Рішення № 2993774, 11.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.09 р. Справа № 38/238

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Єжель С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Віойл” м. Вінниця

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівський район Донецька область

про стягнення 689 654грн.36коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Сидоров П.В. –представник за дов. № б/н від 01.08.2008р.

від відповідача: Лях І. С. –представник за дов. № 145 від 11.02.2009р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Віойл” м. Вінниця, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівський район Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 494 285грн.00коп., пені у розмірі у розмірі 54 163грн.84коп., 20% річних у розмірі 41 187грн.09коп., 3% річних у розмірі 6 589грн.93коп., штрафу у розмірі 93 428грн.50коп., та а всього 689 654грн.36коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки від 12.05.2008р. № 0932-3080512178.

06.01.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 25.12.2008р. № 14/4-20/2916, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 00952806) як юридична особа та знаходиться за адресою: 84573, Донецька область, Артемівський район, с-ще Новолуганське, вул. Перемоги,23, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні 11.02.2008р. надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив суду, що дійсно визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 494 285грн.00коп., яка склалася у зв’язку з важким фінансовим становищем на підприємстві. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

11.02.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою, у порядку ст.22 ГПК України, в якій зменшив вимоги у частині нарахування пені та збільшив позовні вимоги на суму інфляційного нарахування.

Крім того, позивач у судовому засіданні 11.02.2009р., остаточно визначившись, просить суд стягнути з відповідача: суму боргу за договором поставки № 0932-3080512178 від 12.05.2008р. у розмірі 494 285грн.00коп.; пеню (п. 6.4. договору) у розмірі 49 938грн.72коп.; 20 % річних як плату за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20% річних від вартості партії товару у сумі 41 187грн.09коп.; 3 % річних у сумі 6 589 грн. 93 коп.; п.6.3 договору штраф у розмірі 93 428грн.50коп. та інфляційні витрати за період, що вказаний у наданому розрахунку до заяві від 21.01.2009р. у розмірі 41 562 грн. 00 коп.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Віойл” м.Вінниця (за договором – постачальник, далі – позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с.Новолуганське Артемівський район Донецька область (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір поставки №0932-3080512178, згідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (Шрот соєвий ДОСТ 12220-96 виробництва ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат) у кількості 120 000+/-0% тон за вибором продавця.

Ціна товару складає 3 450грн. за 1 тону. Загальна вартість товару складає 414 000грн., в тому числі ПДВ 20% 69 000грн.(п.1.2).

Умови оплати сторони передбачили розділом 4 договору, а саме: покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 робочих днів з дати поставки (п.4.2 договору).

Розділом 6 договору сторони визначили відповідальність сторін.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п.4.2 покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також плату за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

У випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п.4.2, більш ніж на 3 робочих дні покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п.6.3).

На виконання вимог договору за період з 12.05.2008р. по 09.06.2008р. відповідачу було зроблено поставку продукції згідно накладних, які містяться в матеріалах справи ( № 1112 від 12.05.2008р., № 1257 від 05.06.2008р., № 1270 від 06.06.2008р., № 1276 від 09.06.2008р.) на суму 984 285грн.00коп., яка була частково сплачена в сумі 490 000грн.00коп., що підтверджено платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 494285,00 грн.

24.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості за поставлений товар №0932-3080512178, в якій пропонував останньому сплатити суму основного боргу, пені, 20% річних, 3% річних, 10% штрафу. Відповідач на вимогу не відреагував.

До теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість за поставлену продукцію за договором поставки №0932-3080512178 від 12.05.2008р. у розмірі 494 285грн.00коп., яку позивач просить стягнути з відповідача та проти якої відповідач не заперечує, що підтверджено у відзиві та в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2008р.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п. 4.2. покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також плату за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

Оскільки відповідач порушив умови оплати за поставлену продукцію, тому позивач, остаточно визначившись, просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 49 938грн.72коп.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача інфляційних збитків у розмірі 41 562грн.00коп.; 3% річних (на підставі ст. 625 ЦК України) у розмірі 6 589грн.93коп.; 20% річних (на підставі п.6.4 договору), у зв’язку з порушенням терміну оплати у розмірі 41 187грн.09коп. та 10% штрафу у розмірі 93 428грн.50коп. (на підставі п.6.3 договору), а всього 726 991грн.24коп.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки №0932-3080512178 від 12.05.2008р., рахунок %669 від 22.05.2008р., лист від 09.02.2009р., накладні, довіреності на отримання товару, розрахунок штрафних санкцій, акт звірки від 01.09.2008р., копію грошової вимоги від 24.10.2008р., заяву від 11.02.2009р., заяву від 11.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов від 11.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений йому товар (шрот соєвий) у розмірі 494 285грн.00коп., то вимога позивача щодо стягнення заборгованості є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За порушення грошових зобов’язань на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу обґрунтовано нараховані 3% річних у сумі 6 589грн.93коп., інфляційні нарахування в сумі 41 562грн.00коп. згідно розрахунку, які суд вважає доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: що, у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п. 4.2. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, відповідачу обґрунтовано нарахована пеня у розмірі 49 938грн.72коп., за період 180 календарних днів згідно розрахунку, яку суд вважає доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, пунктом 6.4 договору також передбачена плата за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.

Таким чином, відповідачу обґрунтовано нараховані 20% річних у розмірі 41 187грн.09коп., які суд вважає доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 6.3 договору, сторони передбачили, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний в п.4.2, більш ніж на 3 робочих дні, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Таким чином, відповідачу обґрунтовано нарахований штраф 10% від вартості неоплаченого товару у розмірі 93 428грн.50коп., який підлягає задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач не надав суду доказів в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просив суд врахувати важкий стан підприємства, а відтак клопотання судом не задоволено.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.174, 193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Віойл” м. Вінниця до Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с. Новолуганське Артемівський район Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 494 285грн.00коп., пені у розмірі у розмірі 49 938грн.72коп., 20% річних у розмірі 41 187грн.09коп., 3% річних у розмірі 6 589грн.93коп., 10% штрафу у розмірі 93 428грн.50коп., інфляційних нарахувань у розмірі 41 562грн.00коп., а всього 726 991грн.24коп., задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (84573, Донецька область, Артемівський район, с.Новолуганське, вул.Перемоги,23, р/р 260085790 в “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 00952806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Віойл” (21034, м.Вінниця, вул. Немирівське шосе,26, р/р 26003000114543 в ВФ ВАТ “Укрексімбанк” м.Вінниця, МФО 302429, ЄДРПОУ 34625935) заборгованості у розмірі 494 285грн.00коп., пеню у розмірі у розмірі 49 938грн.72коп., 20% річних у розмірі 41 187грн.09коп., 3% річних у розмірі 6 589грн.93коп., 10% штрафу у розмірі 93 428грн.50коп., інфляційних нарахувань у розмірі 41 562грн.00коп., а всього 726 991грн.24коп., держмито у сумі 7 331грн.54коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім „Віойл” м. Вінниця зайве сплачене державне мито у розмірі 42грн.28коп.

Видати довідку.

Рішення оголошено у судовому засіданні 11.02.2009року.

Видати накази після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2—сторонам у справі