Рішення № 2994601, 29.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.09 р. Справа № 37/2

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства „Інформаційні комп’ютерні системи”, м. Київ, ідентифікаційний код 21670779

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства „Зуївський енергомеханічний завод”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34359707

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 50125,18 грн., пені в сумі 3 089,68 грн., 3% річних – 386,21 грн., індексу інфляції – 1604,01 грн.

за участю:

представника Позивача – Матієнко А.В. (довіреність №96 від 22.01.2009р.);

представника Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 20.01.2009р. на 29.01.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Інформаційні комп’ютерні системи”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Зуївський енергомеханічний завод”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 50 125,18 грн., пені в сумі 3 089,68 грн., 3% річних – 386,21 грн., індекс інфляції – 1604,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №СДЦ-0481 від 26.06.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №СДЦ-0481 від 26.06.2008р. з додатком №1, додаткову угоду №1 від 16.10.2008р.; акт №СДц-0481 приймання-передачі робіт від 08.09.2008р.; претензію про стягнення заборгованості №6602 від 31.10.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 229, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 509, 526, 546, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.80-85), у том у числі – виписка з банківського рахунку на підтвердження погашення Відповідачем суми основного боргу.

Відповідач надав відзив від 16.01.2009р. № 04-7-60 на позов (а.с.52), яким визнав позовні вимоги, проте період прострочення платежу, з якого мають нараховуватися пеня, проценти та інфляційна індексація визначив з 01.11.2008р. у зв’язку із затриманням надання Позивачем належним чином оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт, а також просив в порядку ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України звільнити його від сплати пені. Крім того, Відповідачем надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-73).

Представник Позивача у судовому засіданні 29.01.2009р. підтримав свою позицію, викладену письмово, повідомивши при цьому про погашення Відповідачем 20.01.2009р. основного боргу.

Представник Відповідача у судове засіданні 29.01.2009р. не з’явився.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані сторонами документи та неявка Відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2008р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладено договір підряду №СДЦ-0481 від 26.06.2008р. (а.с.а.с. 13-17), згідно п.п.1.1., 1.3. якого Позивач зобов’язався виконати роботи з побудови „Системи передачі даних” на об’єкті Замовника, розташованому за адресою:м. Зугрес, вул. Леніна, 18-а, що погоджуються Сторонами в специфікації, що наведена в додатку №1 (а.с.а.с.18-21) до цього договору. Замовник, в свою чергу, відповідно до п.п. 2.4., 5.1. договору зобов’язаний прийняти виконані роботи за актом здачі-приймання відповідно до розділу 3 договору та розрахуватися у встановленому порядку.

Розділ 2 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо терміну і порядку проведення робіт, а умови розділу 3 визначають наступний порядок приймання-передачі робіт:

- при завершенні робіт Підрядник надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, а Замовник зобов’язується в 5-ти денний термін направити Підряднику підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт, або письмову мотивовану відмову від підписання наданого підрядником акту (п.3.1.);

- у випадку отримання від Замовника письмової мотивованої відмови від підписання наданого Підрядником акту, сторони складають 2-х сторонній акт з переліком недоробок і терміну їх усунення силами та за рахунок Підрядника (п.3.2.);

- якщо замовник у 7-ми денний термін не направить підписаний акт здачі-приймання результатів виконаних робіт, або письмову мотивовану відмову від його підписання, то роботи вважаються виконаними та прийнятими відповідно акту, підготовленого Підрядником, і підлягають оплаті (п.3.4).

Згідно п. 2.1 договору, строк виконання робіт Підрядником складає 35 календарних днів з моменту підписання цього договору, створення умов згідно п.2.2 та проведення передплати згідно п.5.1 договору, яка становить 30% від загальної суми, що згідно п. 4.1. складає 78646,69грн. разом із ПДВ. При цьому остаточний розрахунок має бути здійсненим не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Додатковою угодою № 1 від 16.10.2008р. (а.с.22) сторонами змінені реквізити Замовника.

У п. 8.3. договору сторони дійшли згоди, що за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

На виконання умов договору, Позивачем на замовлення Відповідача були виконані роботи, визначені у Договорі та додатку до нього на загальну суму з урахуванням ПДВ, вартості використаного обладнання та матеріалів – 73720,18грн., що підтверджується актом приймання передачі робіт № СДц-0481 від 08.09.2008р. (а.с.23-26), підписаний Відповідачем 10.09.2008р. без будь-яких зауважень.

Як зазначається Позивачем Підрядником були виконані лише зобов’язання із здійснення попередньої оплати в розмірі 23595,00грн. – остаточний розрахунок у стягуваній сумі 50125,18грн. не здійснений.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач свою позицію по суті розглядуваного спору виклав у відзиві від 16.01.2009р. № 04-7-60 (а.с.52).

Як вбачається із представленої Позивачем виписки з банківського рахунку (а.с.85) та наданих у судовому засіданні 29.01.2009р. пояснень Відповідач 20.01.2009р. сплатив Позивачеві заборгованість за договором підряду №СДЦ-0481 від 26.06.2008р. у сумі 50125,18грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріал справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором підряду та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, інфляційної індексації та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту права та обов’язків сторін, визначених договором №СДЦ-0481 від 26.06.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір підряду.

Як встановлено ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №СДЦ-0481 від 26.06.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України обов’язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання роботи підрядником. Оскільки наданий до матеріалів справи акт приймання виконаних робіт підписаний Відповідачем без жодних зауважень і таких обґрунтованих та доведених належними доказами зауважень не було висунуто протягом провадження у цій справі, суд дійшов висновку, що Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення остаточної оплати виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі (п.5.1 договору).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних робіт (а.с.23-26) Позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 73720,18грн. З огляду на дату підписання зазначеного акту сторонами – 10.09.2008р. – останнім днем оплати відповідних робіт є 24.09.2008р., а, відповідно, першим днем прострочення – 25.09.2008р. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача на те, що його твердження про підписання акту 08.09.2008р., і, як наслідок, визначення 22.09.2008р. днем остаточного розрахунку, спростовується змістом самого акту, в якому визначена дата його підписання сторонами безпосередньо біля підписів сторін.

Водночас, судом відхиляються як недоведене жодними доказами і посилання Відповідача, викладене у відзиві, на запізненні із отриманням від Позивача оформленого акту – лише в кінці жовтня 2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, у тому числі – щодо строків виконання (ст. 530 Цивільного кодексу України). З огляду на те, що належного у розумінні зазначених норм виконання з боку Відповідача не відбулося, суд констатує порушення грошових зобов’язань з його боку перед Позивачем у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Оскільки Позивачем до матеріалів справи надано докази сплати Відповідачем 20.01.2009р. (після звернення до суду із розглядуваним позовом) стягуваної суми заборгованості у повному обсягу, остільки суд дійшов висновку про вичерпаність спору в цій частині у повному обсягу, що має наслідком припинення провадження за відповідними вимогами у зв’язку із відсутністю предмету спору – п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицію Вищого господарського суду України, наведеному в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.1994р. № 02-5/612.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” приймаючи встановлену належну дату початку прострочення грошових зобов’язань – 25.09.2008р., задовольняє вимоги:

- щодо інфляційної індексації – у розмірі 1604,01 грн.;

- щодо 3% річних – у розмірі 377,99 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 8.3. договору №СДЦ-0481 від 26.06.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення має розпочинатись з 25.09.2008р., а не з 23.09.2008р., але при цьому враховує (період) межі, передбачені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 023,95 грн.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки наявність заборгованості на дату звернення до суду та правомірність нарахування у зв’язку із цим інших складових стягуваної суми підтверджується наявними у матеріалах справи документами, відповідає законодавству, суд, керуючись ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає визнання позову у якості додаткового доказу обґрунтованості власних висновків.

Суд не вважає за необхідне скористуватися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо звільнення Відповідача від сплати пені, на чому наполяже останній у відзиви, оскільки ним не доведено винятковості випадку для такого звільнення, а розмір стягуваної пені не є значним.

Об’єднання в межах одного процесуального документу висновків про припинення провадження у справі щодо певної частини позовної вимог та висновків про часткове задоволення решти вимог узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у 2007 році” від 18.03.2008р. № 01-8/164.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених та відхилених вимог. При цьому складова зазначених витрат, пропорційна розміру вимог, за якими провадження припинено, також відноситься на Відповідача, оскільки на момент звернення Позивача до суду із зазначеними вимогами, порушення його прав мало місце.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Інформаційні комп’ютерні системи”, м. Київ (ідентифікаційний код 21670779) до Закритого акціонерного товариства „Зуївський енергомеханічний завод”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 34359707) про стягнення суми основного боргу у розмірі 50125,18 грн., пені в сумі 3 089,68 грн., 3% річних – 386,21 грн., індексу інфляції – 1604,01 грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 50125,18 грн.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Зуївський енергомеханічний завод” (84783, м. Донецьк, вул. Баумана, 12, ідентифікаційний код 34359707) на користь Закритого акціонерного товариства „Інформаційні комп’ютерні системи” (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 21670779) суму пені в сумі 3 023,95 грн., 3% річних – 377,99 грн., індексу інфляції – 1604,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Зуївський енергомеханічний завод” (84783, м. Донецьк, вул. Баумана, 12, ідентифікаційний код 34359707) на користь Закритого акціонерного товариства „Інформаційні комп’ютерні системи” (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 21670779) у якості компенсації судових витрат – державного мита в сумі 551,31 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 117,84грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 29.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 29.01.2009р.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.