Рішення № 2994587, 05.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09 Справа № 13/6

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго» в особі структурної одиниці «Зуївська ТЕС»м. Зугрес

до товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-українське промислове товариство» м. Луганськ

про стягнення 41990 грн. 53 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Болтенкова О.Л. дов. № 9 від 12.01.2009 р.

Від відповідача

Не прибув

У засіданні брала участь:

Секретар судового засідання Провоторова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення штрафних санкцій 41700 грн. 00 коп., 3 % річних - 290 грн. 53 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 12 березня 2008 р. був укладений договір № 120308-1ЗУ11/3.18.1/Р за яким відповідач відповідно до п. 3.1. договору зобов’язався протягом 21 дня з моменту одержання попередньої оплати в розмірі 25 % здійснити поставку продукції.

Відповідно до специфікації № 1 до договору загальна вартість продукції, що підлягає поставці становить 834000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку прострочення поставки відповідач зобов’язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 5 % від вартості непоставленої продукції.

17 березня 2008 р. позивач перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 007 кошти в сумі 208500 грн. 00 коп., - виконавши умови договору в частині оплати 25 % попередньої оплати.

У встановлений п. 3.12. договору відповідач зобов’язання по поставці продукції не виконав.

25.04.2008 р. позивач запропонував відповідачу в зв’язку з невиконанням зобов’язань повернути попередню оплату.

25.04.2008 р. платіжним дорученням № 1636 відповідач повернув позивачу суму попередньої оплати - 208500 грн. 00 коп.

26.12.2008 р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в сумі 41700 грн. 00 коп. –5 % від суми непоставленої продукції відповідно до п. 5.2. договору, та нараховані відповідно до ст. 693, 536, 625 Цивільного кодексу України 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 290 грн. 53 коп. за 17 днів користування коштами позивача.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати вимог суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов’язання за спірним договором, не здійснив поставку товару на суму 834000 грн. 00 коп., та прострочивши виконання договору повернув суму попередньої оплати лише через 17 днів з моменту прострочення поставки товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Згідно положенням ст. 693, 536, 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення повернення чужих коштів кредитор має право вимагати сплати відсотків за користування коштами в сумі 3 % річних.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення штрафу відповідно до умов п. 5.2. договору в сумі 41700 грн. 00 коп., та відсотків за користування чужими коштами в сумі 290 грн. 53 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –419 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-українське промислове товариство»м. Луганськ Кам’янобрідський район, вул.. Комісара Санюка будинок 50 ідентифікаційний код 32065179 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго»в особі структурної одиниці «Зуевська ТЕС»ТОВ «Східенерго»Донецька область, м. Зугрес, вул.. 60 років Жовтня 100 ідентифікаційний код 26160818 штраф в сумі 41700 грн. 00 коп., 3 % річних –290 грн. 53 коп., державне мито у сумі –419 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

10 лютого 2009 року