Рішення № 29948107, 12.03.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/719/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Замша О.В.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Кодрул М. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Кодрула М.А.,

суддів - Черненко В.В., Потапенка В.І.

при секретарі - Животовській С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до приватного підприємства „Світоч", ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до відповідачів - приватного підприємства «Світоч» та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором в розмірі 68 148 грн. 44 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 27.12.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та приватним підприємством «Світоч» будо укладено кредитний договір № 010-04-1-520, згідно умов якого позивачем відкрито відповідачу невідновлювану кредитну лінію у розмірі 200000 грн. строком до 26.12.2007 року зі сплатою 19% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором було укладено договір поруки № 010-04-1-520/3 від 27.12.2006 року з ОСОБА_3.

03.08.2007 року між банком та позичальником укладено договір № 010-05/520/4 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого з 01.08.2007 року відсоткову ставку за користування кредитом зменшено до 18%. 11.10.2007 року між банком та позичальником укладено договір № 010-05/520/6 про внесення змін до кредитного договору, яким продовжено термін користування кредитними коштами до 31.10.2008 року.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2008 року було задоволено позов банку до відповідачів та стягнуто з нах солідарно заборгованість по кредитному договору в сумі 151681,10 грн., яке фактично виконане 31.12.2010 року.

Оскільки за правилами ст.599 ЦК України зобов"язання припиняються проведеним належним виконаннм банком нараховоні несплачені проценти в сумі 19732,15 грн., пеня по кредиту в сумі 35395,60 грн., пеня по відсоткам в сумі 13020,69 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року позов банку до відповідачів задоволений частково.

З приватного підприємства «Світоч» стягнуто заборгованість по кредитному договору № 010-04-1-520 від 27.12.2006 року в розмірі 1248 грн.36 коп. що складає заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом в період з 08.11.2009 року по 11.12.2009 року, також стягнуто понесені судові витрати в розмірі 12 грн.47 коп. В частині інших позовних вимог про стягнення заборгованості з приватного підприємства „Світоч" та позовних вимог до ОСОБА_3 - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з"явилися для участі у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що укладення додаткового договору про внесення змін до основного кредитного договору та продовження терміну користування коштами до 31.10.2008 року призвело до збільшення відповідальності поручителя без його згоди, вимоги до поручителя пред"явлені з пропуском строку, тому порука є припиненою, що є підставою для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 Що стосується позовних вимог до приватного підприємства „Світоч" то позовні вимоги банку задоволені в межах строку позовної давності.

Погодитися з такими висновками суду повністю судова колегія не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та приватним підприємством «Світоч» будо укладено кредитний договір № 010-04-1-520, згідно умов якого позивачем відкрито відповідачу невідновлювану кредитну лінію у розмірі 200000 грн. строком до 26.12.2007 року зі сплатою 19% річних.

З метою забезпечення належного виконання умов договору між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 26.12.2006 року укладено договір поруки.

03.08.2007 року між банком та позичальником було укладено договір, відповідно якого відсоткову ставку за користування кредитом було зменшено до 18%, а 11.10.2007 року між банком і позичальником укладено договір про внесення змін до раніше укладеного кредитного договору, яким подовжено термін користування кредитними коштами до 31.12.2008 року.

Рішенням Бобринецького районного суду задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто в солідарному порядку з приватного підприємства „Світоч" та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 09.10.2008 року в розмірі 151680,10 грн., з яких 150000 грн. сума кредиту, 1573,77 грн. нарахована пеня за порушення строків повернення кредиту, 107,33 грн. нарахована пеня за порушення строків сплати відсотків та 1546,81 грн. судових витрат. Зазначене судове рішення виконано 11.12.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів, як це передбачено ч. 2 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. У даних правовідносинах виконанням зобов'язання є повна сплата відповідачами суми кредиту та нарахованих відсотків за ввесь час користування кредитними коштами.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що у задоволенні позову банку до ОСОБА_3, як поручителя, необхідно відмовити, оскільки за положеннями ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов"язання, а також у разі зміни зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов"язання виникає зокрема і в разі продовження терміну користування кредитними коштами, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами.

Наявність в договорі поруки попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору не свідчать про те, що такі зміни та доповнення умов основного договору, якими збільшується обсяг відповідальності поручителя, повинні здійснюватися без будь-якого повідомлення поручителя. Наявність попередньої згоди поручителя не звільняє сторони основного зобов"язання від узгодження цих змін з поручителем. Докази такого узгодження в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд першої інстанції також правильно зазначив, що порука припинена також у відповідності до ч. 4 ст.559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явив вимоги до поручителя.

Правильним є також висновок суду про те, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого здійснено через тривалий проміжок часу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до кредитного договору № 010-04-1-520 мало право нараховувати проценти на залишок заборгованості, яка утворилася внаслідок сплати частинами присудженої суми за рішенням суду, з урахуванням черговості погашення заборгованості за кредитом встановленої згідно кредитного договору (першочергове погашення нарахованих відсотків та комісій, а лише потім суми основного кредиту) та пеню передбачену умовами договору.

Проте вирішуючи питання про стягнення з приватного підприємства „Світоч" нарахованої заборгованості, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при застосуванні строків позовної давності про застосування яких заявлено стороною у справі.

Судом встановлено, що повне погашення тіла кредиту відбулося 11.12.2010 року, після якого нарахування відсотків не відбувалося. Пеня по відсотках за користування кредитом нарахована за період з 01.02 2008 року по 29.10 2012 року, а пеня по кредиту нарахована за період з 01.09.2008 року по 10.12.2009 року.

Посилаючись на положення ст.256, 257 ЦК України суд вирішив справу в межах строку позовної давності, починаючи її відрахунок з дати подачі позову 08.11.2012 року.

При цьому суд не врахував, що відповідно до ч.1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З наданого банком розрахунку (а.с.8-9) видно, що приватним підприємством „Світоч" на погашення нарахованої банком заборгованості добровільно сплачено 3227,91 грн. 17.01.2011 року, та 100 грн. 29.07.2011 року, що підтверджується копією меморіального ордеру від 29.07.2011 року, який доданий до апеляційної скарги.

Таким чином строки перебігу позовної давності перервані і тому стягнення нарахованих банком сум боргу необхідно проводити з урахуванням цих обставин.

До позовних вимог банку про стягнення 19732,15 грн. процентів за користування кредитними коштами застосовується загальний строк позовної давності у три року, тому з урахуванням переривання його перебігу, строк не пропущений і ця позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

До позовних вимог про стягнення пені застосовується скорочений строк позовної давності, тому з урахуванням переривання його перебігу, підлягають задоволенню позовні вимоги банку відносно пені, яка нарахована за період з 08.11 2011 року по 08.11.2012 року. Пеня по відсоткам банком нарахована за період з 01.02 2008 року по 29.10 2012 року, тому стягненню підлягає пеня, яка нарахована за період з 08.11 2011 року по 08.11.2012 року в сумі 2916,55 грн. виходячи з такого розрахунку. За період з 01.01.2012 року по 29.10.2012 року банком нарахована пеня в сумі 2472,45 грн. (685,23+1787, 22=2472,45), за період з 08.11.2011 року по 31.12.2011 року 444,10 грн. (53 дн.х 8,379 грн. за 1 дн.= 444,10), а всього 2916,55 грн.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що при подачі позову позивачем сплачено 681,49 грн. 50 коп. судового збору, тому з приватного підприємства «Світоч» на користь позивача необхідно стягнути 226,48 грн. понесених судових витрат.

Враховуючи викладене судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає зміні, зі скасування його в частині вирішення питання про сягнення відсотків за користування кредитними коштавми, пені по відсоткам та судових витрат і ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, з підстав визначених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" - задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року змінити, скасувати його в частині вирішення питання про сягнення відсотків за користування кредитними коштавми, пені по відсоткам та судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до приватного підприємства „Світоч", ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування кредитними коштавми та пені по відсоткам задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Світоч" (код ЄДРПОУ 31916724) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 19732,15 грн. та 2916,55 грн. пені по відсоткам, а всього 22648,70 грн.

Стягнути з приватного підприємства „Світоч" (код ЄДРПОУ 31916724) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" 226,48 грн. понесених судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: