Рішення № 2993955, 09.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.09 р. Справа № 28/131

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Технол”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33904878

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання”, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 05744426

про стягнення 26892грн.49коп.

Представники:

від позивача: Гавриш В.М. на підставі довіреності № 1 від 16.01.2009 р.

від відповідача: Макаров А.А на підставі довіреності від 09.09.2008 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Технол”, м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 26892грн.49коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 24577грн.60коп., інфляційних витрат в розмірі 635грн.00коп., 3% річних в розмірі 187грн.11коп. та пені в розмірі 1492грн.78коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір поставки №28\02\ТО від 14.03.2008р. з протоколом розбіжностей, видаткові накладні №РН-2536 від 08.07.2008р., №РН-2560 від 09.07.2008р., №РН-3881 від 17.10.2008р., №РН-4000 від 30.10.2008р., довіреності на отримання ТМЦ №269 від 29.10.2008р., №236 від 15.10.2008р., серії НБИ №801667 від 07.07.2008р., рахунки фактури №СФ-3001 від 04.07.2008р., №СФ-4845 від 14.10.2008р., №СФ-5019 від 29.10.2008р., банківські виписки від 12.08.2008р., 19.08.2008р., 30.09.2008р., претензію №13/11-2008 від 13.11.2008р., лист-відповідь №33/11-20 від 20.11.2008р., листи від 05.12.2008р., 08.12.2008р., 09.12.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 28.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/131 та призначив її розгляд на 19.01.2009р.

У відзиві від 09.02.2009 р. відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення строком на 5 місяців.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Технол”, м.Донецьк та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Технологічне і спеціальне обладнання”, м.Краматорськ був укладений договір поставки №28\02\ТО від 14.03.2008р.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору постачальник (позивач) постачає, а покупець (відповідач) отримує на умовах, викладених в даному договорі, технічні масла та змазки і іншу продукцію, надалі – товар. Ціна, кількість, найменування та асортимент товару визначаються рахунками, накладними та додатками (за наявності) до даного договору протягом всього строку його дії.

Приймання покупцем товару та підписання видаткової накладної уповноваженими особами сторін є погодження сторін з ціною, кількістю, найменуванням та асортиментом поставленого товару (п. 1.2 договору).

Згідно з приписами п.2.1 договору загальна сума даного договору на момент його укладання орієнтовно складає 200000грн.00коп., в тому числі ПДВ 20%, та остаточно визначається сумарною вартістю фактично поставленого товару згідно даного договору.

Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008р. Завершення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, які залишились невиконаними (п.9.1 договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції загальною вартістю 37660грн.28коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-2536 від 08.07.2008р., №РН-2560 від 09.07.2008р., №РН-3881 від 17.10.2008р., №РН-4000 від 30.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи. В накладних є посилання на договір №28\02\ТО від 14.03.2008р.

Фактичне отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписами на вказаних вище накладних представників відповідача та довіреностями на отримання ТМЦ №269 від 29.10.2008р., №236 від 15.10.2008р., серії НБИ №801667 від 07.07.2008р. (копії довіреностей додані до матеріалів справи).

На сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки фактури №СФ-3001 від 04.07.2008р., №СФ-4845 від 14.10.2008р., №СФ-5019 від 29.10.2008р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого банківського перерахування на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дати поставки.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму в розмірі 13082грн.68коп. (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 12.08.2008р., 19.08.2008р., 30.09.2008р.), у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 24577грн.60коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №13/11-2008 від 13.11.2008р. (докази направлення наявні в матеріалах справи) з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 24577грн.60коп.

Відповідно до листа відповідача №33/11-20 від 20.11.2008р., останній визнав суму заборгованості. Крім того, листом від 08.12.2008 р. відповідач запропонував встановити графік погашення заборгованості. У відповідь на вказану пропозицію позивач листом від 09.12.2008р. запропонував інший графік погашення заборгованості з кінцевим строком оплати до лютого 2009р.

Втім, оскільки порядок оплати є однією з основних умов договору, яка повинна змінюватися за письмовою згодою обох сторін, а сторонами не представлено доказів взаємного узгодження щодо зміни порядку оплати, тому суд вважає, що порядок розрахунків повинен здійснюватися на підставі п.4.1 договору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу 24577грн.60коп. підтверджена матеріалами справи та визнана самим відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору поставки №28\02\ТО від 14.03.2008р. встановлено, що в разі порушення строків оплати товару згідно п.4.1, 4.2 договору, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення строків оплати, від вартості невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1492грн.78коп. за період прострочення з 08.08.2008р. по 18.12.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної та здійснених оплат).

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати продукції, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 1492грн.78коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 635грн.00коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 187грн.11коп. за період прострочення з 08.08.2008р. по 18.12.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної та здійснених оплат).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 635грн.00коп. та 3% річних в розмірі 187грн.11коп. підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про розстрочення виконання рішення на 5місяців.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства, кризу в банківській сфері, заборгованість контрагентів перед відповідачем. При цьому відповідач не надав жодного документу в підтвердження своїх тверджень.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у відповідача станом на певну дату, а також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому.

Одночасно суд зазначає, що законні права та інтереси позивача щодо стягнення заборгованості не мають бути залежні від господарської діяльності відповідача (заявника) з іншими контрагентами.

Крім того, рахунків, банківських виписок або балансу підприємства, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у заявника як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано, як і не представлено доказів у підтвердження наявності кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства.

Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано п’ятимісячний термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду по справі №28/131 є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Технол”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання”, м.Краматорськ, задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Технологічне і спеціальне обладнання” (за адресою: вул.Орджонікідзе, 10-В, м.Краматорськ, Донецька область, 84313, р/р 26009198055341 в „Донецьк філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593, п/р 26000190027014 в КФ КБ „Приватбанк”, МФО 335548, код ЄДРПОУ 05744426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Технол”, (за адресою: вул.Щорса, 39, м.Донецьк, 83050, р/р 26006038745200 в АКІБ УкрСибБанк м.Харкова, МФО 351005) суму основного боргу в розмірі 24577грн.60коп., пеню в розмірі 1492грн.78коп., 3% річних в розмірі 187грн.11коп. та інфляційні витрати в розмірі 635грн.00коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 268грн.92коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 09.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.02.2009 р.

Суддя Курило Г.Є.