Постанова № 29943927, 11.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5008/1040/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

При секретарі судового засідання: Бокало Н.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 04.02.2013 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013 року

у справі №5008/1040/2012 (суддя Йосипчук О.С.)

за позовом Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство», м. Виноградів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Климовиця Іршавський район

про стягнення заборгованості в розмірі 46 512, 62 грн. за договором купівлі-продажу від 31.05.2012р.

За участю представників:

від позивача: Никитюк Н.О. (довіреність б/н від 10.10.2012 року);

від відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013р. у справі № 5008/1040/2012 (суддя Йосипчук О.С.) позов Державного підприємства «Виноградівське лісове господарство», м. Виноградів (надалі ДП «Виноградівське лісове господарство»), задоволено частково. З Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП) на користь ДП «Виноградівське лісове господарство» стягнуто суму 41 688,23 грн. заборгованості та суму 1 542,02 грн. у відшкодування судового збору.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що зважаючи на те, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми 41688,27 грн. заборгованості підтверджено матеріалами справи, обґрунтовано чинним законодавством та не спростовано відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Не погодившись з винесеним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 04.02.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013 року скасувати в частині часткового задоволення позову на суму в 41 688,23 грн. та суми судового збору - 1 542,02 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, покликаючись на ту обставину, що судом першої інстанції неповно і неправильно з'ясовано обставини, пов'язані з фактом часткової оплати Відповідачем заборгованості в сумі 55 000 грн. Також покликається на те, що місцевим господарським судом необґрунтовано і безпідставно проігноровано обставини справи й наявні докази про те, що Відповідачем не порушено взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 31.05.2012 року і ним умови договору щодо своєчасної оплати додержано, а заборгованості на суму 41 688,27 грн. Відповідача перед Позивачем фактично не існує.

Позивач на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2013 року подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти викладених в ній доводів, оскільки останні суперечать наявним матеріалам справи та фактичним обставинам у справі і просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013 року без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з мотивів, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року.

В дане судове засідання відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 06503287, повторно надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на ту обставину, що розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача, сторони були належним чином повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013 року у справі № 5008/1040/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення, виходячи з наступного.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, аналізом матеріалів справи судовою колегією встановлено, що між державним підприємством „Виноградівське лісове господарство" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) 31.05.2012 року укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини на аукціонних торгах (Договір), за умовами якого продавець передає у власність на відповідних франко-умовах продавця необроблену деревину (товар), а покупець приймає товар та сплачує за нього ціну на умовах договору.

Договором передбачено вид товару, обсяг товару та його загальну вартість, а саме: пиловник, дуб, третього сорту, D36-39, L 1-6 загальним об'ємом 20м.куб., на суму 25 200,00 грн. (розділ 3 Договору).

Порядок розрахунків за поставлений товар встановлений розділом 6 Договору, відповідно до п.6.1 якого, платіж (передоплата 100 % вартості ) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно встановленого рахунку фактури на протязі 5 (п'яти ) календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Поставка товару по даному Договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору на відповідних франко-умовах продавця. Місячна партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується самостійно продавцем і покупцем графіком поставки. При не досягненні згоди щодо місячних об'ємів поставок, що вказується безпосередньо продавцем і покупцем у графіку поставки протягом 10 днів з моменту підписання договору, вважається, що продукція поставляється щомісячно рівними частинами (партіями) протягом відповідного кварталу.

Хоча між сторонами даний договір був укладений, проте як вірно встановлено судом першої інстанції договором не охоплено всі зобов'язальні відносини між сторонами. Так, в матеріалах справи відсутні докази виконання п.6.1 Договору щодо здійснення відповідачем попередньої оплати у розмірі 100%, а також відсутні будь-які інші належні докази, які б підтверджували здійснення відповідачем на користь позивача оплати саме за Договором. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази складання сторонами графіку поставок чи докази здійснення фактичних поставок продукції щомісячно рівними частинами протягом кварталу у відповідності до розділу 4 Договору, що підтверджує відсутність вчинення сторонами дій, спрямованих на набуття цивільних прав чи обов'язків в межах Договору.

В товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи, відсутні посилання на спірний Договір, що спростовує факт передачі товару Позивачем на користь Відповідача в межах даного Договору.

Однак, ДП «Виноградівське лісове господарство» здійснювало на користь Відповідача поставку товару на загальну суму 101 512,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які підписані представником відповідача:

1. № 073323 від 09.06.2012 року на суму 23 947 грн. 60 коп.;

2. № 073439 від 29.06.2012 року на суму 7 863 грн. 75 коп.;

3. № 008523 від 11.07.2012 року на суму 10 829 грн. 65 коп.;

4. № 073290 від 01.06.2012 року на суму 15 993 грн. 80 коп.;

5. № 073389 від 21.06.2012 року на суму 21 363 грн. 35 коп.;

6. № 073404 від 22.06.2012 року на суму 11 514 грн. 47 коп.

Зазначені товарно-транспорті накладні належним чином підтверджують передачу товару Відповідачу, але не в межах спірного договору, з огляду як на відсутність в тексті товарно-транспортних накладних посилання на Договір, так і з огляду розбіжності сорту пиловника, а тому їх слід розцінювати виключно як підтвердження укладення між сторонами окремих правочинів (ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар в сумі 55 000 грн., з урахуванням чого, Позивач стверджував про наявність заборгованості перед ним в сумі 46 512,62 грн. (101 512,62 грн. - 55 000 грн. = 46 512,62грн.).

Однак, місцевий господарський суд встановив недоведеність факту поставок Відповідачеві за накладними №№ 073323, 073389, 073404 на загальну суму 56824,35грн., з тої причини, що наведені вище накладні не містять доказів одержання матеріальних цінностей, відсутність підпису одержувача перешкоджає встановленню факту вчинення правочину, а наявність на цих накладних даних про прийняття водієм - експедитором пиломатеріалів від позивача не можна розцінювати як безспірний доказ, що підтверджує уповноваження цих експедиторів діяти від імені та в інтересах відповідача у справі.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено поставку Відповідачу пиломатеріалів на загальну суму 44 688,27 грн., так як, після пред'явлення позову до суду скаржником сплачено частину боргу в розмірі 3 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13-В2031/4 від 02.11.12р. та № 14-В037/3 від 14.11.12р., то заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 41 688 грн. 27 коп., яка підставно стягнута згідно рішення суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується з положенням передбаченим частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Договору Відповідач своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав, внаслідок чого в останнього перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 41 688,27 грн. грн. В матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не подані належні докази, які б з достовірністю свідчили про своєчасність виконання ним своїх грошових зобов'язань.

Перевіряючи доводи апелянта в тій частині, що він здійснив часткову оплату заборгованості в сумі 55 000 грн.,судова колегія вважає їх безпідставними, адже, як вірно досліджено місцевим господарським судом, Позивач отримав від Відповідача суму 55 000 грн. не у погашення заборгованості, що виникла на підставі Договору купівлі-продажу необробленої деревин на аукціонних торгах від 31.05.2012 року та спірних товарно-транспортних накладних №073323, №073439, №008523, №073290,№ 073389, №073404. Оплата вказаної суми коштів була здійснена шістьма платежами з іншим призначенням платежу, що підтверджується інформацією з картки рахунку 361 за січень - серпень 2012 року (при тому, що Договір укладено 31.05.2012 року), а саме п'ятьма платежами, з яких кожна на суму 10 000, 00 грн., та одним платежем на суму 5 000 грн., що не узгоджується з умовами Договору як щодо загальної ціни договору, встановленої у розмірі 25 200,00 грн., так і щодо графіку поставок та вартості кожної партії продукції, яка підлягала поставці згідно графіку, а також не узгоджується з умовами п.8 Договору щодо передачі товару протягом трьох календарних днів з моменту здійснення оплати за нього.

Таким чином, судова колегія вважає, що 55 000 грн., які були перераховані Позивачу, не можна вважати доказом виконання Відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі Договору від 31.05.2012р. та спірних товарно-транспортних накладних.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав Позивача на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

Колегією Львівського апеляційного господарського суду не береться до уваги посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не було взято до уваги і безпідставно проігноровано прохання Відповідача про відкладення розгляду справи, що призвело до порушення його прав, передбачених ст. ст. 21,22,28 ГПК України, з огляду на те, що , як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи № 5008/1040/2012 відкладався ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 року. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причини відкладення позивачем в строк до 11.01.2013 року подано не було. Зважаючи на відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою представника Позивача 11.01.2013р. та відсутністю підстав, передбачених ч.1 ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду справи, місцевий господарський суд прийняв рішення в межах строку передбаченого ч.1 ст. 69 ГПК України. Крім цього судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації, а відтак твердження скаржника про те, що інтереси підприємства міг представляти лише директор, оскільки на підприємстві відсутня посада юрисконсульта, розцінюються колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду як непереконливі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача. Одночасно, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне стягнути з Відповідача у спеціальний фонд Державного бюджету України судовий збір в сумі 860,25 грн., оскільки скаржник вимог ухвал суду від 15.02.2013 року та 25.02.2013 року в частині надання доказів правильності оплати судового збору щодо зарахування такого до спеціального фонду Державного бюджету України не виконав, переконливих доказів в цій частині не надав. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Оскільки, відповідачем апеляційна скарга подана 04.02.2013 року, відтак сума судового збору скаржника не була сплачена у повному обсязі. Скаржником сплачено - 804,75 грн., а повинно бути сплачено - 860,25 грн. Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2013 року у справі №5008/1040/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 04.02.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області в апеляційному порядку покласти на Відповідача та стягнути з ОСОБА_2, с. Климовиця Іршавський район у спеціальний фонд Державного бюджету України - 860,25 грн. (вісімсот шістдесять гривень двадцять п'ять копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Повну постанову складено 14.03.2013 року

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.