Рішення № 29940723, 11.03.2013, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/955/13

Справа № 2603/16403/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2013 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Смирнової Є.П.

при секретарі Грей О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2,

про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

11.12.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,

в якому просить поділити їх спільне з відповідачем майно наступним чином: виділити їй та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, а відповідачу виділити у власність автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Також, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3219 грн.

При цьому ОСОБА_1 вказує на те, що вона перебувала з відповідачем у

зареєстрованому шлюбі з 18.07.1990 року, який було розірвано між ними 15.12.2009 року.

Від спільного життя з ОСОБА_2 вони мають повнолітнього сина ОСОБА_3, 1990 року народження.

Як зазначає позивачка, 06.05.2011 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з «ОСОБА_1» на ОСОБА_1».

На даний час між нею та відповідачем виник спір стосовно майна, набутого під час спільного проживання у шлюбі.

Як вказує ОСОБА_1, під час шлюбу з відповідачем ними була придбана квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 29.06.2000 року, вартістю 14.000 грн., та автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 30.000 доларів США.

Позивачка також вказує на те, що квартира АДРЕСА_1 була частково придбана за її особисті кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2, а частково за спільні кошти з відповідачем.

Як зазначає позивачка, квартира АДРЕСА_2 належала її батькам, бабусі, їй та її брату ОСОБА_5 в рівних частках. На підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2000 року вказана квартира була продана ними за 37.100 грн. Таким чином, її частка від проданої квартири в грошовому еквіваленті становила 7420 грн.

З вказаних коштів 7000 грн. були вкладені нею в придбання квартири АДРЕСА_1, яку вони з відповідачем придбали за 14.000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 вважає, що її частка у спірній квартири складає ? її частину та дорівнює 7000 грн., а тому є її особистою власністю. Інша ? частина квартири придбана за спільні кошти з відповідачем, а тому є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу.

Позивачка також зазначає, що під час шлюбу з ОСОБА_2 ними було придбано автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за 30.000 доларів США. Для придбання вказаного автомобіля ними було взято кредит.

На момент розірвання шлюбу 15.12.2009 року ними було сплачено кредитних коштів біля 24.000 доларів США. Оскільки відповідач на даний час користується вказаним автомобілем і вона на нього не претендує, тому просить стягнути з ОСОБА_2 ? частину сплачених коштів по кредиту у розмірі 12.000 доларів США.

Посилаючись на зазначені обставини та вимоги ст.ст. 57,60, 69- 71 Сімейного Кодексу України, позивачка просить поділити спільне майно наступним чином.

Як вказує ОСОБА_1, її частка у спірній квартирі становить ? її частини, а відповідача - ? частина.

На її користь з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 12.000 доларів США в якості компенсації по сплаті кредитних коштів за автомобіль.

Посилаючись на те, що частка ОСОБА_2 у квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, позивачка вважає, що в рахунок компенсації за автомобіль за нею має бути визнано право власності на всю квартиру АДРЕСА_1, а у власність відповідача виділено автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Під час розгляду справи в суді представник позивачки ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги (а.с.92-94).

В своїй заяві від 05.02.2013 року представник позивачки просить визнати ? частину квартири АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_1

Також, ОСОБА_6 просить визнати за ОСОБА_1, в порядку поділу майна, право власності на іншу ? частину квартири АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Право власності ОСОБА_2 на ? частину вказаної квартири - припинити.

Крім того, представник позивачки просить виділити ОСОБА_2 у власність, в порядку поділу майна, автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

За частку відповідача у спільному майні представник позивачки просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 83.259 грн. 53 коп.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 заперечують проти позовних вимог ОСОБА_1 Також, відповідач не згодній з варіантом розподілу майна, запропонованим позивачкою. При цьому запропонували свій варіант поділу спільного майна подружжя:

Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним, на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати право власності ОСОБА_2 на 3/5 частини автомобіля Toyota Corolla, а за ОСОБА_1 - право власності на 2/5 частини автомобіля Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Крім того, відповідач погоджується сплатити ОСОБА_1 компенсацію за її частку автомобіля, у разі її згоди на це, з наступним визнанням за ним права власності на весь автомобіль, або отримати компенсацію за автомобіль з передачею його у власність позивачці (а.с.84-86).

На підтвердження своїх намірів ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок суду грошові кошті в сумі 46.350 грн., що становить ? частину вартості автомобіля Toyota Corolla на час розгляду справи в суді.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що сторони по справі з 18.07.1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано між ними 15.12.2009 року (а.с.7,8).

Від спільного життя сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

06.05.2011 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінили прізвище на ОСОБА_1» (а.с.9).

Судом також встановлено, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 позивачка і відповідач придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2000 року.

Як зазначено в договорі сторони придбали квартиру за 14.000 грн. в рівних частинах, кожний (а.с.13-14).

Вартість квартири на час розгляду справи в суді визначена Висновком до Звіту № Ц150113-01 КВ від 15.01.2013 року Про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна в розмірі 524.558,02 грн. та погоджена сторонами (а.с.49,50-82).

Крім того, на підставі Договору купівлі-продажу № ВДзА-0008/073 від 13.03.2008 року сторони придбали автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, вартістю 148.577 грн.57 коп. (а.с.97-102).

При цьому для придбання вказаного автомобіля сторони сплатили 50% його вартості та додатково було отримано кредит в АКІБ «УкрСиббанк» в сумі 14650 доларів США, що еквівалентно 73.982 грн. 50 коп. (договір від 07.05.2008 року), який було частково виплачений сторонами під час перебування у шлюбі.

На час розгляду справи в суді вартість автомобіля визначена Висновком про вартість майна від 09.01.2013 року в розмірі 92.700 грн. та погоджена сторонами (а.с.44).

Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як стверджує позивачка ОСОБА_1, під час перебування в шлюбі з відповідачем ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2000 року. Вказана квартира була придбана за 14.000 грн., з яких 7000 грн. складають її особисті кошти, які вона отримала напередодні від продажу чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_2, де була її частка власності.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 вважає, що її частка у спірній квартири, відповідно до розміру внеску в сумі 7000 грн., складає ? її частину та є її особистою власністю. Інша ? частина квартири придбана за спільні кошти з відповідачем, а тому є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу. При цьому ОСОБА_1 визнає за ОСОБА_2 право власності на ? частину спірної квартири.

Вказані доводи позивачки суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, стаття 57 Сімейного Кодексу України містить підстави, коли майно вважається особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Також, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу від 27.06.2000 року, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 належала в рівних частках кожному чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 яку вони продали за 37.100 грн. (а.с.11-12).

Як стверджує позивачка, після продажу вказаної квартири вона отримала від батьків за свою 1/5 частку квартири 7000 грн., які вклала в придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1

Зазначені обставини підтвердила допитана в якості свідка мати позивачки ОСОБА_8, яка пояснила, що після продажу чотирьохкімнатної квартири 1/5 частину грошей вона віддала дочці. Однак, яким чином позивачка розпорядилась даними грошима, свідку невідомо.

Крім пояснень свідка ОСОБА_8, яка є матір»ю позивачки та зацікавленою у справі особою, інших доказів в обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 суду не надала.

В той же час з Договору купівлі-продажу квартири вбачається, що сторони 29.06.2000 року придбали квартиру АДРЕСА_1 за 14.000 грн.

При цьому відповідно до п.1 Договору сторони придбали квартиру в рівних частинах кожний. 03.07.2000 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на праві приватної власності за ОСОБА_2, ОСОБА_1 в рівних частинах за реєстровим номером 1001 (а.с.13-14).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що при укладенні договору купівлі квартири АДРЕСА_1 та визначенні умов договору, зокрема, п.1 Договору, сторони діяли вільно, з урахуванням принципу розумності та справедливості, їх домовленість була направлена на встановлення їх прав та обов»язків щодо володіння спірною квартирою в рівних частках кожний. Підписанням даного договору позивачка визнала, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_2, в рівних частках кожного.

Зазначені обставини підтверджуються і тим, що на час звернення позивачки до суду з позовом про поділ майна подружжя, даний договір купівлі продажу спірної квартири є дійсним.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, тому кожному з них належить по ? частині вказаної квартири.

Що стосується варіанту поділу квартиру, запропонованого позивачкою ОСОБА_1, та визнання за нею право власності на всю спірну квартиру з виплатою відповідачу грошової компенсації, то суд враховує наступне.

Судом встановлено, що на житловій площі в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: сторони по справі та їх син ОСОБА_3 (а с.45).

На даний час на спірній житловій площі проживають відповідач та син сторін ОСОБА_3, 1990 року народження.

Позивачка ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_4, тому вважає неможливим їх спільне з відповідачем проживання в одній квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 іншого житла не має і не погоджується на отримання грошової компенсації за свою частку власності у спірній квартирі, визначену позивачкою.

Підстав для збільшення частки позивачки у спірній квартирі, передбачених ч.2,3 ст.70 Сімейного Кодексу України, суд не вбачає.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому, відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, частки позивачки та відповідача у вказаній квартирі є рівними, що визначено також домовленістю між ними при укладенні Договору купівлі-продажу вказаної квартири від 29.06.2000 року.

При таких обставинах суд вважає за необхідне поділити квартиру таким чином: виділити у особисту власність та визнати за ОСОБА_1 право

власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 виділити у особисту власність та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

При вирішенні питання поділу автомобіля Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, суд враховує, що відповідач має право на керування автомобілем, має стаж практичного керування, до теперішнього часу користується автомобілем та здійснює за ним технічний догляд. Позивачка, навпаки, автомобілем не керує і не претендує на володіння автомобілем. Крім того, відповідач, хоча і погасив решту боргу за кредитним договором після розірвання шлюбу з відповідачкою, однак, готовий компенсувати їй кошти за ? частину автомобіля в розмірі 46.350 грн., які поклав на депозитний рахунок суду.

При таких обставинах суд вважає, що автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 92.700 грн. підлягає передачі в особисту власність ОСОБА_2 При цьому позивачка має право на грошову компенсацію в сумі 46.350 грн.

Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1, то відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3.219 грн.

Керуючись ст.ст. 4,10,57-60, 79,88, 213-214,218 ЦПК України, ст.ст. 57,60,63,69-71 Сімейного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наступним чином:

Виділити у особисту власність та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

Виділити у особисту власність та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

Виділити у особисту власність ОСОБА_2 автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 46.350 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3.219 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: