Рішення № 29936150, 06.03.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретар: Лисак О.А.

за участю: представника позивачки - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення самовільно захопленої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно спорудженої будівлі на самовільно захопленій земельній ділянці та відшкодування заподіяних збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів про звільнення самовільно захопленої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно спорудженої будівлі на самовільно захопленій земельній ділянці та відшкодування заподіяних збитків.

_________________

Справа 22ц-230/2013 р. Головуючий у 1 інстанції Чебан В.М.

Категорія 45 Доповідач Литвинюк І.М.

Посилалася на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №094976, виданого Чернівецькою міською радою 21 серпня 2009 року, вона є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_2, співвласниками якої є відповідачі, які самовільно захопили земельну ділянку позивачки площею 0,0046 га та без будь-якої проектної документації та відповідних дозволів збудований монолітний фундамент та гараж. Вказаний факт підтверджується висновком №1219 експертного будівельно-технічного дослідження від 29 жовтня 2009 року, висновком № 927 експертного будівельно-технічного дослідження від 02 вересня 2009 року, повідомленням прокуратури м. Чернівці за вихідним № 259-09 від 19 листопада 2009 року. Вона намагалася в мирний спосіб врегулювати конфлікт, але зусилля були марними, вона понесла моральні страждання, змушена була звертатися в правоохоронні органи за захистом порушених прав, при цьому витратила багато особистого часу. Просила стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому зазначали, що являються власниками земельної ділянки загальною площею 0,0946 га, яка належить їм на праві спільної сумісної власності згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 635306, виданого Чернівецькою міською радою 23 грудня 2005 року. Посилалися на те, що гараж побудований ще до 1980 року і розташований в межах їх ділянки. Їм невідомо як міг побудований ними гараж опинитися на земельній ділянці позивачки, так як вона отримала свій державний акт на земельну ділянку 21 серпня 2009 року, тобто після того, як був побудований гараж. Позивачка та її чоловік погрожували їм, постійно конфліктували, в результаті стресу відповідач ОСОБА_2 опинився в лікарні. Просили стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн..

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,0045 га.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0045 га по АДРЕСА_1, звільнивши зазначену самовільно захоплену частину земельної ділянки площею 0,0045 га шляхом знесення за кошти ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 незаконного самовільно збудованого гаражу по АДРЕСА_2, який споруджений на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3.

У випадку, якщо протягом двох місяців після набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не виконають роботи по знесенню гаражу та перенесення меж зобов'язано ОСОБА_3, за її згодою, знести цей гараж з послідуючим відшкодуванням вартості робіт за рахунок ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

На дане рішення відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Вказують на те, що рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Також посилаються на те, що при прийнятті земельної ділянки від свого батька ОСОБА_7 у подарунок у 2008 році ОСОБА_3 не мала жодних зауважень до розміру земельної ділянки, претензій щодо меж, які встановлені з суміжними землекористувачами. Судом не було досліджено під яким номером виділено земельну ділянку ОСОБА_7 - НОМЕР_1 чи НОМЕР_2. Проте, в матеріалах справи є схематичний план садівничого товариства «Енергетик - 2», з якого можна було б встановити, що земельна ділянка НОМЕР_1 аж ніяк не могла бути виділена ОСОБА_7.

У висновку будівельно-технічної експертизи № 1617 від 18 вересня 2010 року було зазначено про невідповідність меж закріплених правовстановлюючими документами, та фактичного їх розташування на місцевості, що спричинило ряд послідовних помилок та порушень, як з боку проектних організацій, так і недобросовісне утримання встановлених меж. Суміжний користувач ОСОБА_7 отримав земельну ділянку у користування значно пізніше і не зрозуміло яким чином отримав частину земельної ділянки, якою вже користувалися відповідачі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи встановлено зміни фактичної площі земельної ділянки ОСОБА_3 на 0,0026 га в бік зменшення, також встановлено, що ситуаційний план земельних ділянок фіксує фактичне користування власниками земельної ділянки по АДРЕСА_2 земельною ділянкою, відведеною власникам домоволодіння АДРЕСА_1, площею 0,0045 га. Внаслідок неправомірних дій відповідачів позивачці було заподіяно моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з того, що відповідачі не надали суду доказів порушення ОСОБА_3 їх прав.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 094976, виданим Чернівецькою міською радою 21 серпня 2009 року.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1617 від 18 вересня 2010 року вбачається, що виготовленими експертами ситуаційними планами зафіксовано факт зміни фактичних меж, встановлених між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та меж між цими ділянками згідно планів земельних ділянок. Причиною зміни є невідповідність меж, закріплених правовстановлюючими документами, та фактичного їх розташування на місцевості. Причина невідповідності - ряд послідовних помилок та порушень, як з боку проектних організацій, так і недобросовісне утримання встановлених меж.

Також з даного висновку видно, що Ситуаційний план (проект) земельних ділянок по фактичному користуванню та згідно державного акту на право власності та договору оренди ОСОБА_3, що розташовані в АДРЕСА_1 та с/т «Енергетик-2», д. НОМЕР_1, яким враховано зміну координат земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом суміщення їх з фактично існуючими (встановленими до виготовлення державних актів) межами, фіксує також фактичне користування власниками земельної ділянки по АДРЕСА_2 земельною ділянкою, відведеною власникам домоволодіння АДРЕСА_1, площею 0,0045 га.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2012 року, залишеною без змін Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Чернівецької міської ради, Чернівецького міського управління земельних ресурсів та скасовано рішення 34 сесії ІУ скликання Чернівецької міської ради від 07 липня 2005 року № 768 в частині надання дозволу про видачу Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, виданого Чернівецьким міським управлінням земельних ресурсів від 23 грудня 2005 року. Також визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 635396, виданий ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_2 від 23 грудня 2005 року.

Вищенаведеними рішеннями спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі добросовісно користувалися земельною ділянкою в тому розмірі, яка їм була виділена в натурі, і що через помилки проектних організацій та недобросовісність погодження меж з боку ОСОБА_7 вони безпідставно були позбавлені правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

Як вбачається з висновку № 927 експертного будівельно-технічного дослідження від 02 вересня 2009 року, господарську будівлю (гараж) в домоволодінні АДРЕСА_2 зведено з порушенням Державних будівельних норм та норм протипожежної безпеки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та зобов»язав відповідачів не чинити позивачці перешкод у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,0045 га по АДРЕСА_1, звільнивши зазначену частину земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого гаражу по АДРЕСА_2, який споруджений на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3.

При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.

Доводи апелянта про те, що спірна ситуація виникла з вини суміжних землекористувачів, які не погодили межі з відповідачами, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не надали суду доказів порушення позивачкою їх прав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що протиправною поведінкою відповідачів позивачці завдано моральну шкоду.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачка зазначала, що вона зазнала моральних страждань у зв»язку з тим, що за заявою відповідача ОСОБА_2 її було викликано в органи прокуратури, нею витрачено багато часу на відвідування державних установ, пошук майстрів для проведення ремонтних робіт.

Зі змісту ч.1 ст. 23 ЦК України випливає, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення її права, наявності такої шкоди та причинного зв»язку між порушенням та моральною шкодою.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вимог щодо стягнення моральної шкоди, а тому колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в цій частині та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2012 року - скасуванню частково з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовити.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: