Ухвала суду № 29934777, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року м. Київ К/9991/41157/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Нижника О.М.,відповідача:не з'явився,прокурора:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби,

до якої приєднався Заступник прокурора Запорізької області,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р.

у справі № 2а-0870/2449/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю Прокурора Запорізької області,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р., позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. № 0000760808/0, від 23.11.2010 р. № 0000760808/1 та податкові повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. № 0000750808, від 23.11.2010 р. № 0000750808/1.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2010 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2010 р., за результатами якої складено акт від 24.09.2010 р. № 310/08-08/00186542.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог абз. 4 пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, у результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2010 р. на загальну суму 20 601 854,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 р. на суму 17 412 292,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. №0000760808/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 р. на 20 601 854,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. №0000750808, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 22 635 979,00 грн., у тому числі за основним платежем - 17 412 292,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -5 223 687,00 грн.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідками якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.11.2010 р. №0000760808/1 та від 23.11.2010 р. №0000750808/1, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»та ВАТ «Орджонікідзевський гірнично-збагачувальний комбінат»укладені договори поставки, відповідно до яких позивач, як покупець, здійснив попередню оплату за товар у червні 2010 р.: ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»на суму 147 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 24 500 000,00 грн., ВАТ «Орджонікідзевський гірнично-збагачувальний комбінат»на суму 39 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ -6 500 000,00 грн., ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»на суму 41 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ -6 833 333,33 грн.

Суми ПДВ по вказаним операціям були включені до складу податкового кредиту, тоді як продукція в цьому періоді позивачем отримана не було, що спричинило,ж на думку відповідача, завищення податкового кредиту за червень 2010 р. на суму 37 833 333,00 грн.

Крім того, судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»укладено договір купівлі продажу від 01.07.2010 р. №792, відповідно до якого позивач, як покупець, здійснив оплату у липні 2010 р. на суму 33 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ -5 566 666,67 грн.

У той же час, у ході перевірки відповідачем було встановлено, що продукцію у вказаному періоді отримало на суму 32 315 119,44 грн., у тому числі ПДВ -5 385 853,24 грн. Станом на 31.07.2010 р. дебіторська заборгованість позивача по постачальнику ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»складала 1 084 880,56 грн., у тому числі ПДВ -180 813,43 грн.

За наведених обставин, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2010 р. на суму 180 813,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що у періоді, в якому здійснювалась попередня оплата, продукція позивачем отримана не була, що виключає наявність у позивач права на включення спірних сум до складу податкового кредиту без фактичного отримання товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, судові інстанцій виходили з того, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню зважаючи на таке.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку відповідних товарів.

Положення цього підпункту щодо дати виникнення права платника податку -покупця на податковий кредит кореспондуються з положеннями пп.7.3.1 п.7.3 зазначеної статті щодо дати виникнення податкового зобов'язання у платника податку -продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або дати зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дати відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов'язань продавця, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону пов'язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема по факту отримання продавцем оплати за товар, якщо такий передує факту відвантаження товару, а підтвердження податковою накладною суми податку в складі попередньо сплачених за товар коштів є обов'язковою умовою виникнення у платника податку -покупця права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено відвантаження товару.

Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про виникнення права позивача на податковий кредит з дати списання коштів з банківського рахунку в якості попередньої оплати продукції відповідає положенням пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на викладене та на те, що контрагентами позивача на виконання пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було надано податкові накладні на суму здійсненої підприємством попередньої оплати за продукцію, що податковим органом не заперечується, твердження останнього відносно набуття платником податку права на податковий кредит лише з моменту переходу права власності на товар (моменту фактичного отримання товару платником), а не з моменту списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та моменту отримання податкової накладної, обґрунтовано спростовані судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та незаконності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями є цілком обґрунтованими.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р. у справі № 2а-0870/2449/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.