Постанова № 29941539, 01.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2013 року Справа № 1170/2а-4335/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкопмаркбудсервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.12.2011 р. №0001952330, встановлення відсутності повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 1013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкопмаркбудсервіс" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (а.с. 38 - 41), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.12.2011 р. №0001952330 про сплату 62446 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 15612 грн. штрафних санкцій, винесене відповідачем (далі: оскаржуване податкове повідомлення - рішення); встановити відсутність повноважень (компетенції) відповідача щодо визнання правочинів нікчемними.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спеціалістами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Белвас» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 25.11.2011 р. №150/2330/23695298 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 07.12.2011 року №0001952330 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62446 грн., із них: за основним платежем у розмірі 15612 грн., із застосуванням штрафних санкції у розмірі 78058 грн.

Позивач зазначає, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем з його контрагентом угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь - які первинні господарсько - бухгалтерські документи.

А тому позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є необґрунтованим, не ґрунтується на законі, ухвалене з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача Руденко А.Л. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача Шурапова О.М. у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 85 - 86).

Представник відповідача у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Белвас» за серпень 2011 року на загальну суму 374 674 грн., в тому числі податок на додану вартість 62 445,67 грн.

На думку відповідача, операції між позивачем та його контрагентом ПП «Белвас» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Податковою перевіркою встановлено, що правочини між позивачем та ПП «Белвас» здійснені без мети настання реальних наслідків. Таким чином, зазначені правочини, відповідно до ч.2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач вважає оскаржувані дії правомірними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив, що ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 23.09.1997 р. 21.12.2010 р. змінено місцезнаходження юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про заміну свідоцтва про державну реєстрацію 1 444 107 0008 001677 (а.с. 9). Відповідно до довідки АБ №017556 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач є юридичною особою (а.с. 10). 14.12.2010 р. затверджено статут ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» (а.с. 42 - 49).

14.09.2011 р. позивачем до відповідача було подано податкову декларацію з податку на додану вартість, за серпень 2011 року, якою визначено суму 8033,00 грн. ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) (а.с. 104 - 106).

09.11.2011 року посадовою особою відповідача на адресу позивача було направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Белвас» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року (а.с. 92).

16.11.2011 р. позивачем було надано відповідь на запит відповідача (а.с. 93).

Позивача повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що підтверджується відповідним повідомленням відповідача від 22.11.2011 р. №569/23-30 (а.с. 90).

З 22.11.2011 р. по 24.11.2011 р. посадовою особою відповідача, на підставі наказу відповідача від 22.11.2011 р. №3628 (а.с. 89), було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Белвас» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. В результаті чого було складено відповідний акт перевірки від 25.11.2011 р. №150/2330/23695298 (далі - акт перевірки) (а.с. 95 - 102).

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - IV (далі - ПК України) в результаті чого, підприємством занижено суму податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 62446 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 07 грудня 2011 року №0001952330, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 78058 грн., із них: за основним платежем - 62446 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15612 грн. (а.с. 103).

З приводу позовних вимог, в яких позивач просить: встановити відсутність повноважень (компетенції) відповідача щодо визнання правочинів нікчемними, суд вважає, що вони пов'язані саме зі складанням відповідачем акта перевірки.

Заявляючи вимоги у такий спосіб, на думку суду, позивач фактично просить визнати протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому позивач не врахував, що захисту підлягають порушенні або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

А тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, в яких позивач просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача, суд зазначає наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності ПК України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Як встановлено з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача було ПП «Белвас». Відповідно до свідоцтва НБ №352167 №100314512 ПП «Белвас» є платником податку на додану вартість (а.с. 65). ПП «Белвас» здійснює будівельну діяльність на підставі ліцензії Серія АВ №190031, яка видана Кіровоградською обласною державною адміністрацією, строком дії з 26.12.2006 р. по 26.12.2011 р. (а.с. 64).

Суд встановив, що позивач є генеральним підрядником на виконання робот по капітальному ремонту адміністративних будівель по вул. Леніна, 6/7 в м. Кіровограді, згідно з умовами договору генерального підряду від 21.10.2009 р. №21-10/2009, укладеного позивачем (підрядник) з Головним управлінням юстиції у Кіровоградській області (замовник) (а.с. 122 - 130).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з виконання субпідрядних будівельних робіт Приватним підприємством «Белвас» на замовлення позивача, представником позивача до суду надано: договір підряду від 09.08.2011 р., укладений між ТОВ «Інкопмаркбудсервіс» (Замовник) та ПП «Белвас» (Підрядник) на капітальний ремонт адміністративних будівель по вул. Леніна, 6/7 у м. Кіровограді (горище перекриття, мурування внутрішніх стін). Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 даного договору вартість робіт, доручених до виконання підряднику, складає 374674,00 грн. у тому числі ПДВ 62445,67 грн. (а.с. 63).

На підтвердження фактичного виконання договору від 09.08.2011 р., позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 р. (а.с. 72 - 79), податкова накладна від 09.08.2011 року №44 на загальну суму з ПДВ 93043,00 грн. (а.с. 66 ), податкова накладна від 10.08.2011 року №53 на загальну суму з ПДВ 93043,00 грн. (а.с. 67 ), податкова накладна від 11.08.2011 року №68 на загальну суму з ПДВ 93877,00 грн. (а.с. 68), податкова накладна від 12.08.2011 року №71 на загальну суму з ПДВ 85000,00 грн. (а.с. 69), платіжне доручення від 09.08.2011 року №104 на загальну суму 93043,00 грн. (а.с. 80), платіжне доручення від 09.08.2011 року №104 на загальну суму 93043,00 грн. (а.с. 81), платіжне доручення від 11.08.2011 року №108 на загальну суму 93877,00 грн. (а.с. 82), платіжне доручення від 12.08.2011 року №110 на загальну суму 85000,00 грн. (а.с. 83), платіжне доручення від 30.08.2011 року №111 на загальну суму 9711,00 грн. (а.с. 84), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2011 р. (а.с. 71).

З наданих до справи позивачем доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання договору капітального ремонту адміністративних будівель, укладеного між позивачем та його контрагентом - субпідрядником ПП «Белвас». Дане підприємство було належним чином зареєстроване, як суб'єкт господарської діяльності.

Наведені позивачем доводи, а також надані ним докази, на думку суду, свідчать про реальне вчинення сторонами договору господарських операцій щодо виконання капітального ремонту адміністративних будівель.

З приводу наданих відповідачем до суду доказів, на підтвердження доводів, викладених в акті перевірки, а також у запереченнях на позов, суд зазначає наступне.

Відповідачем до матеріалів справи надано акт від 14.11.2011 р. №150/23-1/32222453 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Белвас» по взаємовідносинах з ПП «Алтіма» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. (а.с. 108 - 117).

В даному акті зазначено, зокрема, що ПП «Белвас» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Алтіма» у серпні 2011 року на суму 793176 грн., а також ПП «Белвас» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за серпень 2011 року в сумі 798722,0 грн.

Такий висновок базується на висновку працівників Кіровоградської ОДПІ від 14.11.2011 р. №150/23-1/32222453 про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Белвас».

Суд зауважує, що при проведенні перевірки жодні первинні документи ПП «Белвас» не досліджувалися, що вбачається із змісту акта від 14.11.2011 р. №150/23-1/32222453.

Під час судового розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити, яким чином висновки про нікчемність правочинів по придбанню ПП «Белвас» товарів у ПП «Алтіма» мають відношення до виконання субпідрядних будівельних робіт Приватним підприємством «Белвас» на замовлення позивача.

Згідно з поясненнями представника позивача, при виконанні будівельних робіт ПП «Белвас» використовував будівельні матеріали, надані йому позивачем.

Відповідачем до матеріалів справи не було надано жодних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача ПП «Белвас» не був зареєстрований або не здійснював господарської діяльності у періоді, який перевірявся.

Суд вважає, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом ПП «Белвас», внаслідок чого податковий кредит слід вважати таким, що сформований позивачем правомірно.

З огляду на встановлення судом реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Белвас», на думку суду, відповідач неправомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції позивачеві, на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов суд вважає, що відповідачем у ході судового розгляду справи не були підтверджені належними та допустимими доказами висновки, наведені в акті перевірки та доводи, наведені в письмових запереченнях на позов, внаслідок чого відповідачем не було доведено законності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, прийнятого ним за наслідками проведеної перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 07.12.2011 р. №0001952330, було винесене відповідачем на не підставах, що передбачені законами України, необґрунтовано, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 69 - 71, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 07.12.2011 р. №0001952330.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.03.2013 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко