Ухвала суду № 29945180, 29.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р.справа № 1170/2а-4383/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. по справі за позовом фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002541710 від 24.10.2011р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від №0002541710 від 24.10.2011 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. позов задоволено.

Суд першої інстанції постановив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.10.2011 №0002541710, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5040,95 грн., у тому числі за основним платежем 5039,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «ЛКН-Плюс»суму ПДВ у розмірі 5039,95 грн. до податкового кредиту за січень 2011 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару. Зазначено, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для визнання договору, укладено між позивачем та ПП «ЛКН-Плюс», нікчемним.

Відповідачем на зазначену постанову подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що операції купівлі-продажу ПП «ЛКН-Плюс» не причиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності по ланцюгу «вигодонабувача», частина податкового кредиту позивача за січень 2011р. сформована на підставі неіснуючих операцій з ПП «ЛКН-Плюс», в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 5039,95грн.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, будучи повідомлений про дату, час, місце розгляду апеляційної карги.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідачем помилково досліджуються між ПП «ЛКН-Плюс»та ТОВ «НТК Октан», а господарські відносини між позивачем та ПП «ЛКН-Плюс»помилково вважаються похідними.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлені наступні фактичні обставини:

На підставі акту перевірки №187/1710/НОМЕР_1 від 12.10.2011 р. 24.10.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002541710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5041,95 грн., з яких за основним платежем 5039,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5039,95 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 5039,95 грн.

В описовій частині акту зазначено, що порушення, на думку податкового органу, виникли у зв'язку з тим, що позивачем сформовано податковий кредит в розмірі 5039,95 грн. за рахунок операцій з ПП «ЛКН-Плюс», на підставі податкової накладної №2 від 31.01.2011 року.

Позиція податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ПП «ЛКН-Плюс»ґрунтується на тому, що відділом контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано службову записку відділу організації перевірок підприємств стратегічних галузей економіки Кіровоградської ОДПІ №528/23-1 від 05.09.2011 р. «Про надання матеріалів перевірки»та акт від 25.08.2011 р. №724/15-20/34894830 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «ЛКН-Плюс»(ЄДРПОУ 34894830) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Н.Т.К. Октан», код ЄДРПОУ 35900535», в якому зазначено, що в ході проведення аналізу встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Н.Т.К. Октан». Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За висновками перевіряючих, частина податкового кредиту позивача за січень 2011 р. сформовано на підставі неіснуючих операцій з ПП «ЛКН-Плюс», які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях, та податкових накладних виписаних з порушенням вимог п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, чим порушено вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено дозволений податковий кредит на суму ПДВ 5039,95 грн.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 98 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2. ст.198 податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на наявні договір №14 від 25.03.2008р. між ПП «ЛКН-Плюс»та позивачем, згідно якого продавець зобовязується передати в приватну власність покупця жир яловичий та жир свинячий, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах даного договору, додаткову угоду №1 до договору №14 від 25.03.2008р. згідно якої, вказаний договір вступає в законну силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., податкову накладну №2 від 31.01.2011р., виписану ПП «ЛКН-Плюс»про придбання жиру яловичого в кількості 3981,00 кг. на загальну суму 30239,68 грн., в тому числі сума ПДВ 5039,95 грн., свідоцтва від 06.04.2007р. №100033782 про реєстрацію ПП «ЛКН-Плюс»було як платника податку на додану вартість, виписки з банківського рахунку, видаткової накладної №РН-0000002 від 31.01.2011р. та товарно-транспортної накладної від 31.01.2011р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «ЛКН-Плюс»суму ПДВ у розмірі 5039,95 грн. до податкового кредиту за січень 2011 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Судом першої інстанції зроблені вірні висновки, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Ч. 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. по справі за позовом фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002541710 від 24.10.2011р. залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала повному обсязі виготовлена 06 червня 2012 року.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: В.В. Мельник