Рішення № 29940366, 11.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/2021/2012 Провадження № 22-ц/795/83/2013 Головуючий у I інстанції -Литвиненко І.В. Доповідач - Смаглюк Р. І.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСмаглюк Р.І.,суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,при секретарі:Штупун О.М., Зіньковець О.О.,за участю:позивача ОСОБА_6, представника відповідачки ОСОБА_7,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про припинення відшкодування майнової шкоди, -

в с т а н о в и в:

В грудні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про припинення стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі по 60 грн. щомісячно, яка стягується з нього на підставі рішення Чернігівського районного суду від 18 грудня 2003 року, мотивуючи тим, що на час його звернення до суду повністю відновлена працездатність відповідачки і підстав для проведення такого стягнення нема.

Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд прийшов до висновку про те, що відповідно до висновку експертизи, проведеної по цивільній справі 2-7/2003 року, встановлено у ОСОБА_8 20% постійної втрати працездатності в зв'язку з втратою 7 зубів, тому відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню. Припинення стягнення матеріальної шкоди на користь відповідачки в такому випадку суперечить рішенню Чернігівського районного суду від 18 грудня 2003 року та не відповідає вимогам ст. 1204 ЦК України, яка передбачає не припинення стягнення, а тільки його зменшення в разі зростання працездатності потерпілого порівняно з тією, яка була у ОСОБА_8 на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського районного суду від 18 грудня 2003 року, на користь відповідачки позивач сплачує матеріальну шкоду по 65 грн. 59 коп. щомісячно, починаючи з 1 листопада 2003 року / л.с.5-11/.

Висновком судово-медичної експертизи від 24 січня 2003 року встановлено, що ОСОБА_8 має наслідки перенесеної тяжкої закритої черепно-мозкової травми /09.01.99 р/, з забоєм головного мозку у вигляді помірного лікворно-гіпертензивного та вираженого астеновегетативного синдромів, а також частковий дефект зубного ряду верхньої щелепи, що становить 20% стійкої втрати працездатності / л.с. 12/, що не було перешкодою для її роботи головним бухгалтером / л.с.141-143, 150-160/.

Висновками комісійної судово-медичної експертизи від 26 вересня 2012 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи 28 січня 2013 року встановлено, що вважати, що в ОСОБА_8 внаслідок ДТП, що сталася 09.01.99 року, виникли якісь захворювання чи втрата працездатності, нема підстав / л.с.182-192, 253-260/.

Отже, на час звернення позивача до суду відсутні підстави для відшкодування ним матеріальної шкоди, передбачені ст. ст. 1166, 1195 ЦК України. Тому вчинені ОСОБА_8 дії по стягненню з ОСОБА_6 матеріальної шкоди не ґрунтуються на законних підставах і підлягають припиненню.

Та обставина, що ОСОБА_6, заявивши вимоги про припинення відшкодування матеріальної шкоди, як на правову підставу послався на ст. 1204 ЦК України, не може бути підставою для відмови в позові. Адже, із встановлених обставин справи вбачається, що за змістом (припинення стягнення матеріальної шкоди) та за підставою (відсутність втрати працездатності) підлягають застосуванню норми права щодо захисту цивільних прав та підстав відшкодування майнової шкоди.

Ухвалюючи рішення, суд згідно з ч.1 ст. 214 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, на які посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу та зміст позовних вимог ( стаття 119 ЦПК).

Посилання суду, як на підставу для відмови в позові, на рішення Чернігівського районного суду від 18 грудня 2003 року, є необґрунтованим з тих підстав, що цим рішенням не встановлено, що стягнення проводиться з 1 листопада 2003 року безстроково.

Як висновком експертизи від 24 січня 2003 року, так і рішенням Чернігівського районного суду від 18 грудня 2003 року, не встановлено, що втрата ОСОБА_8 20% постійної втрати працездатності є безтерміновою. Тому суд прийшов до неправильного висновку про те, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Оскільки дослідженими доказами підтверджено відсутність підстав для продовження стягнення матеріальної шкоди, тому що нема втрати працездатності відповідачкою, ці дії підлягають припиненню з часу ухвалення рішення суду.

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись п.3 ст.16, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 303, 307, п.п.3.4 ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 листопада 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 задовольнити. Припинити відшкодування майнової шкоди ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 з 11 березня 2013 року.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: