представник відповідача повідомлений належним чином, оскільки, був присутній в першому засіданні і міг надати додаткові докази, крім того, 04.12.2008р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, який не містить додаткових доказів.

Пунктом 3.6 роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи свідчать про те, що неявка представника відповідача у судове засідання при прийнятті місцевим судом оскаржуваного рішення не перешкоджала вирішенню спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким частково задоволені позовні вимоги, слід змінити в резолютивній частині рішення та в ухвалі про виправлення помилки в частині стягнення витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008 року та Ухвалу Господарського суду Чернігівської області 26.12.2008р. у справі №10/186 змінити та викласти в наступній редакції:

“ Позов Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець” задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Племзавод” Тростянець” (вул.. Леніна, 4-а, с. Тростянець, Ічнянський район, Чернігівська область, 16700, р/р 26008301122 Ощадбанк №3260, МФО 343068, ідентифікаційний код 00489303) на користь Приватного підприємства „Даймлер” (провулок Фрунзе, 22, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, р/р 26007301715942, МФО 353423, філія відділення ПІБ в м.Прилуки, І.Н. 316943425165, свідоцтво 33697815) 201 835, 40 грн. - основного боргу, 11243,30 грн. – пені, 3 924,00 грн. – витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги, 2 130,79 грн. – державного мита, 116, 07 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовити”.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

4.Матеріали справи №10/186 направити до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Корсак В.А.

Судді Авдєєв П.В.

Коршун Н.М.