Постанова № 29936357, 12.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5004/1536/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 14.02.13 року у справі № 5004/1536/12 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод"

про стягнення 10805125,56 грн.

та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод"

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про визнання недійсним договору поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року

за участю представників сторін (за первісним позовом):

позивача - Бордюженко М.М., за довіреністю.

відповідача - не з'явився

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року змінено склад колегії суддів у справі № 5004/1536/12, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Огородніка К.М., суддів Коломис В.В., Бригінець Л.М, утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М.

В судовому засіданні 12.03.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ "Горохівський цукровий завод" (далі - відповідач) про стягнення 10805125,56 грн., в т.ч. 8973540,00 грн. основного боргу за договором поставки товару № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року, 1794708,00 грн. штрафу, 36877,56 грн. пені та витрат по сплаті судового збору.

ПАТ "Горохівський цукровий завод" звернувся до господарського суду Волинської із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.02.2013 року зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року. У задоволенні первісного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПП "Агро-Експрес-Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14.02.2013 року, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити, у зустрічному позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судове засідання відповідач явки повноважних представників не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, причин неявки до відома суду не довів, а відтак, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

Апеляційний суд, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що 02.11.2012 року між ПП "Агро-Експрес-Сервіс", в особі генерального директора Костючка С.С., що діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та ПАТ "Горохівський цукровий завод", в особі голови правління Притулюка А.П., що діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, укладений договір поставки № 02/11/12-Ц (далі договір). Згідно п.п. 1.1, 2.3, 3.1, 4.2, 5.3, 6.2, 11.2 договору позивач зобов'язався згідно видаткових накладних передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти цукор-пісок, вироблений із цукрового буряку врожаю 2012 року, та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору. Загальна сума договору становить 8973540,00 грн. з урахуванням ПДВ, та визначається сумарно вартістю партій товарних поставок, які зазначені в видаткових накладних та прийняті відповідачем в період дії цього договору. Відповідач здійснює оплату загальної вартості товару в термін до 21.11.2012 року згідно рахунка позивача шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок позивача. Загальна кількість товару за цим договором становить 1794708 кілограм та визначається сумарними поставками, вказаними у видаткових накладних та прийнятих відповідачем протягом дії цього договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілісності тари, пломб (при їх наявності), наявності ознак пошкодження або псування товару). В разі прострочення термінів оплати, відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 20% від суми неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати, що діятиме у відповідний період до моменту повного проведення розрахунку. Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє в частині постачання товару до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреності № 272 від 02.11.2012 року товар - цукор в кількості 1794708 кг на загальну суму 8973540,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2012 року № РН-0000883, податковою накладною від 02.11.2012 року № 10201/2.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару не виконав, доказів погашення заборгованості, відповідач не надав. Натомість, відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року підписаний головою правління Притуляком А.П. з перевищенням повноважень, передбачених Статутом Товариства, а тому, вищевказаний правочин відповідно до приписів ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.

Місцевим господарським судом зустрічний позов задоволено, однак апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення зустрічного позову, та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Отже, підпис особи, уповноваженої на вчинення правочину установчими документами юридичної особи, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, а також печатка, в силу вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковими реквізитами договору та підтверджують повноваження особи на укладення угоди.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Зазначені пункти ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із аналізу положень Статуту ПАТ "Горохівський цукровий завод" вбачається, що згідно пункту 10.4 голова правління в межах своєї компетенції згідно з чинним законодавством та цим Статутом забезпечує виконання рішень, що прийняті Загальними зборами, Наглядовою радою або правлінням; діє від імені товариства без доручення; приймає рішення щодо укладення угод і розпорядження майном товариства, дочірніх підприємств, з урахуванням положень п. 10.3.2.9 цього Статуту; готує пропозиції та вносить на затвердження правління рішення щодо укладання угод. Підпункт 9 п. 10.3.2 ст. 10 Статуту визначає, що до компетенції Наглядової ради належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50% Статутного фонду і прийняття рішень щодо розпорядження майном товариства на суму, що перевищує 50% Статутного фонду. Пунктами 8.1, 8.2 Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності товариства створений Статутний капітал, який становить 8985030,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення зустрічного позову, місцевий господарський суд зазначив, що на укладення договору поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року відповідно до пп. 9 п. 10.3.2 ст. 10 Статуту мало бути рішення Наглядової ради, яке оформляється протоколом засідання. Зазначене рішення Наглядової ради відсутнє, відтак, суд дійшов висновку, що договір поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25%; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; види діяльності; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; тощо. Згідно частини 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд вважає не доведеним відповідачем того, що голова правління Притулюк А.П., діючи у договірних відносинах з позивачем від імені відповідача, не був уповноважений на здійснення вказаних дій, а також того, що позивач протягом цього періоду в будь-який спосіб був повідомлений відповідачем про відсутність чи обмеження повноважень у цієї посадової особи відповідача. Відповідного витягу із реєстру із зазначенням обмежень, відповідачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом.

Крім того, ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Апеляційним судом вважає, що про наступне схвалення спірного договору свідчить отримання відповідачем товару (видаткова накладна № РН-0000883 від 02.11.2012 року, довіреність № 272 від 02.11.2012 року, податкова накладна від 02.11.2012 року) та переписка, яка велась на виконання спірного договору між сторонами, а саме, лист від 29.11.2012 року вих. № 479, в якому відповідач повідомляє про те, що не може своєчасно здійснити розрахунки за договором поставки № 02/11/12-Ц від 02.11.2012 року у зв'язку із недостатністю обігових коштів.

Апеляційний суд також зазначає, що, пп. 9 п. 10.3.2 ст. 10 Статуту ПАТ "Горохівський цукровий завод" передбачено не укладення, а затвердження Наглядовою радою товариства договорів на суму, що перевищує 50% Статутного фонду, що є за своєю суттю не тотожним поняттям, а сам по собі факт не затвердження спірного договору після його підписання не тягне за собою його недійсність, оскільки, факт не затвердження договору після його укладення не зумовлює його недійсності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені зустрічних позовних вимог.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов договору поставлений товар.

Проте, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар за договором поставки № 02/11/121-Ц від 02.11.2012 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 8973540,00 грн.

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, апеляційний суд дійшов висновку та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 8973540,00 грн.

Приписами ст.ст. 216 та 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначено санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України. Апеляційний господарський суд зазначає, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи установлений апеляційним господарським судом факт порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за поставлений товар на суму 8973540,00 грн., колегія суддів вважає правомірними первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача 36877,56 грн. пені та 1794708,00 грн. штрафу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України не довів належними та допустимими засобами доказування, що укладений між сторонами договір поставки від 02.11.2012 року не відповідає вимогам закону, натомість позивач обгрунтував свої позовні вимог безспірними та беззаперечними доказами. Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню, оскаржуване рішення необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов та відмовити в зустрічному позові.

Судові витрати повязані із розглядом справи в суді першої та апеляційних інстанції у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області у справі № 8/5004/1563/12 від 14.02.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Первісний позов задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод" (Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13, код ЄДРПОУ 00372641) на користь Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Ярославичі, код ЄДРПОУ 30132761) 8973540,00 грн. основного боргу, 1794708,00 грн. штрафу, 36877,56 грн. пені та 64380,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В зустрічному позові відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Горохівський цукровий завод" (Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13, код ЄДРПОУ 00372641) на користь Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Ярославичі, код ЄДРПОУ 30132761) 34410,00 грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.